Анастасія Кулікова – українська письменниця, казкарка. Народилася у Нікополі (Дніпропетровська область). Зараз проживає у Бучі. Вищу освіту здобувала у Національному авіаційному університеті та Харківському національному університеті імені Василя Каразіна. Магістр туризму. Працювала адміністраторкою та інспекторкою з кадрів.

Анастасіє, як починався Ваш письменницький шлях? 

Творчість зі мною з дитинства: в перших віршах, оповіданнях до шкільної газети й журналу, зошитах-квестах, які ми розробляли з подругою. В університеті також зібралася креативна компанія. Тоді ми разом експериментували, інтуїтивно шукаючи свої власні голоси. Дуже довгий час я писала переважно вірші. Поезія й досі мій затишний закапелок для найближчих. А до першої публікації в збірці мене підштовхнув допис Слави Світової про пошук оповідань для серії «Теплі історії». Ідея прийшла блискавично. Але редагувала свій текст, здається, нескінченно. Радію, що таки відправила.

Що Вас надихає творити й писати? 

Натхнення вміє дивувати. Що завгодно може стати імпульсом до нової історії. Від аромату до одруківки, раптового кадру з життя міста чи скрипу дверцят старої шафи. Мене заворожує сама можливість створення нового світу, який спочатку бачу лише я. Буває, що деякий час навіть не завжди повністю його розумію, але від цього лише цікавіше досліджувати й писати далі, логічно сплітати ниточки, складати пазл. А потім у цей світ пірнають читачі й ось він уже існує в їхній уяві, дарує емоції, лишає по собі роздуми. Справді надихає, коли діляться враженнями та питають про наступні історії.

Ви пишете і для дорослих, і для дітей? Коли Ви написали перший твір для дітей і перший твір для дорослих? 

Для дорослих це було оповідання про закохану пару. Частина триптиху «Дощ» у співавторстві з подругами для журналу «Дніпро» приблизно у 2007 році. Дитячі казки я почала вигадувати для сина, а потім і разом із ним перед сном. Класика

Які книги вплинули на Ваш розвиток? 

Насправді кожна прочитана книга дає щось для розвитку. Хороші книги стають прикладом, а невдалі — антиприкладом) Зараз є з чого вибирати — це справжнє щастя.

Читання в шкільні роки сформувало мою любов до фентезі та багатошарових казок, що близькі та цікаві як дітям, так і дорослим. «Гобіт, або Туди і звідти» Толкіна, твори Астрід Ліндґрен, Туве Янссон, Джанні Родарі, Алана Мілна, серія книжок про Гаррі Поттера (мені було саме 11 років, коли я читала першу частину). Українські народні казки.

Дуже вразив «Жовтий князь». Ця книга стала одним з перших мотиваторів дізнатися про історію України більше.

Зараз наново знайомлюся з українською класикою. Тішуся тенденції відновлення автентичних текстів та включенню творів, що раніше не видавалися.

Закінчіть речення кількома фразами. Якби я мала крила, то…

Якби я мала крила в мирний час, то кожного вечора проводжала би сонце в новому гарному місці.

Проте, якби мала крила зараз, я би влаштовувала диверсії ворогу, допомагала б пораненим і викрадала українців з полону.

Текст Богдан Красавцев