Олександр Козинець — український письменник, викладач, логопед, хорист. Автор літературних проєктів: «Щоденник» (2010), «Щоденник. Re: make» (2012), «ПРОдайте їсти» (2011), збірки дуетних повістей «Шість плюс один» (2022). 

Олександр написав: поетичну тетралогію «Сезони днів»: «Pin-код: зима», «Обвітрена весна», «Скибочки літа», «Тричі осінь» (2019); роман «Картка Марії» (2020); поетичну збірку-календар «Дороги світла» (2021); збірки поезій «Небесні мелодії» (болгарською мовою, 2020), «Мамо, твій син — літак» (2022), «Universum» (2022), збірку верлібрів «Води Божого океану» (2022).

Переможець різних літературних конкурсів: імені Григора Тютюнника, «Коронації слова», «Молодої КороНації», спецвідзнаки «Теrra інклюзія» та інших. 

Лауреат літературних премій імені Володимира Малика, Анатолія Криловця, муніципального конкурсу-премії імені Івана Франка. Стипендіат стипендії Президента України для молодих письменників та митців (2022). Публікується у вітчизняних та закордонних літературних антологіях, альманахах, журналах, газетах. Кандидат педагогічних наук, доцент Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Співає в камерному хорі «Moravski».

Як починався Ваш письменницький шлях?

Тоді, у 10 років, коли написав перший вірш, я й подумати не міг, що творче завдання з української мови, за яке я отримав «п’ятірку» й був безумовно від того щасливий, стане першим камінцем мого письменницького фундаменту. Підтримка рідних та оцінка вчительки надихнули мене написати ще кілька віршів. У мене вийшло. Відтоді й року не минало, щоб я не писав. Пишу й тепер. Спочатку були вірші, з 16 років — ще й проза.

Письменництво для Вас — це що?

Служіння. Я часто про це говорю. Спочатку несвідоме, а останні років 5 — цілком усвідомлене. У нашій країні зараз бути письменником — це «контракт», який підписує собі кожен, хто прагне ним бути. Я знаю лише кількох письменників, які забезпечують собі життя літературою. Інші мають по кілька робіт, щоб заробляти та виживати, проте продовжують служити слову. Переконаний, що інтелектуальна праця згодом цінуватиметься вище, а вчителі, письменники, музиканти, художники та представники інших творчих професій зможуть мати гідний заробіток та почуватися затребуваними у своїй країні. Ми ще й тренди у світі визначатимемо! Наших письменників не просто перекладатимуть різними мовами світу, а ще й за кордоном у шкільній програмі вивчатимуть!

"Якби нас надихали лише приємні речі, мені здається, 70 % літератури у світі не існувало б"

Що надихає творити зазвичай?

Найбільше подорожі та люди. Але певна фраза пересічної людини, навіть у транспорті, може стати ідеєю нового вірша, а хтось — навіть персонажем роману. Однак найбільший натхненник — природа. Вона дарує на́дих на все, відкриває красу та силу, дає змогу пізнати тишу й відтінки світла. Перевершити її ще ніхто не зміг. Скільки всього з’явилося в літературі завдяки природі та її стихіям!

Розкажіть, будь ласка, як написати першу книгу?

Так само, як і другу, й третю. Той, хто не може не писати, той сідає і пише. Не думаючи про те, чи відповідатиме його книжка певному жанру, чи володіє він достатньою майстерністю для того, щоб працювати над літературним твором. Можна пройти безліч курсів, але так і не наважитися написати першу книжку. А можна, абсолютно не знаючи нічого про теорію літератури, написати дуже чуттєву й глибоку першу книжку. Перший млинець не завжди нанівець. Колись давно я почув чудову думку, що кожен із нас може написати бодай одну книжку — про своє життя. Письменник — це той, хто, крім цієї однієї книжки, може написати й інші. Тому, в контексті першої книги, головне — наважитися й почати писати. Апетит приходить під час їди.

Тут мені хтось може дорікнути й сказати: «А як же сюжет, розвиток історії?» Життя багатьох людей мають настільки цікаві сюжети, що просто їх записавши, без зайвих прикрас, можна створити захопливу книжку, яка багатьох вразить чи надихне.

Чи пам’ятаєте емоції, коли Ваша перша книга вийшла друком? Що це було?

Так, пам’ятаю. Це була поетична тетралогія «Сезони днів», де з чотирьох книжок спочатку вийшли з друку дві: «Pin-код: ЗИМА» та «Обвітрена весна». Це означало, що потрібно докласти ще трохи зусиль, аби «Скибочки літа» й «Тричі осінь» якомога швидше побачили світ. Тому, крім радості, хвилювання й неймовірного щастя від того, що таки вдалося втілити все так, як я мріяв і хотів, було ще відчуття того, що поки комплект не повний. «Радітиму більше тоді, коли всі чотири збірки з тетралогії будуть в руках», — думав тоді я. Проте все склалося якнайкраще.

"Зараз моя душа частіше обирає поезію, ніж прозу. Однак я не можу прогнозувати й знати, як буде далі"

Якби Ви обирали, поезія чи проза, що б обрали?

Зараз моя душа частіше обирає поезію, ніж прозу. Однак я не можу прогнозувати й знати, як буде далі. І читаю я зараз більше поезії, ніж прози. Але переконаний, що це — дві невіддільні частини мене як літератора. Тому хочу, щоб і поезія, і проза в моєму житті були представлені рівноцінно.

Де найкраще писати для Вас?

Над прозою можу працювати виключно вдома в тиші. Навіть якщо хтось не постукавши вривається в мій простір, коли працюю над прозовими текстами, мене це дратує. Адже злітає думка й складно її потім повернути. Поезія дуже добре пишеться як удома, так і в транспорті, будь-де. Зазвичай я з собою завжди маю блокнотик для натхнення. Навіть посеред ночі можу прокинутися й записати кілька рядків вірша, які потім допрацюю зранку.

Чи траплялося, що Вас могла надихнути на творчість якась неприємна ситуація в особистому житті тощо?

Якби нас надихали лише приємні речі, мені здається, 70 % літератури у світі не існувало б. Тому надихати можуть і неприємні миті. Та головне в цьому всьому — мораль та емоції, які ми вкладаємо в тексти. Щоб той, хто їх прочитає, осмислив ситуацію і зробив правильні мудрі висновки. Та попри все мрію, щоб література світлішала, сюжети й герої — також. І щоб люди змінювалися й трансформувалися на краще. Бо такі нині часи, коли світло перемагає. Це зовсім скоро покаже світові й Україна.

Над якою книжкою Ви зараз працюєте?

Над збіркою поезій. Назву поки не розголошуватиму. Лише зазначу, що це буде кимось очікувана, а для когось дуже несподівана збірка. Та сподіваюся, що вона приємно здивує і перших, і других. Лишилося дочекатися її з’яви на світ.

Розкажіть про Ваші книги. Для кого Ви пишете?

Усі мої книжки різні й про різне, але їх об’єднує світло й тепло. І, як говорять самі ж читачі, вони легко читаються й спонукають більше говорити українською та вводити у свою лексику рідковживані чи напівзабуті слова. Станом на серпень 2023 року я автор 11 книжок. Зараз можна придбати 7 з 11. От про них більше й розповім.

Поетичний календар «Дороги світла» — збірка коротких віршів, де є 366 віршів-передбачень на кожен день року. Чудовий подарунок тим, хто любить підказки життя та має свої ритуали. Наприклад, п’є чай-каву зранку чи читає перед сном у ліжку. «Дороги світла» чудово доповнять традиції. 

Збірка коротких віршів «Мамо, твій син — літак» «смакуватиме» тим, хто вже знайомий з поетичним календарем та хоче ще більше теплих, світлих, а місцями самоіронічних віршів про рідних, коханих, про пори року й світ, який довкола нас постійно змінюється.

Збірка верлібрів «Води Божого океану» для мене найглибша на сьогодні. У ній багато діалогів із небом про духовність. Ця збірка — мій щоденник війни, який я вів з лютого по серпень 2022 року. Там мої передбачення, коли може бути перемога України та що має змінитися в нас, аби вона швидше настала. 

Збірка поезій «Universum» — подарунок моїм читачам до 25річчя творчої діяльності. Адже у 2023 році я долаю 25-річний творчий рубіж. У збірці — найкращі вірші, написані за останні 10 років, які в попередніх книжках не публікувалися. 

«Ластовиння» — збірка поезій про війну та мир. У першому розділі зібрані вірші про війну (2014–2022), у другому — вірші про трансформації та шлях до миру, який обов’язково нас чекає. І, безумовно, про кохання, яке зцілює, надихає та окрилює. Там цілих 12 частин, тож кожен знайде рядки на свій смак. 

Та нехай любителі прози не розчаровуються завчасно! І для них я теж дещо маю.

Роман «Картка Марії» через шлях головного героя покаже рік змін, які трапляються в житті 12 людей та з самим головним героєм. А сприяє цим змінам загадкова картка, на якій кожен бачить свій напис, попри те, що картка залишається та сама. Хто знає, може, і ви, прочитавши роман, зрозумієте, що зараз може бути написано на вашій картці та які зміни на вас чекають найближчим часом?

З радістю хочу також сказати про наш унікальний проєкт «Шість плюс один» — збірку шести дуетних історій, кожна з яких написана «у дві руки». Але читач не відчує цього, бо ми зробили все для того, щоб ви насолоджувалися сюжетом, співпереживали головним героям, відкривали для себе нові грані психології стосунків, більше дізналися про те, що таке інклюзивність. Щоб замислилися над тим, чи керують вами числа, чи готові ви міняти місце проживання заради щастя та чи вірите в те, що ваші дитячі іграшки та герої досі живуть в паралельному з вами світі й що є серед нас ті, хто нас наскрізь бачить?

Щодо того, для кого пишу, то був період, коли дуже переймався тим, яка моя аудиторія. Дійшов висновку, що вона змінюється разом зі мною. Так, зараз це переважно жінки, вік яких коливається від 16 до 70 років. Але є й чоловіки. Їх поки що менше. Тож у цілому я пишу для українців та всіх мешканців світу, які готові духовно зростати через Слово та завдяки йому. Пишу для тих, кому важливі глибина, поле для роздумів та висновків, віра, надія, підтримка й любов. Кожна книжка до читача приходить у той момент, коли він до неї готовий. Переконаний, що й із моєю творчістю та читачами це так само працює! І вже за рік для мене може стати відкриттям, як змінилася моя читацька аудиторія.

"Життя багатьох людей мають такі цікаві сюжети, що на основі цих історій можна без прикрас створити захопливу книжку, яка багатьох вразить чи надихне"

Якими виданими книжками Ви пишаєтеся?

Пишаюся кожною своєю книжкою, адже кожна для мене особлива, тепла й рідна. Тим паче, що кожна з них утілена так, як я хотів, візуально й концептуально. Найбільше пишаюся романом «Картка Марії». Я лише згодом усвідомив, яким глибоким є роман, попри всю критику, яка лунала на його адресу, та як багато додаткових істин мені зараз відкривається завдяки «Картці Марії».

Ваші побажання мережі «Книголенд».

Нехай уся наша країна стане Книголендом, країною, яка читає та цінує книги. Країною, яка формує світові тенденції в літературі. А «Книголенду» — таких українських авторів, які матимуть світову славу! Слава Україні!

Текст Богдан Красавцев