Як Роальд Дал розсварив усіх
Нечувана історія трапилася в книжковому світі! Дитячий письменник примудрився розсварити видавців, читачів, авторів і критиків. І все б нічого, тільки цей письменник помер понад 30 років тому. Як таке могло трапитися, розкажемо прямо зараз.
Почнемо з того, хто такий цей Роальд Дал. Українським читачам добре відома серія книг цього автора від А-ба-би: Чарлі з шоколадною фабрикою та скляним ліфтом, Великий дружній велетень, Відьми, Матильда, Джеймс і гігантський персик, Фантастичний містер Лис. Словом, є де розгулятися, недаремно для багатьох дітей у рідній для письменника Британії він є казкарем номер один.
І його справді є за що любити, адже багато поколінь дітей зростали на його історіях, а ще скільком дітям допоміг Чудовий дитячий благодійний фонд Дала, який працює й нині! Десята частина від усіх гонорарів за книги Дала передається й передаватиметься на потреби цього фонду. Здавалося б, що поганого може трапитися з цим автором?
Аж ось вийшли нові британські видання його книжок, і читачі з подивом помітили, що в деяких місцях текст зазнав змін. Видавці пояснили, що спробували зробити текст «більш інклюзивним». Але взялися за це вони якось дивно.
Один з персонажів «Чарлі і шоколадної фабрики» замість «надзвичайно товстого» став «величезним». Чому це абсурд, зрозуміти легко, адже це не образа персонажа, а опис його зовнішності. Бо «величезним» можна назвати Арнольда Шварценеггера, але чи має його зовнішність щось спільне з персонажем, якого автор описав як «надзвичайно товстого»? Запитання риторичне.
Лише трохи більше логіки в іншому моменті: коли у «Відьмах» Дал описує способи маскування чаклунок, він говорить, що вона може працювати «касиркою в супермаркеті або друкувати листи для бізнесмена», маючи на увазі, що відьма може замаскуватися під людину найтривіальнішої професії, зовсім не виділяючись. Ці професії змінили на «провідну науковицю або керуючу бізнесом», що повністю змінює сенс фрагменту, адже такі люди якраз «виділяються» й більше годяться для звичайної жінки, а не відьми (на відміну від, наприклад, просто науковиці або менеджерки).
Це лише кілька моментів із багатьох, де видавці змінили описи зовнішності персонажів, статі, раси, психічного здоров’я.
І літературна спільнота вибухнула майже одностайним протестом. Усі визнавали, що книги Дала не ідеальні й містять спірні моменти, але це легко вирішується редакторськими зносками або коментарем видавництва після тексту, в якому можна пояснити, що автор жив у час, коли не всі професії були доступні жінкам, коли расизм і сексизм можна було зустріти на кожному кроці, і добре, що це залишилося позаду.
І на уроках літератури в школах не слід зводити письменницький пантеон, краще пояснити, що автори — такі ж люди, вони можуть помилятися або просто бути не дуже приємними особами. Тоді жодна цензура не знадобиться, бо молоде покоління підходитиме до особи письменника критично, без непотрібного благоговіння.
А видавець вирішив питання просто: редаговані книги видаватимуть у дитячій філії, а в основному видавництві «для дорослих» будуть оригінальні тексти. Наскільки логічне й правильне таке рішення, покаже час.
