Світлана Вертола: «Моя перша книжка була видана самвидавом»

Світлана Вертола – письменниця з міста Іловайська Донецької області, але зараз проживає у Києві. Видала сольні повісті «Юна. Війна» (про події у рідному місті у 2014 році) та романтичне фентезі «Лель». Є засновницею літературно-мистецького проєкту «Твоя поетична листівка».

Чому Вам захотілося стати письменницею? 

Я захотіла стати письменницею, бо завжди, скільки я себе пам'ятаю в моєму житті були творчість та книжки. Мені з самого дитинства було цікаво творити якісь нові світи, писати й це помітила навіть моя вчителька української мови та літератури, яка поставилася до цього серйозно.

Потім, коли прийшов момент визначатися із подальшою долею, я вступила в університет, обравши спеціальність літературна творчість. У нас там викладали майстерню драми, прози, поезії. Тобто, я письменниця з дипломом та українська філологиня.

Як довго Ви йшли до того, щоб написати свою першу книгу?

Моєю першою книгою стала збірка короткої прози на тему Різдва та новорічних свят – “Приготуй мені гарячого глінтвейну”. Це була збірка у співавторстві й видана самвидавом. Це було якраз завершення мого навчання на бакалавраті. Я тоді зрозуміла, що вже було б цікаво спробувати себе у виданні книжки, в промоції й це був такий собі перший досвід, бо мені хотілося побачити, чи зможу я знайти свою аудиторію, якій буде подобатися мій стиль письма та чи зможу я реалізувати ці книжки? І врешті, цей досвід виявився дуже позитивним і надихнув мене на подальший шлях.

Зараз ця книжка є у форматі аудіокниги на YouTube, тож її можуть прослухати усі охочі.

"Я захотіла стати письменницею, бо завжди в моєму житті були творчість та книжки"

Де черпаєте сили за нинішніх часів?

У першу чергу черпаю сили з зустрічей з близькими людьми, родиною та друзями. А також з природи. Намагаюся якомога більше часу проводити якісно, не звертаючи увагу на соцмережі й, звісно, донатити, аби наближати нашу перемогу. Бо так працюється ще продуктивніше та з чистою совістю.

"Я письменниця з дипломом та українська філологиня"

Чи є у Вас рецепт українського успіху в літературі?

Мені здається, що мій рецепт – це суцільна імпровізація, коли готуєш не за якимось чітким визначеним переліком інгредієнтів та покроковою інструкцією, а додаючи дрібочку якогось божевілля і якихось цікавинок.

Мабуть, зараз я все роблю з внутрішніх відчуттів якоїсь готовності з того, як мені підказує моє серце. Мені, мабуть, зараз найбільше подобається пряме спілкування з читачами: я письменниця, яка активно виходить на ярмарки, спілкується, радить та продає свої книжки. І оце для мене, мабуть, найяскравіший досвід, який справді показує, хто є моєю аудиторією, як чітко сформувати усі переваги саме моєї історії: чому її варто прочитати, придбати й також дивлюся на реакції, звісно, тому що це допомагає зрозуміти, куди рухатися далі й про що писати наступні історії, адже запити формуються у режимі реального часу.

Якими, на Вашу думку, найголовнішими якостями має володіти письменник?

Мені здається передусім письменник має бути емпатом для того, аби тонко відчувати світ та передавати усе це читачу повною мірою. А ще, крім того, мені здається, дуже важливим є наростити таку своєрідну броню, аби писати та творити всупереч усьому, що відбувається: як на рівні масштабному, як-от війна, так і на рівні якихось особистісних проблем та переживань.

Які б побажання Ви дали українським авторам-початківцям?

Якби я зараз починала свій шлях і не мала б жодної книги, то, мабуть, в першу чергу я б порадила розбудовувати особистий бренд і показувати світу, який або яка ви є й не соромитися цього. А ще бути сміливішими, писати у видавництва і не боятися відмов. Тому що дуже часто відмова не означає, що ваш текст поганий, а це означає, що, можливо, видавничий портфель переповнений. Або ваш текст трошечки неформат саме для цього видавництва. Потрібно обов'язково вірити у свої сили.

“Найбільше я пишаюся книгою «Юна війна»”

Якими своїми книгами Ви пишаєтеся?

Мабуть, найбільше я пишаюся книгою “Юна війна” – це підліткова повість про події в Іловайську у 2014 році. Адже я сама родом з цього міста. Ця книжка дуже відверта й мені здається, що зараз, під час повномасштабного вторгнення, я б не наважилася знову писати її, бо навіть тоді, ще у 2022 це було дуже складно, адже потрібно було знову зануритися у ті події, передивлятися архівні фотографії, листування з близькими мені людьми – це дуже сильно тригерило та ніби знову виносило на поверхню всі переживання, які були в моєму житті ще у 2014 році. Прикріплюю сюди посилання на буктрейлер, адже там є більше розповідаю про сюжет та ділюся особистими фотографіями з альбомів та враженнями: Буктрейлер до книжки «Юна. Війна» Світлани Вертоли. Дитяче арт-видавництво «Чорні вівці»

Над чим зараз Ви працюєте?

Зараз я на етапі пошуку видавництва для однієї віршованої дитячої книги дуже смішних розбишацьких віршів і також працюю над редагуванням вже створеної повісті й навіть пробую писати дорослий роман.

Які цілі ви ставите собі на 2024 рік?

Якщо чесно, зараз дуже складно ставити перед собою якісь конкретні цілі, адже життя дуже непередбачуване, але я б дуже хотіла, аби якась із моїх книжок була перекладена іншою мовою і знаходила читачів в іншій країні. Це, мабуть, найбажаніше на цей час. Звісно ж, після нашої перемоги.

Де Ви пишете твори: вдома, у кафе, в дорозі чи десь іще? Поділіться своїми місцями сили.

Найчастіше я пишу вдома й для цього мені потрібна повна тиша. Мені так легше зануритися у рукопис повністю і не відволікатися на жодні сторонні фактори. Не уявляю, як люди пишуть у якихось шумних місцях або паралельно п'ючи каву чи слухаючи музику. Мені б теж так хотілося, але не виходить (сміється).

Текст Богдан Красавцев