Оксенія Бурлака: “Мене завжди надихає результат. Для мене важливо бути прочитаною, почутою та реалізованою”
Оксенія Бурлака ─ українська письменниця, копірайтерка, композиторка, піар-фахівчиня та літературна тренерка. Переможниця конкурсу “Коронація слова-2021” (книга “Платонічне кохання”, номінація “Вибір видавця”). Спеціалізується на підлітковій літературі та жіночій прозі. Авторка музичного альбому OKSENIYA “SOULYLOUQUY”. Після початку повномасштабної війни проживає із сином у Берліні.
Розкажіть, будь ласка, як Ви зрозуміли, що хочете бути письменницею?
“Наразі у мене вже вийшло 6 книг і я відчуваю, що це лише початок”
Серед Ваших творів є книга "Просто так вийшло". Якщо згадувати минуле (коли Ви починали писати цю книжку), якими були Ваші думки про неї?
Це моя перша книга, яку я видала власним коштом. То був 2013 рік. Дуже яскравий і плідний. Я народила сина, а також випустила книгу. Вона була не дуже успішною, але однозначно важливою для мене. Це історія про душу ненародженої дитини і про жінку, яка втратила першу дитину. Дві долі перетинаються і врешті решт книга показує, що те, чого ми найбільше хочемо і те, чого ми найбільше боїмося ─ завжди втілюється у життя. Треба бути обережними з мріями і страхами. З того часу минуло багато років. Я ставлюсь до цієї книги як до важливого епізоду з минулого, але об'єктивно з того часу я виросла, змінилася, трансформувала свої письменницькі здібності. Наразі у мене вже вийшло 6 книг і я відчуваю, що це лише початок.
Розкажіть, будь ласка, що Вас надихає на створення творчих робіт?
Мене завжди надихає результат. Для мене важливо бути прочитаною, почутою, реалізованою. Обожнюю отримувати зворотний зв'язок на свою творчість: відгуки, коментарі. Я займаюся улюбленою справою і отримую величезне задоволення від створення історій. Більш того, зараз я також працюю гострайтером і літературним тренером ─ допомагаючи іншим людям здійснювати їхню мрію про написання книги. Це захоплюючий процес, кропіткий, але надихаючий. Мені подобається ідея написання мемуарів. Мені здається, що було б чудово, якби кожен українець у своїй бібліотеці мав книгу про свій рід і передавав історії предків майбутнім поколінням.
Ви навчалися у музичній школі. Чим Вам запам'ятався цей період?
Я деколи шкодую, що після музичної школи не пішла навчатися далі, адже після закінчення я почала писати музику. Для мене гра на фортепіано – ніби медитація. Після початку війни в Україні, ми з сином переїхали у Берлін. Так от, коли ми знайшли власну квартиру і переїхали у неї, я одразу купила піаніно. Для мене дуже важливо мати змогу грати і писати музику. Я дуже вдячна своїй вчительці Ганні Сергіївні Бутіній за знання, які вона посадила в мені. Період навчання у музичній школі був дуже теплим. У мене було хороше дитинство. Щаслива, що змогла знайти і розкрити власні таланти.
На Вашу думку, як цей час вплинув на Ваше літературне життя?
Після 8-го класу я перейшла у нову школу, де я зустріла Лідію Серафимівну Страшну. Вона викладала українську мову і літературу, а ще була директором школи. Так от, вона у мене вірила і саме її слова та її підтримка вплинули на моє бажання розвиватися у літературній творчості. Скільки себе пам'ятаю, я завжди любила писати. Це був ніби поклик душі. Щаслива, що я змогла знайти своє призначення і зараз маю шляхи реалізації.
Розкажіть, будь ласка, як Ви зрозуміли, що розкрилися у житті? Наприклад, якщо говорити про творчу сферу.
Я займаюся улюбленою справою і ця діяльність приносить мені гроші. Для мене це формула успіху. Мені пишуть прихильники і чекають нових книг. Мені пишуть замовники. Я відчуваю себе затребуваною і щиро хочу розвиватися у тій сфері, у якій працюю.
Війна, звісно, вплинула на почуття стабільності і загалом тепер натхнення не така стабільна річ, як раніше, але я все одно продовжую рухатися далі, ставлю нові цілі й щиро радію маленьким і великим перемогам.
Скажіть, будь ласка, на що Ви відразу звертаєте увагу, коли вперше бачите людину? Чому?
Я звертаю увагу на свої почуття. Я дуже чутлива людина і вмію відчувати людей. Є в цьому світі співзвучність і дисгармонія, дисонанс. Я стараюсь взаємодіяти зі співзвучністю. Звісно, мені подобаються люди, які займаються улюбленою справою, розвиваються, досягають успіхів. Мені подобається надихатися іншими. Подобаються люди, які дбайливо ставляться до свого тіла і своєї душі, мають мрії, цілі і рухаються до мети.
Як Ви мотивуєте себе нині творити?
Просто сідаю і пишу. Ідей багато. Мені хочеться говорити із читачем. Хочеться бути корисною. Хочеться надихати, підтримувати, бути оазисом відпочинку і співзвучності. Паралельно вивчаю англійську і німецьку, мрію видавати свої книги різними мовами. Важливо сказати, що війна вплинула на мою творчу активність. 2022 рік і 2023 не були для мене плідними. Війна вибила мене з рівноваги (як і багатьох інших) і довгий час я працювала над власним емоційним станом, щоб повернутися до творчості.
Як Ви любите відпочивати?
Я люблю залишатися вдома одна і робити практики. Мене дуже наповнює медитація, а також кундаліні йога. Також я обожнюю проводити час біля моря. Взагалі час на природі мене дуже наповнює енергією. Це може бути прогулянка лісом чи парком. У тиші й в уповільненні завжди можна знайти великий ресурс.
Які Ваші творчі плани на майбутнє?
У наступному році мають вийти дві нові книги: одна для підлітків, інша – жіночий роман. Також я паралельно пишу ще дві книги і планую їх запропонувати видавцям. Хочу також випустити новий альбом авторської музики, а також збірку віршів.
Які книги найбільше вплинули на вас?
Книг, які вплинули на мене багато, але я хочу розказати про три. Перша – Ірен Роздобутько “Гудзик”. Мене дуже вразила історія, а також саме на цій книзі я вперше побачила мітку “Переможець Коронації Слова”. Відтоді у моєму серці почала жити мрія про перемогу у цьому конкурсі. Минуло майже 13 років, але мрія врешті-решт здійснилася.
“Людина у пошуках справжнього сенсу” Віктора Франкла. Ця книга важка, але дуже важлива, особливо зараз. Три роки ув’язнення в концентраційних таборах Дахау і Освенцимі, голод, приниження, нелюдська жорстокість та страждання — не кожен зміг вижити в таких умовах. Віктор Франкл (австрійський психолог і філософ, засновник логотерапії) не лише вижив, але і написав про свій досвід. Ця книга після прочитання надихає мене цінувати моє життя і усе, що я маю.
Книга “Розмови з Богом. Незвичайний діалог” Ніл Доналд Уолш. У цій книзі простими словами та у формі питань та відповідей розглядаються ключові аспекти життя: взаємини та любов, мораль та зло, відчуття провини та гріху, можливість прощення та спасіння. Відверто говориться про аспекти сексу, влади, грошей, дітей, шлюбу, розлучення, здоров'я, а також про природу війни та миру, роль знань та невігластва, радість та сум. Я люблю переслуховувати цю аудіокнигу, вона завжди спонукає мене до цікавих роздумів.
Текст Богдан Красавцев, Анна Слезіна
