Що Вас надихнуло на створення видавництва?

Я не сказала б, що щось надихнуло, це радше були умови, в яких не створити видавництво означало залишитися без роботи й узагалі без нічого. Мабуть, ви чули, що видавництво ми створювали разом із командою, з якою змушені були звільнитися з видавництва “Наш Формат”. Власник поставив нам умови, які ми відмовилися виконувати, тому ми й звільнилися “в нікуди”. Й опинилися фактично перед безвістю. Ми зідзвонювалися онлайн (тоді був розпал ковідного карантину) і міркували, що ми вміємо таке робити, чим могли б займатися всі разом. І виявили, що нічого, крім як видавати книжки, не вміємо. Тому вирішили ризикнути й створити власне видавництво. А оскільки потрібно було заявити про себе як про оригінальну компанію, виробили стратегію, згідно з якою планували видавати тільки українських авторів у жанрі нон-фікшн. На той час ця ніша на українському видавничому ринку була фактично не заповнена. 

Як Ви пережили 2022 рік?

Можна сказати, що так, як усі. 24 лютого 2022 року в нас мала бути робоча нарада. Ми зібралися на неї онлайн, помовчали в екрани й розійшлися. Далі хто куди: я 2 березня поїхала із сім’єю в Черкаси, бо недалеко від села, де зараз живу (на Київщині) вже були окупанти. Директорка Ілона Замоцна поїхала на Вінниччину, ще троє співзасновниць були на Заході України. Одна наша штатна працівниця виїхала в Польщу. Два місяці після 24 лютого наше видавництво було в цілковитому штилі, ми вирішили, що зараз видавати книжки – неправильно, бо людям найменше чого хочеться, то це читати. Однак ми помилилися, на щастя, виявилося, що якраз навпаки: люди потребували читання, замовлення в нашому онлайн-магазині були, були й закордонні. І ми вирішили повернутися до роботи, ще й започаткували серію “Неканонічний канон” (перевидання української класики), яка у 2022 році виявилася дуже успішною. 

Як проходить для Вашого видавництва 2023 рік?

У тотальній роботі. Проєктів більшає, а нас, виконавців, – ні. Тому плануємо масштабуватися, постійно проводимо із цього приводу стратегічні наради, міркуємо, окреслюємо та узгоджуємо шляхи подальшого розвитку. Морально у 2023 році важко зі зрозумілих причин, тож рятуємося роботою, вигадуємо нові оригінальні тематичні напрямки видань, шукаємо нових авторів.

"Основа нашого видавництва – література нон-фікшн українських авторів"

Які книжкові проєкти заплановані на 2024 рік?

На 2024 рік плануємо продовжувати видавати класику в серії “Неканонічний канон”, подарункові видання, художню літературу і, звісно, нашу основу – нон-фікшн, зокрема науково-популярну літературу. З-поміж авторів: історик Ігор Гирич, біологиня Ольга Маслова, літературознавець Євгеній Стасіневич та інші. 

Якими виданими книжками Ви пишаєтеся?

Думаю, правильно буде сказати, що всіма. Коли ми беремо в роботу якийсь проєкт, це означає, що він пройшов дуже непростий шлях: ми ретельно вивчаємо запропоновану автором тему, дискутуємо щодо її актуальності й цікавості, дуже уважно читаємо текст, висловлюємо автору зауваження та пропозиції, часом він доопрацьовує відповідно до наших пропозицій – словом, щоби рукопис потрапив у видавничий план “Віхоли”, він має здолати купу перепон) і якщо здолав, це означає, що ми за нього відповідальні, що це буде видання, яке ми з гордістю представимо споживачеві (читачеві). Тому й беруся стверджувати, що пишаюся всіма нашими виданнями. Звісно, якщо якесь із них здобуває нагороду чи відзнаку, як-от “Танці з кістками” Андрія Сем’янківа (“Книга року” за версією ВВС), то це окремий привід попишатися.

"Передбачаю бурхливий розвиток українського книжкового ринку найближчими роками"

З якими авторами Ви співпрацюєте? 

З українськими. Це наша принципова позиція: автор мусить бути українським, писати українською і в українському контексті. Ми співпрацюємо з блогерами, з науковцями, із журналістами, з письменниками – з усіма, хто готовий надати якісний текст.

Чи приймаєте Ви рукописи початківців? 

Авжеж. Ми розглядаємо всі рукописи, які нам надсилають. Немає значення, початківець автор чи професійний райтер (письменник), – ми ухвалюємо рішення щодо того, чи беремо рукопис у роботу, колективно. Тобто шестеро співзасновниць за змоги розглядають текст, висловлюють свої враження про нього, пропозиції із покращення (якщо воно потрібне), і вже на основі спільного рішення приймається / не приймається рукопис. 

Які критерії висуваєте до молодих письменників? 

І до молодих, і до немолодих (хоча всі ми молоді)) у нас критерії однакові: актуальність (цікавість, оригінальність) теми, доступний для розуміння текст, спрямованість тексту на широку аудиторію (бо початківці часом хибують на звуження й пишуть “про себе”), дуже бажано, щоб текст захоплював і “чіпляв”.

Якою Ви бачите Україну у 2030 році?

Як каже моя подруга, красивою і вільною. Це якщо коротко. А якщо трохи детальніше, то я зазвичай оптиміст у таких питаннях (хоча оптимізм дедалі згасає). Я бачу Україну нарешті незалежною від російського контенту: мови, ринків (якщо в них іще будуть якісь ринки), економіки, культури тощо. Бачу величезну роль держави у становленні соціально-культурного розвитку, яка бере активну участь у підтримці соціальних ініціатив, що спрямовані на зміцнення української національної свідомості. Маю на увазі підтримку української книги, телебачення, кіно, музики, різних подій і активностей, покликаних об’єднати, підтримати українців, особливо ветеранів війни. 

  

Яким Ви бачите книжковий та видавничий ринок у 2030 році?

Передбачаю його бурхливий розвиток, особливо на тлі заборони ввозу російської книжки. Щиро сподіваюся, що на той час цю заборону не скасують і “русскій мір” не почне знову просочуватися в українську свідомість. Також вірю в переорієнтацію українського видавничого ринку на захід, загалом цей процес уже почався.

Хто Ваш читач: розкрийте його портрет. 

Це людина, яка хоче відпочити й водночас дізнатися щось нове. Вона вертається з роботи в громадському транспорті після важкого робочого дня й прагне трошки розвантажити мозок. Тому виймає із сумки книжку видавництва “Віхола” й поринає в цікаву тему. Це людина, яка вирушає на відпочинок поїздом чи літаком, там у неї є час, який вона може провести з користю. Звісно, для такої потреби вона везе у валізі книжку “Віхоли”, яка обіцяє їй щось нове, легке й цікаве. Це людина, яка вийшла на обідню перерву в кафе, зараз їй не хочеться читати новини, зараз їй хочеться почитати дотепний розважальний текст. Для цього в неї є книжка видавництва “Віхола”.

Які книжки Ви прочитали у 2023 році?

Крім тих, що я читала по роботі, тобто, редагувала для власного видавництва, це були “Драбина” Євгенії Кузнєцової, “Масштабування бізнесу” Верна Гарніша і “Логіко-філософський трактат” Людвіга Вітгенштайна (але я постійно читаю й перечитую різні філософські праці, тому тут не можна сказати, що це саме у 2023 році).

Назвіть п'ятірку Ваших улюблених сучасних українських письменників.

У мене немає такої п’ятірки) Я читаю художню літературу, особливо сучасну, за принципом “подобається / не подобається твір”. З деякими письменниками я дружу, деяких не знаю особисто, однак мені симпатичні якісь їхні твори, тому мені дуже важко визначити, власне, рейтинг улюблених письменників: усі улюблені, всіх люблю)

Текст Богдан Красавцев