Олександра Шутко: "Я з дитинства обожнювала історичні романи"

Олександра Шутко – письменниця, кандидатка мистецтвознавства, дослідниця історії Османської імперії і біографій султан-українок. Авторка досліджень: "Роксолана: міфи та реалії", 'Жіночий султанат: влада та кохання", "Роксолана: життєпис", а також романів про Роксолану та українку Хатідже Турхан, яка у ХVII столітті фактично правила Османською імперією за малолітнього сина – Мехмеда ІV. 

Пані Олександро, вітаємо! Розкажіть, будь ласка, з чим у Вас асоціюється Ваш початок у літературній справі? Якими творами він запам'ятався?

Цей період у мене пов'язаний з війною 2014 року, яку розв’язала Росія проти України,  коли анексувала Крим та окупувала міста і села Луганської та Донецької областей. 

Саме тоді я дописувала свою першу книжку – дослідження "Роксолана: міфи та реалії", перший наклад якої швидко розкупили. Тому вийшло друге видання – доповнене. 

2017 року цю книжку видали у Стамбулі турецькою мовою у видавництві Kitap Yayınevi. 

Ваші книги стосуються османської тематики. Що б Ви хотіли розкрити для читачів своїми творами?

Насамперед інформацію про життя султан-українок у султанському гаремі, у документах якого зафіксовано чимало цікавої інформації про їхні статки, уподобання в одязі та їжі, стосунки з чоловіком-султаном і дітьми. 

Також досить багато цікавих фактів міститься у документах благодійних фондів цих жінок. Адже Роксолана (Гюррем), як і її землячка Хатідже Турхан (Надія), чимало фінансів витрачали на зведення мечетей, хамамів (турецьких лазень), громадських їдалень, шкіл, водограїв тощо. 

Окрема важлива група архівних матеріалів – листи султан-українок: особисті, дипломатичні та офіційні. Все це написано складною османською мовою, якою послуговувались знать і сановники. 

На жаль, я читаю лише сучасною турецькою. Тож не всі документи мені доступні для вивчення. Доводиться звертатися по допомогу до фахівців – османістів. 

Скажіть, будь ласка, якими були Ваші перші враження від Туреччини? 

Я закохалася в цю країну з першого погляду. Адже саме у Туреччині побачила, як гармонійно співіснують традиції, історія і люди зі Сходу та Заходу. 

Як Ви вважаєте, який досвід Туреччини могла би запозичити Україна?

На мою думку, це турбота про власну армію та військово-промисловий комплекс. Нині, під час повномасштабної війни, українці змогли запевнитися, скільки Туреччина має якісної новітньої зброї, що літає, плаває, їздить, стріляє і бомбить. 

Попри те, що ця країна – член НАТО, вона активно займалася і продовжує займатися військовим виробництвом. 

Тим часом в Україні (протягом останніх тридцяти років) усе лише розкрадали, руйнували та віддавали за сумнівні гарантії безпеки... 

Якими джерелами Ви користувалися під час написання книжок?

Коли я вивчала турецьку мову, то їздила відпочивати у Туреччину, де купувала книжки з історії (насамперед про Роксолану та історії османів). 

Упродовж декількох років зібрала бібліотеку та вже орієнтувалася у хрестоматійній історичній літературі. Як кандидат наук добре знаю методологію написання наукових досліджень, а як журналіст (у минулому) можу це робити зрозумілою мовою для великої аудиторії.

Тому, коли вивчала турецькі, польські, британські й американські дослідження, вирішила написати науково-популярну книжку про справжню історію Роксолани.

На щастя, моїм рукописом зацікавилося видавництво "НК-Богдан". Відтоді минуло вже десять років, а ми досі співпрацюємо. 

Як Ви гадаєте, які ще таємниці приховує Туреччина, крім тих, про які Ви пишете?

Насправді османські архіви у Туреччині мають велику кількість документів, пов’язаних з історією України та українцями, які ще не бачили дослідники.

Тому там може бути багато нерозвіданих фактів. 

На Вашу думку, чому важливо вивчати історію Османської імперії?

Мабуть, тому, що наша історія тісно пов’язана з турецькою. Український народ залишив там великий слід і мав вплив на розвиток подій в Османській імперії. 

Цікаво, що турки досі вважають: кохана дружина могутнього султана Сулеймана Пишного – Роксолана винна у… занепаді Османської імперії. Хтось звинувачує її в інтригах, які призвели до страти достойного трону пасинка Мустафи, а дехто гадає, що вона занесла у кров правлячої династії… ген пияцтва.

Пояснюють це так: батько Роксолани – православний священик і зловживав оковитою, тому її син (наступний султан – Селім ІІ) теж полюбляв алкоголь.

Це, звісно, нісенітниця. Адже пасинок Роксолани, Мустафа (матір'ю якого була черкеска Махідевран) таємно листувався з ворогами османів – венеційцями і персами – та зосереджував навколо себе бунтівних яничарів, сам пішов супроти волі батька-султана. Тому наклав за це життям. 

Розкажіть, будь ласка, які ще країни Вас приваблюють? Чому?

Якщо говорити про дослідження, то, звичайно, сусідні країни – Польща та Угорщина. У їхніх архівах є чимало цікавих матеріалів, які стосуються Роксолани та Хатідже Турхан, а також безцінні свідчення дипломатів, які у ХVI–XVII століттях були у Стамбулі. 

Вони проливають світло на стиль життя цих жінок у султанському гаремі та їхній вплив на владу.

"У Туреччині я побачила, як гармонійно співіснують традиції, історія і люди зі Сходу та Заходу"

Які книги Ви любили читати з дитинства?

Обожнювала історичні романи. Прочитала знакові твори про Роксолану 

П. Загребельного, О. Назарука, С. Плачинди, А. Лотоцького тощо.

Але мені було цього замало. Хотілося докопатися до правди та попрацювати з історичними джерелами. Заради цього навіть вивчила турецьку... 

Які Ваші літературні плани?

Здається, я виконала свій план із висвітлення біографій султан-українок, тому вирішила трохи перепочити від письменництва. 

Нині вивчаю нові архівні документи, які стосуються суміжної з моїми дослідженнями теми. Сподіваюся, що вони стануть підґрунтям для написання нової книжки.

Інтерв’юєри: Богдан Красавцев, Анна Слезіна