Наталія Довгопол – сучасна українська письменниця, працює в жанрі фантастики та історичної прози. Пише книжки для дорослих, young adult і молодших підлітків. 

Авторка популярних підліткових книг: "Шпигунки з притулку "Артеміда", "Колапс старого світу", "Мандрівний цирк сріблястої пані" тощо

Пані Наталіє, розкажіть, будь ласка, про свої перші літературні твори. Якими вони були?

Я вигадувала історії. Вірші, казки, ігри – все навколо ставало історією. Нещодавно подруга нагадала, як ми дошкільнятами у троєщинських квартирах витягували табуретки у коридор і вигадували страшні оповідки на ніч. До речі, подруга, Олександра Злуніцина, стала офіційним фотографом Національної опери України, тож ніколи не знаєш, куди заведе тебе казка про Кобилячу голову в коридорі житлового масиву.

Скажіть, що б Ви хотіли змінити у сучасних підлітках своїми творами?

Кожна моя книжка – про пошук і любов до себе, вибір моральних орієнтирів на шляху дорослішання. А також про пригоди. 

У моєму дитинстві майже не було підліткової літератури, зокрема, сучасної української. А ще не було сильних героїнь, які б резонували. Доводилося уявляти себе буремною принцесою з "Бременських музикантів",  вигадувати абсолютно нові історії про другорядних персонажів, що в моїй уяві поставали головними. 

У людях я нічого міняти не хочу – це невдячна справа. Але бажаю дати вибір, показати можливості, додати впевненості, розширити горизонти. Люблю надихати на гарне.

Чим Вас захоплює фантастика?

Найбільше мені подобається балансувати на межі фантастики і реального життя, вивчати міфологію, локальні вірування, казки, історичне підґрунтя. А ще люблю фантастику за те, що розвиває уяву, створює нові яскраві світи, а буває, що й допомагає творчо осмислити травми та тяжкі досвіди.

"Найбільше мені подобається балансувати на межі фантастики і реального життя"

Чому вас надихає письменництво?

Скільки себе пам'ятаю, я нероздільно була пов'язана з книгою – читанням або писанням. Це мій спосіб буття, мій шлях до проживання емоцій та вирішення проблем. Олівець і клаптик паперу здатні загоїти рани, допомогти розібратися в собі, знайти найкраще рішення. Завдяки слову мої думки набирають форми, змісту і сенсу, трансформуються в крила і ведуть вперед. 

Навіть коли я ще не уявляла себе письменницею, а я мала установку, що письменником може стати лише мудра, доросла людина, яка здобула багаторічний досвід, має багато сивин і власних набитих синців, я все одно писала. Робила це для себе, в стіл. Просто тому, що не могла інакше. Це були короткі новели, оповідання, вірші, записи у щоденнику. Деякі з них пізніше були навіть опубліковані. 

Отже, мене надихає робота зі словом, занурення в себе і створення найкращих із вигаданих світів. 

Слова – це також вчинки, отже вони мають надзвичайну вагу. 

Чи можете ви не писати зовсім тривалий час? Якщо так, що тоді відчуваєте? 

Думала, що не можу. Але на початку 2022 забракло слів. Був період оніміння. Коли всі слова здавалися недоречними. Хотілося діяти, допомагати, волонтерити. Лише з часом викристалізувалися думки про важливість будь-якої форми діяльності, фіксації, рефлексії, підтримки культурного фронту, плекання слова.

"Моя муза родом із мого дитинства, а, отже, живе в Україні милій"

Видавництво «Астролябія» — засноване 2000 року у Львові. Видає художню літературу, а також книги з філософії, психології, історії, археології, права, політичних наук, економіки та бізнесу тощо. 

Якими Вашими книжками Ви пишаєтеся?

Пишаємося всіма своїми книгами, бо ретельно підходимо до відбору видань. Виділити можемо книги Дж. Р. Р. Толкіна, К. Ґ. Юнґа, Ф. Ніцше, мілітарні видання... перераховувати можна багато.

З якими авторами Ви співпрацюєте?

В основному з тими, які відійшли у кращий світ.

Що надихає Вас за нинішніх часів не опускати руки й надалі працювати? 

Довгі й важкі роки роботи змушують рухатися лише вперед.

Над чим зараз працює Ваше видавництво?

Художня література, психологія, філософія, а також мілітарний напрямок.

Щоб Ви побажали українським авторам-початківцям?

Бути в міру наполегливими.

Розкажіть про найзаповітнішу мрію Вашого видавництва: можливо, нація, яка багато читає?

Щоб мрії збувались, їх треба тримати у секреті.

Як Ви вважаєте, яке майбутнє чекає на український видавничий ринок?

Якщо брати загалом, то це, зокрема, залежить й від підтримки державних органів влади. Надіємося на краще.

Як Ви думаєте, чи будуть люди надалі обирати паперову книжку, чи дедалі популярнішою ставатиме електронна?

Справжні поціновувачі будуть обирати саме друковані видання.

Складіть, будь ласка, список із п'яти книжок, яке видало Ваше видавництво і який би Ви порекомендували б українським читачам?

1, 2, 3) Толкін Дж. Р. Р. Гобіт; Володар перснів; Сильмариліон 

4) Данте. Божественна комедія 

5) Маннергейм К. Ґ. Мемуари

Чи приймаєте Ви наразі рукописи від молодих авторів?

Поки не приймаємо – зорієнтовані на реалізації власних проєктів.

У «Фабулі» виходять друком книжки класиків сучасної української літератури та успішних бізнесменів. Також видавництво видає якісний нонфікшн — провідну літературу для тих, хто хоче відкрити власний бізнес або вже його має, а також: настільні книги для маркетологів, менеджерів та PR-ників; мотиваційні книги, біографії та книги про науку. «Фабула» — перше в Україні видавництво, яке заснувало книжкову серію для IT-індустрії. У своїй роботі вид-во надає перевагу українським авторам, зарубіжній прозі, лауреатам знаних літературних премій. Одна з передових місій «Фабули» – видання та просування молодих українських письменників. Для цього вид-во заснувало книжкову серію «Дебют». Директорка видавництва «Фабула» – Наталя Бірічева.

Як народилася ідея заснувати видавництво?

У повітрі віяло. Спіймала поток :)

На чому спеціалізується "Фабула"?

Видання гарної в усіх сенсах сучасної літератури.

Чи складно за наших часів конкурувати видавництву паперової книги з аудіокнижками та електронними книгами? 

Ми видаємо майже всі книжки і в паперовому, і в електронному форматах. Нині почали освоювати й аудіоформат. 

Якими рисами характеру має володіти людина, яка вирішила заснувати видавництво в Україні? 

Самовпевненістю і легкою долею авантюризму. Відчувати читача і мати смак до літератури – найголовніше, як на мене. 

Що вас надихає за будь-яких часів та негод?

Впевненість у тому, що те, що ти робиш – потрібно. Надихають відгуки читачів та гарна книга з нового накладу.

Чи співпрацюєте ви з авторами-початківцями? Які вимоги висуваєте до їхніх творів?

Так, ми співпрацюємо. Головна вимога – гарна книга.

Які плани у "Фабули" на 2024 рік?

Працювати над новими цікавими проєктами й відкривати нові напрямки.

Якими стали для вас 2022-2023 роки? Які позитивні моменти відбулися? 

Важкими. З позитивних моментів – вдалося психологічно вийти з шока та налаштуватися на працю, а також зберегти творчий колектив. Добре – те, що це вдалося. 

За що ви любите життя? 

Воно цікаве, це найважливіше!

Якби ви стали знову дитиною на один тиждень, як би ви провели цей час?

Спілкування, читання, подорожі – все те, що і робила.

Ваші побажання мережі Книголенд. 

Розквіту та успіхів. І великих продажів наших книжок у мережі :)

Василь Добрянський — український письменник, журналіст та політичний діяч, член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України. Упродовж останнього року у видавництві «Фабула» вийшли дві книги відомого детективіста й автора ретророманів Василя Добрянського – «Жереб» та «Ніхто не скаже «Прощавай!». 

Пане Василю, розкажіть, будь ласка, як Ви починали писати твори. Можливо, старт Вашої письменницької кар’єри розпочався ще з дитинства? 

У школі я добре писав твори про те, що хочу стати будівельником. Одного разу ми активно щось обговорювали на учнівських зборах. Вчителька попросила мене написати про це у районну газету. Вона, певне, не просто так порадила. Написав. Мою замітку опублікували. І тоді мій світ перевернувся. Який будівельник?.. Чому будівельник?.. Навіщо мені будівництво?.. У газеті появилося моє прізвище. Пропав хлопець. Пішли вірші, оповідання, етюди, нариси. А потім факультет журналістики і робота в газетах. Запах поліграфічної фарби досі збуджує мою уяву. 

Скажіть, чому Ви обрали саме такий цікавий псевдонім — Борис Крамер?

Коли почав писати детективи, мені здалося, що цей жанр вимагає твердого, знаєте, такого рішучого, прізвища. Там злочини, кров і убивства, погоні й переслідування. А моє прізвище м’яке. Добрянський. Хіба автор із цим прізвищем може написати щось жорстоке й круте? Ні, не може. Добрянський добрий (сміється). І тут я згадав, що мій улюблений письменник Ремарк відмовився від свого прізвища, бо воно йому теж не подобалося. Ну що ж, подумав я, Крамер добре звучить. І позичив прізвище у Ремарка. 

Що Ви відчули, коли отримали свою першу нагороду?

О! Перша моя нагорода — це гонорар із районної газети. Якщо пам’ять не підводить, 7 карбованців 30 копійок. Хотів купити наручний годинник. Старшокласник із наручним годинником — це ж круто, ні? Але вирішив по-іншому. Накупив гостинців для однокласників і ми втекли з уроку над річку. Щоправда, один бевзь підкидав пляшку із вином і розбив її... А якщо серйозно, то нагороди для автора потрібні. Вони вказують, що він рухається у правильному напрямку. Поміж іншими відзнаками я маю «Золотий пістоль» від Андрія Кокотюхи і гран-прі від «Коронації слова». Це те, що мене гріє.

"Найголовніше у письменницькій роботі — дійти до читача, мати свою читацьку аудиторію"

Наталя Гурницька – українська письменниця. Є авторкою таких книг, як: «Мелодія кави у тональності кардамону», «Мелодія кави у тональності сподівання», «Багряний колір вічності». Наталія Гурницька також є співавторкою книги «Львів. Кава. Любов». Народилася та проживає у Львові. 

Коли ви підписуєте книжки, то намагаєтеся максимально передати енергію читачам?

Знаєте, я завжди питаю, кому підписую. От як ти пишеш і налаштовуєшся, так і я налаштовуюся на людину, якій підписую книгу. І мені так приємно, як говорять, “а звідки ви знали, як вгадали, що мені потрібно”, а я кажу, що дуже хотіла побажати доброти. Бо книжки ж ми пишемо для того, щоб дарувати людям світло. Тим паче зараз, коли людям треба долати велику кількість психологічних проблем. І мені дуже приємно, що навіть хлопці на передовій читають. Мені ось надіслали одного разу світлину – моя книжка, автомат, тільняшка й котик. І десь в окопі хлопець-десантник, який каже: “й ніби книжка не чоловіка, а ті 4 дні, що він читав, він просто поринув в інший світ і йому стало легше”.

Люди творчі, не всі, але володіють високою сенситивністю.

Десь зчитують інформацію. Часом є таке відчуття, що ти сидиш і десь є якесь інформаційне поле. Бо часом я щось описую, а потім зустрічаю історичні матеріали й розумію – це справді так було і я не помилялася, що все це реально. Тож виходить, що десь ти зчитуєш цю інформацію. Письменники, щоб писати, мають володіти сильною інтуїцією та емпатією.

Що вас привело на письменницький шлях?

Я завжди писала. Але писала й недописувала. Читала багато. І бабця моя читала, і мама моя. Потім стався такий момент: у мене народилася дитина, чоловік зламав ногу, мама захворіла на тяжку хворобу, рак, і я зрозуміла, що може життя таке непередбачуване, що ми можемо не встигнути зробите те, що хотіли. І я думаю, як я бодай один твір не допишу – то можу не встигнути, бо не можна життя ставити на паузу й відкладати на потім. Бо не буде ніколи сприятливих умов. Допоки ми хочемо це робити, то маємо творити й жити в тому часі, який нам даний: чи то війна, чи перешкоди. Можливо навіть це такий виклик – якщо ми реалізовуємо мрію за таких скрутних часів, це допомагає нам вижити о цій порі. Мрія та мета: ти якусь силу береш у цьому і впевненість – якщо ти це зробив, то ти подолаєш усі перешкоди. Бо впадати в депресію й ламатися – це не найкращий момент. Я коли з молоддю зустрічаюся, кажу – не відкладайте життя на потім – революція, ковід чи війна – все одно, як можете, хоча б лежіть у напрямку своєї мети, потім поповзете, а далі встанете (сміється – примітка).

"Знаєте, я завжди питаю, кому підписую свою книгу. От як ти пишеш і налаштовуєшся, так і я налаштовуюся на людину, якій підписую книги"

Настя Мельниченко – українська дитяча письменниця та правозахисниця. Є авторкою понад 10 книг. Активістка у сфері інклюзії та протидії булінгу. Народилася у Києві. Зараз проживає у США.

Як у вас виникла ідея написати першу книжку?

Ідея написати першу книжку в мене була виникла дуже давно. Я з 7 років намагаюся писати й моя найперша книжка була про півника Цяпкіна. Тато тоді познайомився з кимось, у кого був інкубатор – в нас було якесь яйце і ми його віднесли до інкубатора й з нього вилупилося курча – зозулястий півник. І це курча мало особливий зв'язок зі мною. Ми з ним класно проводили час і я про нього почала писати книжку. І десь є ця книжка, що написана в семирічному віці в зошиті, з ілюстраціями. Якщо ми говоримо про першу книгу, яка була видана, то після акції #ЯНеБоюсьСказати мені хотілося якось все це оформити в один продукт, щоб все це було недаремно. І я написала на основі того книжку для дітей про сексуальне насильство.

Що надихає вас писати? 

Писати надихає мене життя. Воно дарує нескінченний потік вражень. У мене є такий нотатник, куди я заношу ті речі, які мене вражають і потім ці речі з'являються в книжках. 

Якими своїми книжками ви пишаєтеся нині? 

Я пишаюся всіма своїми книжками, особливо художніми. Тому що художні зазвичай дають змогу створити унікальний світ та розкрити образ персонажа. А нон-фікшн – це як журналістика, де ти викладаєш грамотно те, про що ти знаєш. Водночас художня література – це реально акт творення. Моїми улюбленими книжками серед тих, які були видані – “Мій дім війна” – це остання моя книжка, яка була видана 2023 року. Я написала її до повномасштабної війни, але там ідеться про події 2014-2015 років. І “Северин на купі” як третя книжка трилогії про дітей, трьох друзів. І ось ця третя книжка мені дуже подобається за сюжетом і тим, як виросли персонажі. Але, на жаль, ця книжка пройшла повз увагу читачів, бо не була розкручена належним чином.

"У людях багато краси, про яку ми забуваємо за своїми повсякденними болями та образами й про це класно говорити в книжках"

Ірина Білик — письменниця, екоактивістка та засновниця компанії «Білка – зелені думки в дії», бізнес коуч ІСF. Авторка і ведуча освітнього проєкту «ЕкоІнспектор», натхненниця екоплатформи «Моє ЕКО». Авторка книги "Куди подіти сміття".

"Обожнюю, коли мої історії можуть впливати на життя інших та допомогати у вирішенні проблем"

Валя Вздульська — українська письменниця, редакторка, літературна оглядачка, співзасновниця сайту про дитячу літературу «Казкарка» та щорічного «Рейтингу критика: найкращі дитячі та підліткові книжки року».

Чим для вас є письменництво?

Це, мабуть, як виростити квітку. Або як збудувати годівничку. Не було нічого — а тепер є. Щось оформлене і наповнене смислами постає з небуття. Це радість творення і радість ремесла.

Що надихає вас у цій роботі й чому, як думаєте?

Я досі надихаюся сильними дитячими враженнями. Намагаюся розсмакувати у творчості щось, що тоді здавалося казковим і недоступним. Наприклад, фотографія чи космос, чи археологія. Цікаво, у багатьох так? 

Які книжки вплинули на ваш розвиток особистості?

Як не дивно, це були як хороші, так і погані (низької художньої якості) книжки. Часто чуємо від батьків: моя дитина читає якусь дурню! Розслабтеся! Класно вже те, що вона читає. Це перший крок до розширення горизонтів.

"Мені здається, що найбільше зусиль я витрачаю на створення пізнавальних книжок"

Сергій Вожжов — підприємець та бізнес-тренер. Вже декілька років викладає тинейджерам фінансову грамотність та соціальне шкільне підприємництво. Автор книги "Мрія на мільйон. Рушай у світ грошей та бізнесу" та декількох ділових настільних ігор. Книга містить багато корисної інформації про гроші та бізнес, яка подана в легкій та цікавій формі, бо це пригодницька книжка. А також в ній присутні практичні завдання, які читачі розв'язують разом з головними героями. Ця книга стане у нагоді всім дітям, які прагнуть розібратись в тому як влаштований світ грошей та бізнесу, щоб підготуватися до дорослого успішного життя.

Тетяна Руменко – українська дитяча письменниця, засновниця видавництва Мушля. Авторка книг серії «Життя»:  «У пошуках зимового сну» та «Фирк — супер’єнот» — першої в Україні дитячої книги про хутрові ферми.

Наталія Васильєва – засновниця видавництва “Відкриття”, письменниця, літературна редакторка, книжкова дизайнерка. Мешкає у Харкові.  

Чому ви вирішили заснувати видавництво? Що вас до цього підштовхнуло? 

Мабуть, варто почати з того, що я книжкова людина і маю кілька професій. З одного боку я дизайнерка-верстальниця, з другого боку я літературна редакторка, з третього боку – я менеджерка книгознавчої діяльності й до того ж працювала в бібліотеці, тож я знаю книгу з кількох сторін. Певний період я поєднувала ці професії в одній собі, а потім зрозуміла, що не можу так далі, бо вигораю й врешті об'єднала всі ці професії й стала видавчинею. Це відбулося у лютому 2021 року. 

Яким виявився для вашого видавництва 2022-ий? 

2022-ий рік був для нас складним. Це був другий рік існування нашого видавництва. До того, у 2021 році, наші продажі дуже залежали від загрози вторгнення РФ і від піків захворюваності на коронавірус. У 2022-ий рік ми зайшли зі сподіваннями, як виявилося марними, що таки вторгнення не буде. Втім, вторгнення сталося. Вся команда видавництва – харків'янки й ми всі покинули місто у перший місяць і поновили свою роботу вже згодом в Івано-Франківську. Коли ми відновили роботу видавництва з нуля й в нас не було грошей, то ми отримали грант і видали “Лотову жінку”, а за нею й наші подальші книжки. Але окрім викликів, які ми отримали через вторгнення, ми стикнулися з неймовірною підтримкою наших читачів, авторів і навіть типографії й все це в підсумку дало нам можливість бути там, де ми зараз є. Тому рік був дуже складним і таким, що дуже надихає. Виявляється, хоча і раніше я це знала: в темряві завжди є світло. І ось так наприкінці 2022-го ми впевнено вийшли на світло і йдемо далі. 

Як проходить для вашого видавництва 2023? 

2023-ий почався з того, що я повернулася в Харків і почала свою роботу у видавництві ще більш активно, тому що у Франківську я паралельно працювала у благодійному фонді для того, щоб мені як переселенці з дитиною було простіше вижити. Після повернення у Харків, ми активно включилися у підготовку до друку й видання наших книжок. Ми розширили наш асортимент до чотирьох напрямів: додали дитячий напрям і перекладний напрям, який буде реалізований у 2024-му, та перші угоди на переклади ми вже маємо. 

2023-ий для нас – дуже активний рік: рік активного зросту й великих можливостей. А ще я б хотіла сказати, що саме у 2023 році стала можливою моя співпраця з мережами магазинів, бо раніше, я маю такі підозри, їм не вистачало асортименту у моєму прайсі. Наразі я вже маю такий асортимент, щоб як видавництво стати цікавою для книжкових мереж і це мене дуже тішить. Ми також у 2023 р. відкрили по суті продакшн, тому що записуємо подкаст. Мабуть, ми єдине видавництво, яке записує подкаст про видавництво: про авторів, наші книжки та світ довкола наших книжок. І ми проводимо раз на два місяці літературний практикум для авторів, тому що в нас є напрям “робота з сучасними українськими авторами” й це стало можливим, зокрема, завдяки тому, що нас дуже підтримують і автори, і типографія й наша дружня та міцна команда. Урешті, це дає можливість нам робити кроки не тільки для власного розвитку, а й для того, щоб світ довкола змінювався й ставав іншим.

"Коли ми відновили роботу видавництва з нуля в Івано-Франківську, то в нас не було грошей, та ми отримали грант і видали «Лотову жінку»"