Андрій Новік: «Дописати роман без оптимізму неможливо»
Андрій Новіков (псевдонім Андрій Новік) – український письменник. Народився у Львові в 1991 році. Навчався у Національному університеті «Львівська Політехніка», Інститут будівництва та інженерії довкілля. Андрій полюбляє мандрувати. Він відвідав близько шістнадцяти країн. Пише в жанрі гостросюжетного трилеру. Дебютний роман Андрія «Останній спадок» побачив світ у 2019 році. Друга книга автора «Аномалія» вийшла у 2020 р. Торік Андрій Новік представив свою третю книгу – «Медальйон трьох змій».
Ви оптиміст у житті?
Так. Намагаюсь, як це можливо, а як інакше? Сумувати й песимістично до всього ставитися – письменницька робота тільки з оптимізмом вивозиться, тому що інакше ніяк. Особливо якщо ти не популярний письменник або коли тільки-но починаєш, то без оптимізму не дійдеш навіть до фази закінчення роману. Особливо, якщо він такий великий, як у мене на 700 сторінок. Тобто, тільки на оптимізмі. І коли десь є гойдалки, починається песимізм, ти думаєш, а нащо воно треба, а чи воно щось дасть, чи воно вистрілить? Але оптимізм допомагає все-таки бути в тонусі й закінчувати роботу – саме так, оптимістичний настрій приводить до великих результатів.
А що це за книжка на 700 сторінок?
Це «Медальйон трьох змій» – мій третій роман. Він вийшов у травні минулого року в електронному форматі, мав вийти в паперовому, але через вторгнення ми перенесли. А паперове видання вийшло в листопаді торік.
Про що ваш третій роман?
Це ретро фентезі темне. Перша частина серії. Буде чотири частини. Спершу планувалося три. Це історія про Львів та Європу загалом 1908 року. Це альтернативна історія з домішками фентезі, пригод і загадок у стилі Дена Брауна, словом, пригодницький фантастичний екшн.
Роман з нотками гумору?
Звичайно! Там є один персонаж, якого звати Механік і от гумор – це його фішка, скажімо так.
Траплялося таке, що переживали життя власних героїв?
Важко сказати, звісно. Якщо брати, наприклад, питання, чи є прототипи історій та персонажів, то в «Медальйоні трьох змій» їх не так багато. Були в попередніх моїх книгах прототипи. В цій хіба що, можливо, знайдуться прототипи певних емоційних складових тих емоцій, які переживають герої, тобто, якихось депресивних станів чи складних ситуацій в житті.
Де ви пишете: на комп'ютері, у телефоні, ручкою в блокноті чи на друкарській машинці?
У мене друкарська машинка є – це подарунок дружини, але на ній так незручно писати. Я не уявляю, як тодішні письменники коригували текст, тобто, доводилося викидати цілу сторінку й все переписувати наново. Я працюю у ворді або ж у гугл доках.
"У доробку маю три романи, кожним із них пишаюся"
Де ви творите: на природі, вдома, кафе чи десь у дорозі?
Я пробував кілька разів у кафе. Насправді воно ніби як йде, але все-таки вдома краще. У мене звична атмосфера, я беру собі каву або чай, щось до чаю і просто сідаю писати в кімнаті. Головне, щоб було тихо й ніхто не заважав. Бо я не можу інакше: коли мене щось відриває від роботи, то я починаю відволікатися. Отож, якщо є побічні подразники, то я все одно на них переведу свою увагу. Це дуже погано. Бо якщо я, наприклад, пишу і дружина зайде в кімнату і скаже – “подивись, який класний відосик я знайшла”, то я вже дивлюся й ми вже разом з нею гортаємо ту стрічку п'ятнадцять хвилин. Далі я розумію, що забув, що писав і треба вертатися, виправляти, переписувати все.
Якою бачите Україну майбутнього?
Чесно скажу – я не те, що бачу. Я вірю, що так буде, що ми все-таки відвоюємо свої території й Україна стане не те, що просто там незалежною від інших держав, а Україна почне задавати тон: в культурному просторі світу, можливо, навіть у технологічному, тому що вже багато країн дивляться на наші додатки, як-от “Дія”.
Тобто, я сподіваюся: колись Україна буде асоціюватися у світі з успіхом і коли ти скажеш, що з України, то люди такі – “вау, це ж у вас така культура, такі от письменники, спортивні досягнення і супер технології”.
"Авторам-початківцям бажаю тільки пахати й розглядати книгу як товар, що продається"
Ваші поради авторам-початківцям.
Початківцям бажаю тільки пахати! Я знаю, як це писати текст і сумніватися, тому що коли я розсилав текст своєї першої книги всім видавцям, то від усіх отримав відмову або ігнорування. Це дуже сильно може підкосити, але варто постійно працювати над текстом та вдосконалювати його, а ще давати читати текст іншим людям. Бо чужа твереза думка може вказати на те, що треба покращити й куди рухатися.
І також основна порада – розглядайте книгу як товар, що продається. Пропонувати книгу видавництву потрібно як успішний бізнес-план та успішний продукт: з буктрейлером, ілюстраціями, можливо, з пропозиціями авторського туру та презентаціями. Щоб видавництво було зацікавлено і розуміло, що вони з цієї книги вийдуть в плюс, а вже потім прочитали й сказали, чи сподобався твір, чи ні.
Текст Богдан Красавцев
