Леся Кічура – українська письменниця, казкарка, журналістка, кандидатка наук із соціальних комунікацій, Лауреатка премії ім. Н. Забіли за твори для дітей (2020 р.), провідна редакторка Національного театру імені М. Заньковецької. 

Пані Лесю, вітаємо! Розкажіть, будь ласка, чим Вас захоплює світ казок?

Казки полонили мене ще з дитинства. Направду читала їх дуже багато. Любила знаходити цікаві книги у місцевій бібліотеці. Моїм улюбленим місцем (після школи) була книгарня у нашому селищі.

Казкові твори люблю досі, бо вони про мрійливі світи та дива, які ти переживаєш з героями.

З чим Ви можете порівняти письменницьку роботу? Чому?

Письменницька праця – щоразу мандрівка у часі та просторі. Водночас письменство – це захоплення, тому що, лише завдяки своїй уяві та фантазії, ти ладен творити світи, які полонять увагу тисячі дітей.

Що для Вас найцікавіше, коли Ви починаєте писати новий дитячий твір?

Казкописання – то немов відчинені двері у незвідані світи та часові портали. Коли пишеш перше речення, часто не знаєш, якою буде кінцівка історії. 

Ти сідаєш за комп’ютер, розпочинаєш свою оповідь і вона тебе веде, немов поводир. Коли казка завершена, то я неодмінно прикрашаю її гарними словами. 

Серед Ваших казкових творів є "Ображена гумка". Скажіть, будь ласка, що для Вас стало джерелом її створення?

Історія цієї казки неймовірна. Вона написана для мого старшого сина. Тоді він ще навчався у початковій школі, зараз – студент НУ "Львівська політехніка". 

У минулому син мав дуже прикру звичку – гризти гумки. Це мене так дратувало, що ввечері я написала казку і вранці, перед сніданком, прочитала її сину. Опісля сказала: "Отож, бачиш ти став героєм цього твору. Мене запросили на завтра до твоєї школи, і я читатиму саме цю історію. Всі у школі знатимуть, що це ти хлопчик-гризькогумко". 

Син мить помовчав. Потім встав з-за столу і пішов до своєї кімнати. Затримався там на 10 хвилин. Повернувся зі словами: "Я прибрав у себе. Зібрав усі шматочки гумок і більше ніколи їх не псуватиму. Буду вчити уроки і завжди пильнувати лад у своїх речах. Будь ласочка, мамо, назви свого героя казки якось по-іншому…".

Того ранку герой мого казкового твору став Васильком. А мій син направду відтоді припинив псувати гумки і став приносити гарні оцінки. 

Ви проводите літературні зустрічі з дітьми. Розкажіть, будь ласка, які емоції відчуваєте спочатку, коли розпочинається Ваша подія?

Для мене кожна авторська зустріч – це дивовижний обмін енергетикою та драйвом. Діти дуже заряджають, але водночас потребують фантаcтиної віддачі.

Бувають дні, коли на зустрічі в інших містах до мене загалом приходить 300-500 дітей. Це величезна кількість! І ти маєш втримати їхню увагу, захопити казками, зачарувати голосом, розповіддю, забавками та вікторинами.

Як переважно діти реагують на такі зустрічі? Як Ви гадаєте, чому?

Дітки щасливі! Направду вони радіють, і я тішуся разом із ними. 

Дуже радію, коли (після нашої зустрічі) дітлахи діляться своїми мріями – “ото я вас послухав, то все так цікаво, я теж колись спробую стати письменником, коли стану дорослим”.

Як Ви вважаєте, які виклики мають сучасні дитячі книги?

О…. Вони мають конкурувати з телефонами, планшетами і телебаченням. 

Сучасна книга має бути захопливою, легкою, цікавою, дотепною та яскравою. 

Її завдання – полонити увагу читача з першої сторінки і тримати її до останньої.

Ілюстрації мають бути справжніми, щоб читачі впізнавали героїв, які там зображені. Тому я щоразу дуже уважно обираю художників до кожної своєї книги. 

На Вашу думку, чого нині найбільше потребують сучасні діти в літературі? Якщо ми говоримо про найменших українців.

Діти потребують добрих, сучасних текстів.

У моїх казках немає сюжетів війни, тому що своїми творами я хочу берегти спогади про довоєнний час, коли всі були у рідних домівках і не втрачали дорогих серцю людей.

"Для мене кожна авторська зустріч – це дивовижний обмін енергетикою та драйвом"

Які книжки Ви любили читати у своєму дитинстві? 

Дуже любила народні казки, де героями часто були тварини, тому, мабуть, у моїх казках вони теж – головні персонажі; любила історії Сходу про султанів та принцес.

Казки Братів Грімм також були серед фаворитів. 

Якою Ви хочете побачити українську дитячу літературу у майбутньому?

Розвиненою та успішною! Креативною і цікавою, наповненою перекладними текстами та історіями українських авторів.

Дуже хочу, щоб ця галузь стала фінансово вигідною для кожного учасника, щоб завдяки їй розвивалися видавництва та автори мали гарний матеріальний стан.

Над чим Ви працюєте нині?

В мене триває чарівний і насичений період фінішної підготовки до друку нашої ювілейної, вже 10-ї книги казок. 

Це буде крута та неймовірно барвиста книжка – “Веселкові історії”. Тож це дуже символічно, що влітку 2017 року у мене вийшла дебютна збірка казок, а влітку 2024 буде 10-та. Охоче чекаю на неї!

Інтерв’юєри: Богдан Красавцев, Анна Слезіна