Василь Усатенко: "Зараз авторів вистачає, проте недостатньо читачів"
21 травня 2024 р.Василь Усатенко народився 31 липня 1974 року у селі Шевченково Кілійського району Одеської області. Здобув освіту фельдшера ветеринарної медицини. Нині живе на Полтавщині. З 2007 року почав писати та публікувати художні твори у періодичних виданнях: "VETZOO PROFI", "Сучасна ветеринарна медицина", "Agroexspert" тощо. Також має ліричні, фантастичні та детективні твори. У 2021 році вийшла книга Василя Усатенка "Танці навколо штучного хріну", що присвячена сучасному життю українського села.
Пане Василю, вітаємо! Розкажіть, будь ласка, про Ваші перші письменницькі спроби :)
Щойно навчився читати і писати, почав вигадувати історії, занотовував їх в окремому зошиті, але нічого цікавого не вийшло. Дуже комплексував через поганий почерк (перевчений шульга), що й заважало реалізовувати себе у цій сфері.
Коли став дорослим, (було років тридцять), працював ветеринаром. Ходив на виклики до людей, багато спілкувався, чув цікаві історії. Звісно, сам потрапляв у різні ситуації, про які потім розповідав іншим людям – так накопичився певний досвід.
Пізніше усвідомив: ці байки мають бути цікавими та корисними для багатьох. Створив перелік десяти надзвичайно цікавих пригод, про які дуже хотів розповісти великій аудиторії.
Тоді вже був доступний домашній комп'ютер, за допомогою якого подолав проблеми почерку і граматики. Почав створювати короткі оповідання, пізніше знайшов видання, які цікавилися темою взаємин між людьми і тваринами.
Серед перших моїх літературних спроб, які запам’яталися, була така історія: "У школі, у шостому класі, треба було написати твір з репродукції. Я написав у гумористично- пародійному жанрі. Вчителька показово зачитала його класу – всі реготали до сліз, хоча отримав за витвір двійку”.
Загалом, цікавих випадків було багато.
Поговоримо про Ваш твір "Танці навколо штучного хріну". Скажіть, будь ласка, що б Ви хотіли розкрити у читачах цією книгою?
Книжка була задумана як сільська хроніка сьогодення, щоб створити змогу для читачів за десять, тридцять чи п'ятдесят років дізнатися хоч щось про нашу сучасність.
На Вашу думку, які стереотипи про українське село досі "живуть у головах" містян? Як Ви гадаєте, чому?
Хочу сказати, що велика частина містян мають сільське коріння, але вони пам’ятають села колгоспного часу, де було зовсім інше життя. Коли під час суцільного дефіциту батьки та дідусі годували своїх дітей.
Тому існує стереотип про сільське "яйце-райце", за допомогою якого легко та задарма можна отримати будь-який провіант. А ось у сучасну ситуацію (довгий робочий день і низькі закупівельні ціни на все виготовлене) ніхто вірити не хоче.
Розкажіть, будь ласка, з чим у Вас асоціюються сучасні українські села?
Для села настав час трансформуватися та перероджуватися. Це болісний процес, із тяжкими втратами та прихованим результатом.
Через те, що для сучасних аграрних технологій не треба стільки працівників
(як колись), інше виробництво на селі розвивати не має сенсу. Тому люди виїздять; села стають меншими та зникають.
Чим Вас приваблює літературна діяльність?
Мені подобається розповідати цікаві історії та життєві ситуації завдяки художнім оповідкам у формі прозової мініатюри, щоб люди знали щось цікаве, важливе та повчальне.
У своїх фантастичних творах намагаюся змоделювати певну можливу ситуацію, щоб підказати чи застерегти читачів про гіпотетичну проблему та методи її розв'язання.
Які відгуки на Ваші книги стали для Вас найяскравішими?
Несподіваним було звернення з Білопільського вищого професійного училища (Сумщина). Виявилося, що один із моїх творів вважають прикладом професії механізатора у літературі, створили відео, яке опублікували на YouTube. Це було дуже приємно...
Яким Ви б хотіли побачити українське село у майбутньому?
Хочу, щоб село було забезпеченим, але не завдяки субсидіям, а відкриттям справедливих змог для реалізації продукції та заробітку – все інше селяни зроблять самотужки.
Що Вас найбільше надихає у житті?
Коли знаходишся у творчому пошуку, надихнути може, що завгодно. Проте для здійснення планів іноді бракує сил і часу.
Які книги стали символами Вашого дитинства?
У той період більше читав науково-популярну літературу на тему біології. Моєю пристрастю був акваріум, тому жадібно поглинав усю літературу про підводний світ.
Пізніше я зацікавився тематикою первісних людей. Любив читати твори Жозефа Роні (наприклад, повість "По вогонь").
У науково-популярних журналах тоді публікували художні твори жанру "пригоди та фантастика", що були короткими, але ємнісними, легко засвоювалися та стимулювали мислення.
Також полюбляв прослуховувати радіовистави. Саме аудіокнига "Земля” Ольги Кобилянської надихнула на створення книжки "Танці навколо штучного хріну".
Чому Ви полюбляєте жанр коротких оповідань?
Життя стрімке, тому знайти час для читання і створення великих творів дедалі складніше. Жанр короткого твору досі зацікавлює мене, і більшість моїх літературних витворів можна прочитати протягом 10-15 хвилин.
Які теми недостатньо розкриті в сучасній українській літературі?
Нині література надзвичайно розгалужена, тому не буду проводити тематичний аналіз. Зараз авторів вистачає, проте недостатньо читачів.
"Більшість моїх літературних витворів можна прочитати протягом 10-15 хвилин"
Які ваші літературні плани?
Далекоглядних, стратегічних планів не маю. Річ у тім, що для того, аби потрапити у рейтинги, треба видавати книги періодично, декілька на рік, брати участь у виставках, конкурсах і презентаціях, проводити зустрічі з читачами.
Крім того, для успіху необхідно постійно навчатися, підвищувати, так би мовити, кваліфікацію. Йдеться не лише про письменницькі курси чи лекції, а й вивчення новинок, ознайомлення з критикою.
Гадаю, що писати короткі твори на різноманітну тематику та публікувати їх на власній сторінці у Facebook – для мене досить гарна робота.
Розкажіть, будь ласка, про Вашу творчість.
Я написав велику кількість коротких творів, які надрукували у періодичних виданнях, переважно соціально-побутового напряму. У “шухляді" лежить багато біографічних,
фентезійних та фантастичних робіт і переказів.
Окрім книги "Танці навколо штучного хріну", маю "Люди (та, або) чи (як, не) свині". Це коротенька повість про свинарство, в електронному варіанті. Обидві книги можна придбати в інтернет-магазинах.
Також віддав свої оповідання зацікавленим людям, які створюють аудіотвори, тож незабаром їх мають опублікувати в інтернеті.
Інтерв’юери: Богдан Красавцев, Анна Слезіна












