Олена Скуловатова живе на Київщині, у селі Путрівка. Навчалася у Ніжинському університеті за спеціальністю "Психологія". 2010 року захистила дисертацію. Понад п’ятнадцять років викладає психологію в університеті. Авторка дитячої повісті "Як заробити на канікулах", роману "Імаго людини", містичної повісті "Мілленія". Казки Олени представлені у багатьох журналах, збірках казок і книгах шрифтом Брайля. Загалом, це більш як п'ятдесят творів для дорослих і дітей.

Пані Олено, вітаємо! Розкажіть, будь ласка, чим Вас захопила письменницька робота?

Я з дитинства мала пристрасть до письмового слова та (на відміну від більшості однокласників) любила писати твори. 

Виходили вони дуже довгими, з накрученими складними реченнями і купою граматичних помилок, але щоразу це було велике задоволення.

Після завершення навчання в університеті робила спроби писати художні тексти, здебільшого – детективні оповідання. 

Нині вони здаються наївними.

Потім настав період, коли я активно будувала академічну кар'єру й писала наукові статті, методички та підручники. Але хотілося ще чогось, тому виник блог 

"У мандрах". 

Це була блогерська діяльність, у якій розквітла моя любов до письма. Ковід "обрізав крила", бо закінчилися подорожі й розповідати про мандри стало неактуально.

І тоді прийшло усвідомлення: можна писати і не супроводжувати це все власними пригодами. Уява здатна подарувати значно більше вражень, ніж авто, велосипед або літак. 

Я почала працювати над романом. Завдяки цьому тексту вчилася, а мої підписники неймовірно підтримували, давали фідбек і надихнули творити надалі. 

Поступово мене так затягнуло в цю справу, що стало неможливо спинитися. 

Чотири роки поспіль, мало не щодня пишу: повісті, оповідання, романи, твори для дітей і дорослих. 

Ви маєте YouTube-канал, де є Ваші аудіокниги. Скажіть, будь ласка, що для Вас стало мотивацією створення цього проєкту?

Я шукала способи популяризації власних творів і водночас слухала багато аудіокнижок. Тож, здавалося очевидним, що озвучені версії моїх казок та оповідань мусять з'явитися. Проте магії не ставалося, і довелося це робити самотужки.

Уже пізніше мої твори озвучили професіонали: Сергій Левчук, проєкти "Корнієві казки", "Букбанда", "Казочка на вушко", Український інститут книги спільно з MEGOGO, декілька театрів… 

З якими проблемами Ви стикалися спочатку, коли тільки починали озвучувати твори?

Коли починаєш будь-яку справу, ще не знаєш, скільки зусиль доведеться вкласти. І це добре, тому що багато чого люди б не розпочинали робити. 

Я розбила лоба, коли намагалася досягнути високої якості звуку, і зрештою зневірилася. Наразі маю всю потрібну апаратуру, програми, багато навичок, але ентузіазму не залишилося. 

Нині з легкістю віддаю свої твори професійним студіям для роботи й тішуся результату, таким способом заощаджую час для письменницької діяльності.

Як Ви гадаєте, у чому полягає важливість популяризації аудіокниг, зокрема, дитячих?

Загалом книги і читання потребують заходів з популяризації. У часи до смартфонів читання було однією з розваг, способом проведення часу, пізнання світу. 

Сьогодні є Google, TikTok, соцмережі, YouTube тощо. Тобто, безліч варіантів, як провести час і задовольнити потребу "слухати історії", тому що вона не зникла.

Проте читання розвиває уяву, формує критичне мислення, навчає аналізувати й обробляти інформацію, розуміти текст.

Розкажіть, будь ласка, що Ви відчуваєте, коли Ваші твори стають визнаними?

Нині, під час війни, виникла звичка радіти маленьким досягненням: договору з гарним видавцем, вчасно доопрацьованому рукопису, милим ілюстраціям, теплому відгуку, який написав читач. 

Іноді, трапляється: хтось упізнає на вулиці. Це завжди неочікувано і на мить дає відчуття "зірковості". Щоправда, це заслуга не письменництва, а скоріше моєї активної сторінки у Facebook із безліччю світлин.

Нещодавно відбувся фестиваль "Книжкова країна". Моя книга "Як заробити на канікулах" (Видавництво "Чорні вівці") увійшла у топові продажі видавця. 

Це надзвичайно приємно та надихає, хочеться написати ще щось таке саме круте.

На Вашу думку, яким має бути в душі дитячий письменник? Чому?

На це питання напрошується відповідь: дитиною. Але відразу ж хочеться сперечатися, бо насправді всі люди мають "внутрішню дитинку". 

Думаю: класно, коли дитячий письменник у своїй творчості вміє звертатися до свого дитячого світу та пропускати крізь цю призму свій (уже дорослий) досвід і знання.

Як Ви вважаєте, які недоліки існують у сучасній дитячій літературі? Якщо ми говоримо про українські твори.

Недоліки? Я їх не бачу. Навпаки... 

Мені здається: сучасні дитячі книги надзвичайно круті. Вони яскраві, стильні, креативні та захопливі.

Єдине, що засмучує – це наклади.

Якщо в Німеччині книжки виходять тиражами у 20 тисяч, то в нас дві тисячі вже ого-го. 

Це сумно, тому що видавцям важко окупити процес виробництва книги на таких малих об’ємах. Однак це проблема ринку, а не літератури.

Які риси характеру Ви найбільше цінуєте в дітях? Поясніть, будь ласка, свою відповідь.

Гадаю: кожна дитина – особистість. Цікава та самобутня. Люблю спостерігати за дітьми, говорити з ними, слухати їхні думки. Ціную все, що індивідуальне і неповторне.

"Класно, коли дитячий письменник у своїй творчості вміє звертатися до свого дитячого світу"

Що для Вас означає створення нової дитячої книги?

Спершу виникає ідея. Деякий час тримаю її у фокусі, тоді вона зникає (або закріплюється) і починає проростати в думках, аж поки закінчуються сили терпіти й потрібно терміново почати записувати. 

Я працюю кілька годин на день, а також роблю нотатки, якщо раптово щось "стрельне у голову". Поволі вибудовується сюжет, уявлення про персонажів... І тоді історія, ніби сама себе розповідає. 

Коли вже текст готовий, починаю поволі його відпускати. Віддаю редактору, художнику, коректору. Від'єдную від себе написане.

Взагалі... Кожна книга для мене особлива, зі своїм обличчям.

Який Ваш літературний шлях?

Мені подобається ця діяльність: створювати нове, вигадувати, переживати історії, які, немов кіно, прокручуються перед мисленнєвим поглядом.

Люблю дивувати читача неочікуваними поворотами, подобається, коли вмілий художник оживляє персонажів і коли тримаю в руках готову книгу. Бо це конкретний матеріальний результат тривалої праці.

Звісно, мені б хотілося створити книгу, що стане бестселером, яку будуть продавати у всьому світі. Напевно, це одна з цілей. Також мрію про екранізацію одного з моїх творів.

Інтерв’юери: Богдан Красавцев, Анна Слезіна