Галина Буділова — дитячий прозаїк та поетка, журналістка, перекладачка, видавчиня, авторка пісень. Народилася в Києві. Власниця видавництва та креативної агенції "Little Beetle Press". Унаслідок повномасштабної війни Галина та її двоє дітей переїхали з України до Ірландії, де письменниця надалі творить. Є авторкою понад 15 книг.

Який шлях Ви пройшли, щоб стати письменницею? Пригадайте від самого дитинства.

Я переадресувала це запитання мамі, тому що не пам'ятаю, щоб я хотіла бути письменницею в дитинстві. Мама мені сказала, що коли я була в садочку, то хотіла бути вихователькою, а потім в школі я хотіла бути вчителькою. Ну а потім я хотіла бути журналісткою, це сама вже пам'ятаю й моя ця мрія в принципі здійснилася і я працювала журналісткою, займалася піаром. Усе ж таки, напевно, я не так хотіла стати письменницею, як захотіла писати для дітей тоді, коли народився мій старший синочок – от це, напевно, і є ця точка відліку.

Розкрийте свій письменницький портрет: про що любите писати та хто є вашими героями творів.

Я люблю створювати чарівні світи, в мене чимало серій таких книжок. Наприклад, книжечки про біпчиків – це такі маленькі машинки, які ходять до садочка й до лікаря, там є розмальовки й створений навіть мультик за мотивами цих історій. Також є в мене серія книжечок про велетунів – це такі створіння, які проживають в різних країнах і уособлюють собою різні природні явища.

Також я люблю писати дітям про звичайних мам і тат, але привносити в реальність якусь частинку магії. Наприклад, одна з найулюбленіших серій книжок у мене була створена у співпраці з Новою Поштою. Це історії про звичайних мам і тат, які працюють на Новій Пошті, але насправді вони є чарівниками й супергероями, які допомагають Святому Миколаю кожного року доставляти подарунки. Я люблю подавати все в якомусь такому вигляді, коли реальність переплітається з вигадкою й завжди перемагає світло й добро.

"Моє побажання – будь ласка, читайте якомога більше книжок"

Як Ви створюєте книжки?

Я завжди співпрацюю з психологами, вчителями й тими, хто працює безпосередньо з дітками. Мені дуже важливо створювати терапевтичні книжки, які будуть нести добро і котрі будуть підтримувати й давати якусь основу, за яку можна буде триматися й рухатися далі. Я б сказала, що люблю дивитися на те, що є актуальне наразі в суспільстві і яким чином можу допомогти дітям і батькам, тому що батькам треба допомагати в першу чергу, адже якщо у них все гаразд, то вони зможуть підтримувати й своїх дітей.

Ви пишете для дітей чи маєте й книжки для людей дорослого віку?

Я не пишу для дорослих. Точніше, всі мої казки навіть якщо взяти збірку “Хто вкрав у зебри смужки” – оповідання ніби як для дітей, але я завжди кажу, що мої казки для людей віком від одного до ста років і навіть більше. Бо кожен там знайде себе.

Великий плюс дитячого контенту в тому, що він має бути доступний, легкий та простий для розуміння і що простіше, то краще. Що менше деталей, то краще. Однак із дорослими книжками все по-іншому. Там має бути досить глибока дорога всередину себе під час прочитання і це неначе ви знімаєте шар за шаром, шар за шаром. І врешті доходите до власної сутності, до душі, так би мовити. Щоб пройти цей шлях, на це треба справді багато часу. І авторам слів, і читачам.

Яка Ваша книжка найулюбленіша?

Я дуже люблю “Маленького принца” Екзюпері. Взагалі я люблю казки. Приміром, “Снігову королеву”, “Кіт у чоботях”. У цих творах стільки всього: і архетипи, і цікаві деталі, та й взагалі людської природи багато.

Я за те, щоб всі дорослі читали казки й щоб всі дорослі читали книжки дітям і знайомилися зі своїми маленькими внутрішніми хлопчиками та дівчатками. Відтак ми будемо ставати щасливішими та добрішими.

"Великий плюс дитячого контенту в тому, що він має бути доступний, легкий та простий для розуміння"

Ваші оповідання для дітей сповнені різних корисних порад: як екологічних, так і психологічних. Чи Ви багато міркуєте та читаєте перед тим, як створювати власні твори? 

Зазвичай дуже багато роботи саме перед тим, як почати писати. Спершу ти ходиш, думаєш, народжуєш ідею, потім якісь елементи собі занотовуєш, тоді придумуєш персонажів і нарешті кінцевий етап – це сісти й записати.

Взагалі-то, ідеї мене рідко покидають. Водночас якщо я не доведу їх до якогось фінального завершення, то вони будуть зі мною й нагадуватимуть мені про себе весь час.

Кожен із письменників стикається з творчою кризою. Як ви її долаєте? Що Вам допомагає знайти натхнення?

Зазвичай в мене немає творчої кризи, тому що я дуже надихаюсь. Тобто, якщо в мене є натхнення, то все якось так складається, що я таки доведу розпочати до завершення. Інше питання, що війна справді виснажила всіх дуже сильно і мене, зокрема. Спочатку я була дуже налякана. Я й не знала взагалі, чи колись ще почну писати хоч щось, але саме творчість мене врешті-решт і підтримала, і витягнула з того стану. Творчість лікує душу – істина сто відсотків.

Які Ваші книжки Ви порекомендуєте читачам?

У мене понад 15 книжок в авторстві. Я б порекомендувала серію “Дуже дуже” з видавництва Мандрівець: “Дуже ДУЖЕ зла книжка”, “Дуже дуже страшна книжка”, “Дуже дуже ревнива книжка”. Також я рекомендую свою книжку на екологічну тематику – “Велетунські казки про нашу планету”. І також “Соняховий Лев” – це та реальність, війна, яку ми зараз із вами переживаємо. Там доволі багато контенту: і колискові, і казки, і відео, і аудіо. Теж терапевтична книжка. І вона особлива.

Ви зараз перебуваєте за кордоном? Чи вдається знаходити час і ресурси на створення нових історій?

Так, я зараз перебуваю за кордоном з моїми дітками. Час і ресурси я знаходжу, тому що це моє життя. Так, я відповідаю за дітей, відповідаю за моє видавництво та за свою роботу, тому що це для мене пріоритет. І як вже казала: мене сильно підтримує письмо – воно дає мені новий ресурс, це моє пальне. Мені пощастило: я така людина, котра обожнює свою роботу й мені ніколи не скучно. Я надалі створюю дитячий контент і книжки. Я просто рухаюся й адаптуюся до нових реалій.

Я пишу зараз історію про родину, яка приїхала в Ірландію й віднайшла себе та спокій у чарівній країні поміж дерев і полів. Певною мірою історія базується на моїх власних переживаннях, хоча, звісно, літературний герой – це не завжди реальний герой, адже всі письменники вигадливі.

 

Розкажіть, чи проводите Ви зустрічі з читачами оффлайн там, де зараз Ви?

Так, ми проводимо зустрічі з читачами. Торік у нас було три презентації в різних містах Ірландії. Також будемо презентувати серію “Українські читайлики”, коли вона буде надрукована. Я за такі зустрічі! І онлайн так само готова долучитися до різноманітних заходів, якщо буде такий запит.

Які Ваші творчі плани на найближче майбутнє?

Творчих планів насправді дуже багато. Що довше триває війна, то більше стресу накопичується й що більше мені хочеться працювати. Це мій такий трудоголізм і спосіб подолання тривоги.

Якщо говорити саме про творчі плани, то в першу чергу це “Українські читайлики” – серія, яка для мене є дуже важливою, тому що багато українських дітей за кордоном вже говорять та читають англійською, але українською теж треба говорити й читати, бо мова – це є код нації.

Також ми плануємо видати книжку скоро про зубки. Авторка наша стоматологиня з України, буде цікава дитяча книжка про догляд за зубами. 

Ваше побажанням читачам мережі Книголенд.

Моє побажання – будь ласка, читайте якомога більше книжок. Купуйте книжки, не думайте, що якщо зараз ви живете десь не вдома або невідомо коли ви повернетесь, то навіщо купувати книжки? Ні, зараз саме час купувати книжки й створювати затишок удома і створювати затишок свого дому, де б ви не були.

Нині такий час, що немає стабільності й дуже важко щось планувати. Саме тому треба шукати щастя, радість і затишок у моменті й книги дають цю можливість, бо вони занурюють нас у чарівні світи й дарують нам підтримку, комфорт і відчуття безпеки та захищеності – тож читайте, купуйте книжки вашим дітям, які вони захочуть і бережіть себе: безпеки, здоров'я та мирного неба!

Текст Богдан Красавцев