Рецензії на книжки на сайті "Книголенд" - стор. 4

Історію про боязке Совеня написала Єва Сольська, дитяча письменниця з Харкова. На її рахунку вже є кілька книг для дітей. Треба сказати, що Єва майстерно створює історії, вони завжди продумані й неординарні. Книга «Совеня, яке водило на прогулянки Луну» є чудовим зразком її творчості.

Маленьке Совеня боязке й нерішуче, на противагу своїм старшим сестрі й брату. Воно навіть літати може лише із заплющеними очима. Проте одного разу на його шляху трапляється мудрий Пугач, який дає Совеняті незвичайне завдання: водити на прогулянки Луну, бо сам Пугач уже застарий і заслабкий для цього. Совеня погоджується, адже не можна кинути в біді ще більш налякану Луну! І задля того, щоб допомогти їй, головний герой починає потроху долати власний страх. Як гадаєте, вдасться йому стати сміливим?

Приємно вражає, як реалістично й цікаво авторка виписала діалоги Совеняти й Луни. Далі подаю уривок:

— Сьогодні ми полетимо до Чубатої гори! — оголосило Совеня Луні замість привітання.

— Гори? — перепитала Луна.

— Так! Ти ж там іще не була?

— Не була...

— Ти рада?

— Рада... — якось невпевнено відповіла Луна.

(Уривок із книги «Совеня, яке водило на прогулянки Луну», видавництво «Ранок».)

Як бачите, Луна в цій казці -- не просто казковий «олюднений» персонаж (найпростіший шлях, який може обрати казкар), вона зберігає свої природні властивості й не виходить за їх межі. Завдяки цьому прийому стає виразнішим той факт, що Совеня здолало свою проблему самотужки, завдяки роботі з собою й переосмисленню. Для здолання страху йому виявилося достатньо лише віри в те, що комусь необхідна допомога. Отже, сила криється всередині кожного з нас і кожен із нас здатен її певним чином вивільнити. Для мене цей урок є найціннішим у цій історії.

Хочеться згадати й неймовірні ілюстрації Жені Птиці до цієї книги – це суцільна насолода для очей! Художниця тонко відчула атмосферу історії й доповнила її чудовими акварельними ілюстраціями. Одна з моїх улюблених ілюстрацій є також і однією з улюблених художніх деталей у цьому творі. Авторка описала небо як стару сову, а художниця майстерно це зобразила. Щоб ви відчули красу їхнього поєднання, подаю малюнок і цитату до нього:

«Небом повільно пливло самотнє око місяця. Раніше Совеня гадало, що те належить гігантській сові, яка живе десь дуже-дуже високо. Понад хмарами. Сова була дуже старою. Старішою навіть за його бабусь і дідусів. Вона так само, як і його новий знайомий, любила подрімати, тому завжди поглядала на землю лише одним застиглим жовтим оком, то розплющуючи його цілком, то залишаючи лише вузеньку щілинку, а іноді — коли надто втомлювалася — ховаючи за важкими повіками сірих хмар.»

(Уривок із книги «Совеня, яке водило на прогулянки Луну», видавництво «Ранок».)

Зараз на ринку чимало різних книг для дітей і серед них багато хороших. Проте історію про Совеня я раджу вам особливо – якщо «вдивитися» в неї уважніше, можна побачити, що це справжній скарб.

Книга, що заряджає на позитивне ставлення до життя

Оповідання «Фердинад Неймовірний» з дитинства знайоме багатьом сучасним дорослим. Ця історія про доброго й украй ввічливого песика захоплює серця маленьких читачів уже протягом кількох поколінь.

Фердинанд – герой із добрим серцем. Він щирий і допитливий, хоча іноді й трішки хитрує, зовсім як дитина. Саме завдяки цьому маленький читач легко ототожнить себе з головним героєм. Фердинанду дуже цікаво досліджувати світ людей: замовляти костюм у кравця, ходити до ресторану, навіть просто їхати в ліфті. І в якій ситуації не опинився б песик, він прагне залишатися шляхетним, добрим і ввічливим, чим приємно вражає всіх оточуючих.

Кумедності історії додає те, що окрім самого Фердинанда лише читач здогадується про те, що неймовірний пан Фердинанд – це пес. Решта людей вважають його за звичайну людину. Завдяки цьому читач відчуває себе втаємниченим. А головний герой тим часом дивує людей чудернацькою поведінкою. Наприклад, з’їдає цілу тарілку кісток у ресторані. Що ж, недаремно всі вважають цього пана неймовірним!

Написав цю історію Людвік Єжи Керн – видатний польський сатирик. Чудове почуття гумору дало авторові змогу наповнити книгу веселими і смішними моментами.

Чого варта хоча б сцена у стоматолога, до якого Фердинанд завітав, щоб полікувати ікло. Бідолашний песик так хвилюється перед лікуванням, що намагається відтягнути страшну мить і заводить зі стоматологом справжню світську бесіду. Схвильований Фердинанд так захоплюється, що навіть починає танцювати з лікарем вальс, уявіть!

Автор гіперболізує знайоме кожному хвилювання перед лікуванням у стоматолога і це дає змогу маленькому читачеві відчути, що в цих почуттях він не самотній та, водночас, що їх не варто соромитися.

Окремо варті уваги ілюстрації до книги «Фердинанд Неймовірний» саме видавництва «Ранок». Вони запросили до цього проєкту талановитого українського художника Олександра Продана, який є відомим не лише в Україні, а й за кордоном. Олександр Продан зумів створити ілюстрацію, яка чудово передає дух історії: добру й кумедну за настроєм, сучасну й водночас дещо «вінтажну» за стилем.

Одним словом, чудова книга, яка транслює добрі й корисні для життя цінності, підносить настрій своїм гумором, легкістю оповіді та радує око чудовими малюнками.

Юрій Андрухович, "Радіо ніч"

Видавництво Meridian Czernowitz

 

У романі розповідається історія героя, який після невдалої революції переховується від спецслужб (і не тільки), намагається розібратись із власними почуттями і заплутаними таємницями. "Це найгостросюжетніший, а водночас найліричніший твір автора. Простір, у якому авантюрний роман зустрічається з фентезі, а Девід Бові – з мандрівними музикантами Середньовіччя", – коментує видання Олександр Бойченко, літературний редактор.

 

Саллі Руні, "Нормальні люди"

"Видавництво Старого Лева"

 

Саллі Руні, мабуть, найобговорюваніша письменниця 2020 року. Її роман – це історія непростих стосунків двох підлітків, які проходять через усілякі умовності, то зближуючись, то віддаляючись. Саллі розповіла у своїй книзі про все те, що так добре знайоме мілленіалам і що їх найбільше турбує: тривожність, страх, деструктивність, ескапізм.  "Нормальних людей" екранізували та зняли серіал, який мав шалений успіх і встановив кілька рекордів за переглядами на британському онлайн-сервісі BBC iPlayer і Hulu. 

 

Майкл Шебон, "Місячне сяйво"

Видавництво "Фабула"

 

Роман лауреата Пулітцерівської премії, який виріс із передсмертних розповідей дідуся Майкла Шебона. "Місячне сяйво" – це напівправдива та напіввигадана історія життя у буремному ХХ столітті, де головний герой – дідусь оповідача – розповідає, як переслідував нациста-ракетобудівника (він потім очолить NASA), будував моделі міста на Місяці, полював на гігантського пітона та підривав мости. 

 

Стюарт Тертон, "Сім смертей Евелін Гардкасл"

Видавництво Vivat

 

Детективний роман, у якому головний герой, наче Білл Мюррей у "Дні бабака", опиняється у часопросторовій пастці. Сімейство Гардкасл запросило його до себе на бал-маскарад. І все було б чудово, та у розпал свята пролунав постріл і їхню єдину дочку знайшли мертвою. З цього моменту герой змушений знову і знову переживати той вечір, кожного разу прокидаючись у тілі іншого гостя. І смерть повторюватиметься, поки вбивця не буде знайдений.

 

Ольга Токарчук, "Химерні оповідання"

Видавництво "Темпора"

 

Збірка оповідань Нобелівської лауреатки, у яких реальність переплелась з вигадками, а наука з міфами. Тут є історія про страхи, одержимість, сім'ю, втрату та світ, у якому раптом все перевернулось з ніг на голову.

 

Сергій Жадан та Павло Маков, артбук "Постійне місце проживання"

Видавництво IST Publishing

 

Книга митців-харків'ян, поета Сергія Жадана та художника Павла Макова, яка рефлексує над Харковом крізь призму їхніх творів. Артбук об'єднує два погляди на місто, яке виростає з двох різних художніх форм – поезії та графіки. При цьому вони не коментують один одного, а створюють місце для вільної інтерпретації читачем. 

 

Роберт Ґалбрейт, "Бентежна кров"

Видавництво "КМ Букс"

 

Продовження серії детективів, написаної Джоан Роулінг під псевдонімом, де розслідування веде детектив Корморан Страйк. За сюжетом він намагається розкрити злочин із минулого: у 1974 році зникла лікарка Марго Бамборо, а головний підозрюваний у справі – серійний вбивця-трансвестит Денніс Крід. У мережі останній факт спровокував неабиякий скандал – письменницю вкотре звинуватили у трансфобії та "поховали заживо" хештегом #RIPJKRowling. Прихильники Роулінг стали на захист письменниці і засудили таку публічну травлю. 

 

 

Марґарет Етвуд, "Орикс і Деркач"

Видавництво "Клуб сімейного дозвілля"

 

Фантастичний роман, який номінували на Букерівську премію у 2003 році (загалом, Етвуд чотири рази була фіналісткою премії і двічі отримувала головну нагороду – за романи "Сліпий вбивця" та "Заповіти"). У книзі "Орикс і Деркач" людство опиняється на порозі знищення через переселення та кліматичну катастрофу. Здається, врятувати світ уже неможливо, тому таємний проєкт "Парадайз" займається створенням нової раси людей, яка б жила в гармонії з природою і не намагалася б підпорядкувати собі все живе. І щоб остаточно покінчити зі старою расою людей, лабораторія запускає в хід смертельний вірус.

Щоби почати писати добре, треба спочатку писати погано. Незручна правда, яка відкривається кожному, хто тільки починає працювати з текстом. Не важливо, пишеш ти художній текст чи пости для соціальних мереж, статтю в газету чи вірш — всюди важлива практика.

 

Той, хто ніколи раніше не пробував себе в поезії, не одразу напише гарний вірш. Той, хто раніше не писав рекламні тексти, не одразу стане хорошим копірайтером. Доведеться пройти крізь сотні текстів, написаних спочатку погано, потім — нормально, а вже згодом, добре. Але, якщо звертатися за порадами від колег, то практика може стати значно продуктивнішою. Адже ти вже знаєш, у якому напрямку рухатися, щоби писати краще. Саме такі поради, практичні вправи й рекомендації — містяться в книжках із цієї добірки. Ми зібрали 10 книжок для майбутніх письменників, копірайтерів та просто всіх, хто хоче писати краще:

«Пиши, Скорочуй», Максим Ільяхов та Людмила Саричєва.

 

Перш за все, книжка буде корисною копірайтерам, журналістам, працівникам держустанов. Автори вчать працювати саме з інформаційним текстом, щоби зробити його дієвим. Вчать позбуватися штампів, офіціозу, канцеляризмів. Змінювати удавану ввічливість на користь для читача.

 

1. «Сторітелінг для очей, вух і серця», Марк Лівін.

 

Книжка для тих, хто хоче навчитися розповідати історії. Такі, що запам’ятовуються, хвилюють, розбурхують уяву й затягують увагу. Письменник зібрав власні поради, а також звернувся до письменників, блогерів, копірайтерів — майстрів історій. Інформація з книжки буде цікава всім, хто хоче, щоби його слухали й читали: блогерам, громадським діячам, письменникам.

 

2. «Як писали класики», Ростислав Семків.

 

Семків зібрав поради від видатних постатей світу літератури: Мілана Кундери, Рея Бредбері, Агати Крісті, Джорджа Орвелла, Курта Воннеґута, Маріо Варґаса Льйоси, Умберто Еко.

 

Навіщо тоді читати цю книжку, якщо в ній чужі поради? Бо в ній зібрана стисла й корисна інформація, не лише з порадами від імені письменників. Автор повністю розкриває письменницький світ кожного: розповідає про їх життєвий досвід. про творчий шлях, про те, що допомогло цим людям стати кращими у своєму ремеслі.

 

3. «Пиши сильно» від Litosvita.

 

Це воркбук із корисними порадами, вправами, списками для тих, хто вчиться писати. А вчити будуть Макс Кідрук, Любко Дереш, Сергій Жадан, Тарас Прохасько та інші імениті українські письменники. Книжка по праву може називатися настільною, адже просто прочитати її й поставити на поличку не вийде. Доведеться працювати, думати і, звісно, багато писати.

 

4. «Пиши. Легкий шлях від ідеї до книжки», Таіс Золотковська.

 

Роздуми про літературу, поради з розвитку креативного письма, життєві історії й багато завдань із письменництва. Особливо ця книжка стане в нагоді тим, хто хоче писати дитячу літературу.

 

5. «Всі крапки над І Сторією», Сергій Гаврилов.

 

Ще одна книжка, яку можна наректи настільною, і звертатися до неї за порадами щодня. Воркбук буде корисним «для сценаристів, письменників та блогерів», як зазначає сам автор. Ви навчитеся будувати структуру твору, створювати персонажів, обирати потрібні формати оповіді та будете знати, чим відрізняється ідея твору від її теми.

 

6. «Про письменство», Стівен Кінг.

 

Завдяки цій книжці, у кожного є змога зазирнути в життя одного з найвідоміших письменників сучасності. Кінг розповідає про підтримку коханої дружини, про особисті перешкоди та переживання, про успіхи та невдачі в літературному світі. Крім цього, він дає поради щодо стилю, сюжету та героїв у тексті. Вчить, як редагувати власні твори, шукати свою нішу та продавати власні історії видавництвам.

 

7. «Звичка писати», Катерина Бабкіна.

 

Книжка-зошит для роботи з текстом. А, також, із власним натхненням і із собою. Вона допоможе майбутнім авторам визначити: чому вони хочуть писати, навіщо і про що. Як зазначає авторка: ніхто не може навчити вас добре писати. Але, можна навчитися слухати свій внутрішній голос, щоби писати живі історії та чіпляти ними інших. Знову ж таки, історія про практику.

«Пташка за пташкою. Порадник із письменництва та життя загалом», Енн Ламотт.

Бестселер про писати життєві книжки. Авторка прагне допомогти тим, кому є що сказати, якнайкраще висловити свою думку. Вона розповідає, як писати і віднаходити свій стиль, де шукати натхнення і, як вийти з творчої кризи. Це книжка для тих, хто хоче перетворити свій життєвий досвід у добре побудовану текстову історію.

 

8. «В очікуванні копірайтера», Стаська Падалка.

 

Стаська Падалка намагається переосмислити копірайтинг, як поєднання маркетингу, філології та літератури. Книга буде корисна тим, хто вирішив заробляти словом: блогерам, креативним копірайтерам, райтерам, сторітеллерам. Авторка пройшла свій шлях через журналістику, піар, копірайтинг, а свій досвід перетворила в популярні лекції та ось цю от книгу.

 

9. «Чому я пишу», Джордж Орвелл.

 

Нарис Джорджа Оруелла про його особистий шлях у літературі. Як він прийшов до письменництва, чому й навіщо. Що дає йому письмо, чого він від нього чекає. Багато роздумів, які будуть корисними кожному майбутньому автору, що має власні сумніви й очікування щодо світу літератури.

 

10. «Дзен у мистецтві письменства», Рей Бредбері.

 

Життєва історія видатного автора допоможе зрозуміти, що зробило його собою. Бредбері надихає, мотивує та вражає своїм романтизмом та своєю працьовитістю. А, разом з особистими розповідями та роздумами, автор ще й дає практичні поради письменникам.

Яку книжку ви б не обрали першою, не забувайте головне правило хороших письменників: багато писати, втілюючи кожну пораду у своїх текстах.

Дуже часто для того щоб стати краще і успішніше, зробити кар'єрний ривок або круто змінити своє життя, нам не вистачає малого - рішучості і напутнього слова. У добу, коли людині доводиться важко боротися за своє місце під сонцем, витримуючи при цьому жорстку конкуренцію, мотиваційна література користується особливою популярністю. Вона покриває різні сфери людської діяльності і простягає "руку порятунку" у важких життєвих ситуаціях. У наш ТОП-5 потрапили визнані бестселери мотивуючої літератури. Вони допомогли тисячам людей і гідні зайняти почесне місце у вашій бібліотеці.

 

Ірини Якутенко

«Воля та самоконтроль»

Видавництво "Фабула"

 

Першою ластівкою сьогоднішнього топу стала книжка «Воля та самоконтроль» відомої наукової журналістки та біолога за освітою Ірини Якутенко.

Часто ми обмежуємо себе різними зовнішніми факторами, які ускладнюють наше життя, замість того, щоб генерувати позитив  і відчуття комфорту. В більшості вся справа в роботі нейромедіаторів нашого мозку і генетичної схильності до тих чи інших подразників. Хтось знаходить відраду в солодощах, хтось у цигарках, хтось в алкоголі чи наркотиках,  дехто постійно шукає адреналін. Причина таких подразників у людини завжди визначається трьома факторами: мозок, гени й оточення. І як би все на перший погляд не здавалося безнадійним, вихід завжди є. Волю та самоконтроль можна налаштувати і використовувати собі на благо. Ірина Якутенко в своїй книжці пропонує деякі цікаві та дієві тести для визначення своїх слабких і сильних сторін, а на додаток дає безліч порад, як взяти себе  в руки й перетворити свої слабкі сторони в сильні й, нарешті, стати щасливим.

 

 

Лоран Гунель.

"Бог завжди подорожує інкогніто"

Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"

 

 Алан Грінмор — пересічний молодий чоловік. Він має вельми непогану роботу, яка, втім, його дратує, а нещодавно зненацька його кинула кохана дівчина. Життя здається сірим та безнадійним. Лише один крок відділяє його від стрибка з Ейфелевої вежі, коли один загадковий незнайомець рятує його від смерті. Відтепер між ними укладена угода — на знак вдячності за спасіння, Алан обіцяє виконувати різноманітні завдання, які дивовижним чином змінюють його життя. Тепер він краще розуміє колег, мотиви вчинків оточуючих і щиро переймається проблемами власної компанії. Але ким був той загадковий незнайомець?.. Письменник та психолог Лоран Гунель у книзі «Бог завжди подорожує інкогніто» ділиться своїми порадами про те, як правильно побудувати своє життя та віднайти мотивації. Завдяки досвіду головного героя, ви зможете пройти власний шлях самовдосконалення, знайти своє призначення та втілити у життя найзаповітніші мрії.
 

 

Нік Вуйчич

"Життя без кордонів",

 Видавництво "Форс"

 

Книга Ніка Вуйчича носить підзаголовок "Шлях до приголомшливо щасливого життя". На прикладі своєї непростої долі автор доводить, що цей шлях може успішно пройти кожен, навіть такий здавалося б такий безнадійний "мандрівник", як Нік. Доля часто буде вас відчувати, будувати підступи, посилати чорні думки, позбавляти надії, головне - ні за яких обставин не здаватися. Кожен має право на своє щастя!

У дитинстві Нік намагався покінчити життя самогубством. Він розумів, що все життя буде тягарем для своїх рідних, що приречений на сумне існування в чотирьох стінах. Подумавши так, хлопчик перекинувся у ванній і приготувався ковтати воду. На щастя, він одумався. Чи було це провидінням або банальним інстинктом самозбереження, Нік судити не береться, в одному він впевнений точно - це стало найбільш правильним рішенням в його житті. В "Життя без кордонів" 12 глав і кожна з них - це маніфест мужності, віри, вражаючого життєлюбства і цілеспрямованості. Ще у Ніка Вуйчич є чудова книга - Любов без кордонів. Дуже рекомендуємо прочитати її.

 

Пітер Померанцев

"Це не пропаганда"

Видавництво "Yakaboo Publishing"

 

Подорож на війну проти реальності Ця книжка про величезну індустрію маніпулювання нашими думками, рішеннями, бажаннями, про нові та старі інструменти залякування і брехні, які використовують політики і наркомафія, релігійні фанатики і популісти, і що можна їм протиставити. Ця книжка про інформаційні війни, ботів і погоничів ботів, про тролів і хакерів, про фейкові новини і втрату прозорої політичної дискусії. А ще – про ХХ століття, про його інтелектуальний спадок, про Холодну війну і КҐБ, про втрачену ілюзію, що більше інформації означатиме більше свободи та глибші дискусії, про пошук надії. Це також сімейна історія, й історія дисидентства, яка, здавалося, закінчиться
 

 

Річард Бренсон

"Під три чорти турботи! Нумо до роботи!"

Видавництво "КМ-БУКС"

 

Сер Річард Бренсон - не просто талановитий підприємець, який побудував унікальний бренд Virgin, що поєднує кілька десятків абсолютно різних бізнесів, включаючи магазини з продажу музичних дисків, авіа- та залізничні компанії, радіостанцію та видавництво. Він ще й яскрава, нестандартна особистість. Книга Бренсона - маніфест життя, дії, ризику. Кредо її автора - брати від життя все. Це означає не боятися робити те, що хочеш. При цьому абсолютно неважливо, чи достатньо у тебе знань, досвіду чи освіти. Життя коротке, щоб витрачати її на речі, які не приносять задоволення. Якщо є голова на плечах і досить завзяття в серці, будь-яка мета буде під силу. Якщо щось подобається - роби. Не подобається - кидай не роздумуючи. Книга несе величезний заряд оптимізму, мудрості і віри в можливості кожної людини.

Ось друзі й підходить до завершення найгірший рік в історії, за визначенням журналу Time. Попереду майбутнє, і воно не обов’язково має бути прив’язаним до обставин, продиктованих пандемією. Багато що, за визначенням відомих особистостей, залежить саме від нас із вами, від віри в себе, у свої проєкти та мрії. Здійснюйте задумане, друзі, а надихатимуть вас на досягнення книжки нашої грудневої добірки.

 

«7 навичок високоефективних людей» Стівен Кові

Видавництво «Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"», 2015 рік (перевидання)

 

Це видання – абсолютна класика, перевірена часом. У 2011 році книга увійшла в список 25 найбільш упливових бізнес-книг, складений журналом Time. Її цитують і дарують колегам, її наводять у приклад, на основі неї пишуть нову селф-хелп-літературу. «7 навичок високоефективних людей» перекладені 38 мовами, у світі продано більше 15 мільйонів екземплярів. Це при тому, що перше видання побачило світ у 1989 році! Воістину монументальний твір, що навчає людей по всьому світу краще розуміти себе, досягати незалежності, краще взаємодіяти з іншими людьми, ставати ефективнішим і щасливішим. Стівен Кові вчить, що в основі будь-яких позитивних змін лежить ваше бажання змінюватися. Тобто нарікати на важку долю, злого боса й дитячі травми можна рівно доти, поки ви не усвідомлюєте, що зміни – це повністю ваша відповідальність.

 

«Світ за Кларксоном. Як я вже казав...» Джеремі Кларксон

«Видавництво Старого Лева», 2020 рік

 

У новій збірці своїх популярних статей провокаційний та іронічний автор із любов’ю і гумором розповідає про Велику Британію, подорожі та автомобілі. Короткі замітки Кларксона – це гострі реакції на буденщину, абсолютно на все він має свою думку й ділиться нею у власній специфічній манері. Джеремі з легкістю роздає поради політикам, друзям, ворогам і навіть цілим націям. Він не підбирає слова про що б не висловлювався: про BBC, звідки його вигнали через скандал, про ЄС, Путіна, «Гру престолів»… «Я не байдужий до «Гри престолів». Однак я змушений дивитися серіал з увімкненими субтитрами, інакше просто не розумію. Більшість часу актори навіть губам не ворушать» – зазначає відомий журналіст.

 

«Книжкові злодії» Андрес Ріделл

Видавництво «Фабула», 2020 рік

 

Чи не вперше в історії шведський письменник у документальному детективі розповів про нацистські розкрадання бібліотек Європи та спроби повернути літературну спадщину. Позбавити людей слова та можливості висловитися – це один зі способів їх ув’язнити. Книжки рідко бувають настільки ж унікальними, як витвори мистецтва. Нацисти протягом усього часу, що мали владу, грабували бібліотеки – спочатку на території Німеччини, а потім у всіх захоплених землях. Кількість утрачених та знищених книжок обчислюється мільйонами примірників. Знищували не просто книжки, знищували культурну, національну ідентифікацію цілих громад. Узимку 1933-го, коли нацисти отримали владу, фокус атаки на небажану літературу став рисою стратегії керівного апарату. Протягом 1930-х років влада взяла під цілковитий контроль книжкову індустрію. У деяких місцях, де були відкриті книгосховища, солдати розграбували колекції ще до того, як туди дісталися трофейні бригади. Багато книжок лежали у дворі, мокрі від дощу; охорони не було; багато книжок були зіпсовані, пошкоджені, обпалені. Спалювання книжок було насамперед ритуальною драмою і не несло жодного справжнього сенсу «очищення» бібліотек. Через війну бібліотеки втратили величезну кількість видань, деякі з них були знищені бомбардуванням. Про те, як повертали книги колишнім власникам, про те, як виявляли книги з підозрілим минулим розповідається у цьому романі.

 

«Моя історія в General Motors» Альфред Слоун

Видавництво «Наш Формат», 2020 рік

 

Ця історія – квінтесенція особистого досвіду керівництва гігантської галузі, погляд зсередини на драматичні події управління бізнесом. Вона стала бестселером у 1963 році, коли була вперше опублікована в США. Навіть сьогодні Білл Ґейтс уважає «Мою історію в GM» однією з незамінних книг про бізнесу. А Wall Street Journal уже кілька десятиліть захоплюється оповіддю історії абсолютного тріумфу. Як «General Motors», заснованій 112 років тому, удалося стати взірцевим кейсом для всіх бізнесменів XXI століття? Як компанія випередила головних суперників — компанію Генрі Форда — і стала лідером автомобільної промисловості? Якщо ви хочете прочитати лише одну книжку про бізнес, то, гадаю, «Моя історія в General Motors» Альфреда Слоуна — чи не найкращий варіант.

 

«Шалено багаті азійці» Ковін Кван

Видавництво «Фабула», 2020 рік

 

Ця книга є свого роду романтичною мелодрамою в азійському колориті. Оскільки йдеться не просто про азійців, а про шалено багатих, то дуже багато деталей і подробиць – зі світу лакшері. Уважність до таких деталей – особливість манери автора. Тому ви будете завжди в курсі, у що саме одягнута героїня, якого кольору й марки автомобіль, у який вона сіла, які меблі й аксесуари були в приміщенні, і скільки все це коштує. Але, якби книга була про кілька лавсторі на тлі божевільної розкоші, то, може, її не варто було б читати. Але вона – про сучасну Південно-Східну Азію. Про те, що трапилося з азійськими людьми, коли їхні країни зробили цей дивовижний економічний ривок, притому, що суспільство залишилося, як і раніше, клановим, кастовим, класовим. Як це суспільство взаємодіє з рештою світу і головне – як це все змінюється прямо зараз. Ви, безумовно, дізнаєтеся більше не тільки про Азію, а й про світ у цілому, прочитавши цю книгу. Причому, без зусиль, оскільки роман легкий і захоплюючий. Тільки не пропускайте приміток, вони написані жваво, емоційно і містять купу корисної інформації.

Тема війни на Сході України – є найболіснішою в сучасній літературі. Ми вибрали п’ять нових книжок, написаних про цю війну сучасними авторами.

 

За спиною

Гаська Шиян. Харків, Фабула, 2019

 

Роман Гаськи Шиян відзначений Літературною премією ЄС – уперше за 11 років існування премії нагороду здобула українська авторка.

Дія роману – інсайт жінки, хлопець якої пішов на війну. Епізод за епізодом авторка розповідає, як змінюється ставлення до життя та звичайних радощів, як дратують пафосні монологи про патріотизм і націоналізм, коли на війні кохана людина. І як видозмінюється поняття героїзму. Сама авторка розповіла, що її книжка – про соціальний тиск, що здійснює суспільство на жінок, які є дружинами чи вдовами героїв. Про очікування від них певної «правильної поведінки».

27-річна Марта – з покоління солом’яних сиріт: понуре дитинство в маленькому містечку, мама, яка покинула сім’ю заради заробітків в Італії. Але це лише стало поштовхом до того, щоб зробити успішну кар’єру. Марта щиро насолоджується комфортом і добробутом, який створює для себе і для свого бойфренда Макса, і намагається триматися осторонь політичних новин. Аж ось в один момент її затишний світ перевертається догори ногами. Макс бере повістку в армію.

Марта намагається відповідати суспільним очікуванням і прийняти такий крок, але внутрішній конфлікт і образа за те, що він не залишився з нею, не дають їй спокою. Їй здається, що це дуже хибний спосіб довести свою маскулінність, і це відчуття загострюється з наростанням сексуальної фрустрації. Гострий внутрішній конфлікт, який намагається подолати головна героїня, спровокований переоцінкою цінностей і тілесністю, яку не завжди вдається приборкати.

 

«Безодня»

Влад Сорд. Вінниця, Дім химер, 2019.

«Безодня» — це збірка неймовірних і водночас на диво чесних історій, привезених автором з війни, побаченої на власні очі й прожитої впродовж чотирьох років у польових окопах, на закинутій шахті, у лісах, що повсякчас прострілюються. Тут немає героїзації «своїх» чи демонізації «чужих», це просто війна, котра випала на долю нашому поколінню. А війна не добирає слів та не шкодує куль, війна триває, як і кожна з цих історій, що, проростаючи з реальності, набувають химерних метафізичних сенсів у подобі Чорного Бога й первісного жаху, який завжди чатує на нас поза межами часу й простору.

 

Цуцик

Сергій Запека. Житомир, Бук-Друк, 2019.

 

Це роман про події на Сході України, але за жанром його визначено як антивоєнний, бо в основі – люди, людяність, радість життя та біль втрат очима собачати, що з’явилося на світ під час війни, росте та пізнає світ з усіма його небезпеками та принадами. Хвиля щемких відчуттів накриває протягом читання твору від першої сторінки й до останньої. Читаєш – і переживаєш за цуценя, що втрачає спочатку маму, а потім людську сім’ю, співчуваєш, з кумедних епізодів смієшся, а моментами не стримуєш сльозу, бо є й трагічні сторінки. Автор три роки був на війні (добровольцем у складі батальйону спецпризначення «Полтава»), тому твір не лише до болю зворушливий, а й правдиво описує життя військових на позиції, поведінку, думки, долі багатьох. Жорстока війна показана через відчуття й сприйняття песиком світлих людей, що трапляються йому на  шляху, Друзів, яких він самовіддано захищає, і Чужинців, що приносять горе. Книга представлена на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка.

 

Молитва

Дзвінка Торохтушко. Київ, Алатон, 2019.

 

Авторка поетичної збірки Дзвінка Торохтушко (Любов Бурак) – поетеса та блогерка з Тернополя, активна діячка волонтерського руху. Чоловік Любові Бурак — військовий капелан, а два її сини служили на Сході України. Поезію «Молитва», яка відкриває однойменну збірку, можна вважати найбільш упізнаваним твором Дзвінки Торохтушко. Його написано у період оборони Донецького аеропорту, а 2017 році вірш став піснею. Автор музики – харківський композитор Борис Севастьянов. Сучасна пісенна версія «Молитви» є спільним проєктом гуртів «ТаРута» і «Гайдамаки». Пісню «Молитва» вважають гімном українських військових капеланів.

 

VoЇn.

Одеса, Інфа-принт, 2020

Сьомий рік війна з Росією збирає криваві жнива. Агресор вважає себе нездоланним, бо ж за його плечима – легіони сил зла. Проте сьомий рік він не може просунутись ні на крок, наразившись на сонячний щит та огняний меч українського воїнства. Солдати, добровольці, волонтери, лікарі, капелани добре розуміють, що в цій війні компромісів не буде, що потрібно тільки перемогти. Інакше пітьма поглине й осквернить усе те, що ми любимо й що для нас святе.У пропонованій книзі вперше зібрані історії сучасних українських фантастів про прихований бік цієї боротьби. Крізь магічну призму фантастики запрошуємо читача поглянути на цілком реальні події на «нулях» та глибоко в тилу, щоби глибше усвідомити, як сильно це протистояння позначається на кожному з нас, а отже – ніхто не має права стояти осторонь. Бо лише разом ми переможемо!

Книга присвячується захисникам України на передовій, а також усім, хто словом чи ділом долучається до боротьби з ворогом та допомагає наближати Перемогу.

Ось і пришла засніжена зима. І довгими вечорами, краще у родинному колі, разом із дітьми, настав час читання яскраво ілюстрованих книжок, зручно вмостившись на дивані, або в кріслах біля каміна та комфортно загорнувшися у пухнасті пледи. Саме тому, ми вирішили нагадати вам читачі про чарівні казки нашого дитинства та ще й познайомити з новими історіями, в яких присутні традиційні зимові атрибути - сніг, завірюха, пригоди на новорічні свята та дивовижні подарунки. Отже, до Ваших послуг ТОП-5 найкращих книжок для дітей про снігові дива і чаклунство від Книжника.

 

«Снігова Королева», по праву займає незмінну першу позицію нашого рейтингу, адже є, не тільки однією з найбільш таємничих і неймовірно красивих казок Ганса Християна Андерсена, але й найкращою дитячою казкою багатьох світових гіт-парадів. Світ Королеви з Півночі створений з льоду, снігових хуртовин та завірюх, хороводів крижинок і пронизливих північних вітрів вже декілько століть зачаровує не одне покоління дітлахів. Цю історію добре читати зимового вечора, коли за вікном завиває вітер, лише посилюючи чарівну атмосферу зимової феєрії. Одне розбите зле дзеркало тролів чого варто, уламки якого розлетілися по всьому світу, та тепер через них люди стають черствими, злими, бездушними, чого варте ... До речі, дуже актуальна тематика для сьогодення. У противагу темним чарам постає зворушлива та світла історія про самовіддану любов Герди до Кая, що перемагає зло і розтоплює крижане серце друга. Радимо цю книгу для дітлахів на Миколая. Тим більше що, вона створена з любов'ю в "Аба Ба Га Ла Ма Га".

 

У книзі фінської письменниці Туве Янсон «Мумі-тролі і перший сніг» в ліс прийшла зима, випав перший сніг, і один з Мумі-тролів - Снусмумрик - збирається відправитися в теплі края.  Попереду в нього довга, загадкова історія, а у дітлахів, як мінімум зайнятий тиждень на її читання. Взагалі цей творі, понад 60 років не сходить з вуст маленьких читачів завдяки надзвичайним та найкумеднішим створінням. У них що не день - то пригода, що не нове знайомство - то нові друзі. Їхня Долина - казкове місце, у якому хочеться затриматись на невизначений час. Там ніколи не буває нудно, там ніхто не залишається без уваги, там для кожного знайдеться свій куточок. Мумі-Мама - найтурботливіша мама у світі, Мумі-Тато - майстер на всі руки (сам збудував прекрасний будиночок для своєї родини!), ну а Мумі-троль - найщиріший та найдобріший друг на землі (він завжди прийде на допомогу і підбадьорить потрібними словами). Всі, хто якимось чином, доєднувався до родини Мумиків - Чмих, Нюхмумрик, Хропся - залишався з ними назавжди. Що ж, радимо і вам насолодитися компаніюєю родини з Фінляндії.

 

А у творі «Маленька книжка про любов» Ульфа Старка тато головного персонажа Фреда пішов на війну і, скоріше за все, не повернеться до Різдва. Вдома Фреду з мамою холодно й голодно, продукти видають за картками, тож годі й очікувати на смачну різдвяну вечерю. До всього додається ще одна проблема – Фред закохався. Та після випадку на уроці математики Ельса навряд чи ще захоче з ним мати щось спільне. Свої часом недитячі питання Фред ставить вентилятору у гардеробній, з якого до нього наче говорить батько. Саме йому він довіряє найпотаємніше й від нього вчиться важливих істин, як-от: «В любові нема чого боятися. Ти маєш бути готовий чимось жертвувати». У дуже добрій книзі, Ульф Старк майстерно оперує деталями: мама, яка танцює по кімнаті й співає пісню «Cheek to cheek» (колись так вона кружляла з татом Фреда); шкільний скелет у шафі, якому хлопці додали чорні вуса, як у фюрера; догана від класної керівниці, що в непрості часи набуває форми похвали… За такою сентиментальною назвою приховується історія, яка допомагає проговорити з дитиною чимало складних питань і, головне, – повірити в те, що як би складно не було, завжди є місце для дива й щастя, коли в серці живе любов і доброта.

 

Ліра – маленька, смілива дівчинка є головною героїнею книги Філіпа Пулмана «Північне сяйво». Відправившись на пошуки зниклого друга, Ліра потрапить на північ, де все не так, як в звичайному житті. Звісно кмітлива дівчинка підозрювала, що існують і інші світи, а цей вимір таки інший, адже в ньому літають відьми і ходять броньовані ведмеді. Виявляється, тут вчені проводять страшні експерименти, керує якими дядько Ліри. Але дівчинку не лякає зло, тому що саме вона повинна його подолати. «Північне сяйво» – перша книга з фантастичної трилогії «Темні матерії». Роман екранізований в 2007 році під назвою «Золотий компас». Ось вам ще і ідея фільму для перегляду зимового вечора.

 

«Лев, чаклунка і платтяна шафа» Клайва Льюїса просто зачаровує. Цю книгу взагалі не варто випускати з рук протягом усіх новорічних канікул. Відома, атмосферна, екранізована і чарівна, ця книга подобається всім. У казковій країні Нарнії вічна зима і не буває Різдва. Відправившись разом з маленькою Люсі за двері шафи, ви познайомитеся з фантастичними персонажами, подружитеся з самим добрим левом на світі – Асланом і врятуєте Нарнію від підступів злої Білої Чаклунки. Книжка – прекрасне свідчення того, що диво може статися навіть тоді, коли немає ніякої надії. Вона вчить довіряти рідним і близьким, вірити в добро і прощати дорогих людей, якщо вони помилилися.

 

І на останок, згадаємо про Ніла Гейман, “Одд і Крижані Велетні”. На жаль, ця книга представлена в Україні лише мовою оригіналу. Але заслуговує на увагу через те, що була написана для Всесвітнього дня книги в Британії, де письменники писали книжки без гонорару, видавців друкували їх безкоштовно і продавали їх за 1 фунт дітям, котрим давали Однофунтові книжкові токени. Це все робиться для заохочення дітей до читання. “Одд і Крижані Велетні” це захоплююча казка для дітей і підлітків (яка неодмінно сподобається і дорослим) від відомого письменника Ніла Геймана, автора «Кораліни», «Синів Ананси» і «Зоряний пил». Якщо вам подобається блукати світами, так схожими на наш, але в яких збереглась стародавня магія і де юний герой, виходячи за поріг будинку, потрапляє прямо в Пригоду – ця книга для вас. У ній є захоплюючий сюжет, скандинавські легенди, глибина, тонкість, гумор, зле чаклунство і добрі чари, звірі, що вміють говорити, і світ, який чекає весни. Малюка Одда чекає дуже незвичайна подорож в Асгард, місто північних богів, який ось-ось впаде під ударами крижаних гігантів. За легендою саме цей симпатичний малюк здатний зупинити крах звичного світу.

 

Кліффорд Дональд Саймак народився 3 серпня 1904 року в околицях провінційного містечка Мілвілл (штат Вісконсін) в родині простих фермерів Джона Льюїса Саймака і Маргарет Олівії Уайзман. Цікаво, що походження у майбутнього письменника було слов'янське: його дід, який емігрував до Штатів з Чехії, носив прізвище Шімок. Ріс Кліффорд на фермі, допомагаючи батькові, але копатися в землі не входило в плани майбутнього письменника - після школи він вступив на факультет журналістики Університету штату Вісконсін в Медісоні. Незабаром у сім'ї Саймака, як і у багатьох американських фермерів тієї пори, почалися фінансові труднощі і навчання довелося залишити. Кліффорд пішов працювати вчителем, а одружившись в 1929-м на Агнес Карченберг, ризикнув зайнятися потенційно більш «хлібної» журналістикою.

 

Щоб прогодувати сім'ю, Кліффорд одночасно підробляв в декількох регіональних газетах Мічигану, Канзасу і Міннесоти. У 1939 році Саймак остаточно перебрався до Міннесоти, уклавши постійний контракт з газетою Minneapolis Star and Tribune, де пропрацював до самого виходу на пенсію в 1976-му. Спочатку репортером, потім редактором відділу новин, нарешті - шефом науково-популярного відділення. Перша НФ-публікація відбулася в 1931 році - повестушка «Світ червоного сонця» вийшла в журналі Хьюго Гернсбека Wonder Stories. Далі - як відрізало. Майже всі оповідання та повісті примхливі редактори фантастичною періодики відкидали не дивлячись. Справжнім «хрещеним батьком» Саймака-фантаста став Джон Кемпбелл, який прискіпливо відбирав для свого журналу Astounding Science Fiction найяскравіших і оригінальних авторів. З кінця 1930-х Саймак заслужено став однією з найбільш жвавих «конячок» кемпбелловской літературної «стайні».

 

Потихеньку Кліффорд шукав власний шлях у фантастиці - починав він переважно з космічних опер і «твердої» НФ, поки, нарешті, не облаштував особливу нішу. Саймак фактично став одним з основоположників «м'якої» фантастики особливо гуманістичної спрямованості, в центрі якої не безтрепетно ​​супермени з квадратною щелепою, а звичайні люди, що опинилися в фантастичних ситуаціях.

 

У 1935 році в журналі Marvel Tales з'явилася перша велика повість Саймака «Творець», через чотири роки Astounding надрукував його «майже» роман «Космічні інженери» (на той момент - повість, пізніше помітно розширена), проте ще кілька років Кліффорд залишався в основному автором оповідань.

 

Успіх як до романіста прийшов тільки в 1952-му, з появою заявленого саме як роман «Міста» - серії сюжетно об'єднаних оповідань, які до цього протягом восьми років друкувалися в журналах. Роман отримав Міжнародну премію фентезі, хоча ніяких ельфів і магів там не було - в ті часи «фантазією» в англомовному світі називали фантастику взагалі.

 

Після «Міста» для Саймака-творця настала благодатна пора - майже 20 років він залишався одним з лідерів американської НФ. У повсякденному житті нічого особливого не відбувалося: Саймак писав книги, працював в газеті, займався популяризацією науки і ростив дітей. Правда, в самому кінці 1970-х у письменника почалися проблеми зі здоров'ям, через що в наступні роки Саймак більше налягав на коротку форму. А ось його романи того часу, хоч і зачіпають найчастіше серйозні проблеми і спірні теми, в художньому відношенні помітно поступаються книгам «золотих» шістдесятих. Письменник виявився на роздоріжжі - світова фантастика змінювалася на очах: ​​спочатку «Нова хвиля», потім пришестя модернізованої космоопери, який зароджується цунамі фентезі.

 

У 1976 році Асоціація американських письменників-фантастів зазначила заслуги Кліффорда Саймака перед жанром титулом Грандмастера в рамках премії «Х'юго». Були у нього і інші нагороди - ще одна «Х'юго», три «Хьюго», «Локус» і премія Брема Стокера. За більш ніж півстолітню кар'єру фантаста Саймак склав 28 романів, більше сотні повістей та оповідань. Його книги активно видають за кордоном - особливою популярністю, вони користуються у Франції, Італії, Португалії, Німеччини та Данії, а «Місто» випустили навіть в Аргентині!

 

Один з перших романів Саймака «Кільце навколо Сонця», - своєрідна версія «війни» Людей Ікс проти звичайного (точніше, обивательського) людства. Одночасно - роздуми про властивих людям пороках начебто ксенофобії, спроба розібратися в самій суті природи людини. Ще більш гостро ідея зіткнення людини звичайного зі своїм більш просунутим «альтер его», який перейшов на наступний щабель еволюції, розгорнута в одному з найкращих романів письменника «Що може бути простіше часу?». А «Принцип перевертня» багато в чому перетинається зі знаменитим «Чужинцем в чужій країні» Хайнлайна, розповідаючи про знайда, в чиєму свідомості людське начало бореться з іноразумним.

 

У 1976 році Асоціація американських письменників-фантастів зазначила заслуги Кліффорда Саймака перед жанром титулом Грандмастера в рамках премії «Х'юго». Були у нього і інші нагороди - ще одна «Х'юго», три «Хьюго», «Локус» і премія Брема Стокера. За більш ніж півстолітню кар'єру фантаста Саймак склав 28 романів, більше сотні повістей та оповідань. Його книги активно видають за кордоном - особливою популярністю, крім Росії, вони користуються у Франції, Італії, Португалії, Німеччини та Данії, а «Місто» випустили навіть в Аргентині!

 

Роман «Вся плоть - трава», в якому людство вступає в контакт з розумними рослинами, ставить перед людьми ще один непростий вибір. Перехід на новий щабель цивілізації загрожує для людства повною відмовою від звичного «механізованого» способу життя, особливо від зброї. Для багатьох такий підхід абсолютно неприйнятний, тому головною і природною реакцією стає насильство. І знову порятунок світу - доля не короткозорих можновладців, але людини звичайного, такого собі простакуватого американського «хоббіта» з глибинки.

 

«Пересадочна станція» - апофеоз теми Контакту в творчості Саймака, найбільш повно розкриває ключову ідею багатьох його книг про спільність всіх умів. Герой історії - що мешкає в американській глушині господар таємного перевалочного пункту для міжгалактичних мандрівників, який став своєрідним посередником між цивілізаціями. Люди у Саймака - лише один з видів розумних істот, що населяють безкрайні простори Всесвіту. І головне завдання для всіх видів sapiens - не впізнати, хто краще або гірше, а намацати те, що їх об'єднує, щоб вчасно протягнути руку або прийняти її у відповідь, щоб бути готовим об'єднатися з іншим розумом ...

 

Дія роману "Резервація гоблінів"  відбувається в далекому майбутньому, коли людство зробило чимало найважливіших відкриттів. Зокрема, міжпланетні подорожі стали вже чи не буденністю, та й машину часу вдалося створити. Пітер Максвелл, професор кафедри надприродних явищ, в результаті збою транспортної системи під час подорожі виявляється на таємничій Кришталевої планеті, сховище таких знань, які люди і уявити щось не в змозі. Незабаром він розуміє, що господарі цієї планети пропонують йому (і людству) всі ці знання, хоча і не просто так, а в обмін на таємничий Артефакт, видобутий однієї з експедицій Інституту часу десь в юрському періоді. Справа ускладнюється тим, що Артефакт бажають викупити колесники - дивна раса, яка живе за межами відомого людям космосу.

 

Найзнаменитіший роман Саймака «Місто» малює елегійні-сумний образ Землі, яку покинули люди, залишивши в якості непрошених заступників розумних псів. Книга вийшла дуже емоційна, багатошарова, неоднозначна, - авторський оптимізм тут чергується з трагічними роздумами про природу людини. «Місто» був написаний в результаті краху ілюзій. Людство пройшло через війну, не тільки забрала мільйони життів, але і породила нову зброю, здатне знищити вже не армії, а цілі народи ...

 

Саймак любив людей і вірив в них, закликаючи до духовної спільності різних умів, незалежно від кількості кінцівок або наявності хвостів. Він зневажав ксенофобів і шовіністів, вірив у перемогу здорового глузду.

 

Кліффорд Дональд Саймак помер 25 квітня 1988 року в Міннеаполісі. Він залишився в історії як знакова фігура американської і світової фантастики, хоч в останні роки його трохи призабули. Але якщо світ навколо здається гадюче норою - почитайте «Заповідник гоблінів» або «Майже як люди», і на душі стане помітно світліше. Магія Кліффорда Саймака як і раніше жива.

Під кінець року, завжди трапляються дива та приємні події, а видавці рясно насипають у кошики книголюбів нові видання. Цей рік, не зважаючи на пандеміє не є винятком. Багато хто з вітчизняних видавців втішили Книгочея,  тому обирати ТОП -5, цього разу було не легко. Видання з різних тематик, для різних вікових груп та навіть адресовані конкретним цільовим аудиторіям, вражали своєю змістовністю та актуальністю. Знадобилася навіть допомога моєї подруги, адже аналізувати деякі твори, адресовані виключно жінкам, Книжнику було б доволі важко. Врешті, ТОП -5 сформований та віддається аудиторії до смакування. Насолоджуйтесь читанням, друзі. Адже, як казав Дені Дідро – люди перестають мислити, коли перестають читати.

 

 

«Жінка без гробівця. Розповідь про мою тітку», Мартін Поллак

 

Нещодавно вийшло друком нове видання Мартіна Поллака у «Видавництві Старого Лева», яке переносить читача на терени Словенії в маленьке містечко Лашко (німецькою Тюффер) у часи початку-середини ХХ століття. Саме тоді на європейському континенті відбувались грандіозні територіальні, політичні то соціально-економічні зміни, свідком яких стала тітка автора – Пауліна. Народжена в 1875 році, вона вже у свідомому віці бачила, як перекроювалась карта Європи: рідне місто (яке до початку Першої світової війни належало до Австро-Угорської держави) потрапило до складу новоствореного Королівства сербів, хорватів та словенців, що згодом трансформувалось у Югославію. Міжетнічні, мовні та релігійні протиріччя між німцями, словенцями, сербами, хорватами та євреями, які завжди були в полі зору в цьому регіоні, у часи Другої світової війни лише загострились, а й переросли у взаємні образи й переслідування.

 

Мартін Поллак ніколи не чув, щоб його дідусь згадував про свою сестру Пауліну, хоча про інших родичів розповідав охоче. Водночас Пауліна єдина з усієї великої родини трагічно загинула після Другої світової війни. Провина, за яку її заарештували, невідома, бо жінка жила тихим і скромним життям, майже ніколи не виїздила з невеликого міста, трималася осторонь політики, не втручалася в міжнаціональні чвари. Вона походила з німецької родини, любила і своїх братів-націоналістів, і друзів-словенців. Попри це саме Пауліна померла в концтаборі, а її брати, які були прихильниками нацизму, навіть після Другої світової війни продовжили працювати юристами. У новій книзі автор намагається по клаптиках відновити історію життя та смерті тітки, паралельно заглиблюючись у глобальні та локальні історичні події, ніби складаючи пазл із усних та письмових спогадів, фото й документів, щоб врешті дізнатись: що ж таки трапилось із Пауліною? Книга «Жінка без гробівця. Розповідь про мою тітку» – про співжиття, довіру та підтримку, яка за мить змінюється на ненависть та зраду, про друзів, які стали ворогами, та про ворогів, які виявились нестрашними, а також про злочини, про які не можна мовчати.

 

«Маус. Сповідь уцілілого», Арт Шпигельман, Видавництво «Видавництво»

 

«Маус» – єдиний на сьогодні комікс, що здобув Пулітцерівську премію, й один із перших, що привернув широку увагу дослідників, став певною віхою в історії цього медіуму. Крім того, раніше українському читачеві були доступні здебільшого американські мейнстримні комікси, а «Маус» познайомить нас із андеґраундом цього жанру, з його окремішньою естетикою й художньою генеалогією».

 

Комікс про Голокост – звучить незвично. Його вивчають в європейських школах. Спочатку він став супербестселером, а потім – класикою літератури. Так-так, ми досі говоримо про комікси. Зараз поясню. Арт Шпигельман – відомий американський художник. Його батьки – польські євреї, які пережили Голокост і емігрували в США. Батько став скупим невротиком, а мати в старості наклала на себе руки. Це сталося невдовзі після того, як у Арта трапився нервовий зрив і він потрапив до психіатричної лікарні. Після трагедії Арт почав записувати свої розмови з батьком про роки його молодості, що припали на час Другої світової. А потім з вражаючою відвертістю розповів їх, проілюструвавши незвичайним (особливо для такої тематики) способом. І це вистрілило. Комікс, де німці зображені котами, євреї – мишами, а поляки – свинями став світовим супербестселером. Це єдиний комікс у світі, який отримав Пулітцерівську премію. Йому присвятили виставку в Нью-Йоркському музеї сучасного мистецтва. А журнал Time включив Шпігельмана в сотню найвпливовіших людей світу.

 

«Нью-Йоркська трилогія», Пол Остер, Видавництво «Видавництво Старого Лева»

 

Інтелектуальний детектив у жанрі постмодернізму, уперше перекладений українською «Видавництвом Старого Лева». Тривожна атмосфера, утопічні сюжети й дуже специфічний концентрований стиль – ось чого слід очікувати від трилогії Пола Остера. Це три повісті з різними героями й сюжетами, які перегукуються між собою. Абсурдистські, колючі, але відірватися неможливо. Проза для гурманів: місцями схожа на Кафку, місцями на Бекета. Три історії, замість розгадок – натяки, у кожній повісті є символи, які в кінці складаються воєдино. Нью-Йоркські вулиці, божевільні персонажі, плутанина, двійники, переслідування й самотність – усі історії об'єднані єдиним настроєм. Не чекайте, будь ласка, класичних сюжетів, до яких ми звикли, читаючи детективи. Ці розслідування проникають крізь викривлену реальність, замість логіки автор пропонує містику.

 

Критики називають Пола Остера одним із найсміливіших і найдивовижніших американських письменників. До речі, у 2018 році він підписав звернення американського ПЕН-центру на захист Олега Сенцова, який тоді був у російському полоні.

 

«Магазин моєї мрії», Стенлі Маркус, Видавництво «Фабула»

 

У новому виданні від видавництва «Фабула» представлена життєва філософія творців і послідовників (синів) Neiman-Marcus, вона викликає безмірну повагу до цих людей. Ми ніколи не замислювалися про те, що таке капіталізм у кращих його проявах – філософія Neiman-Marcus. Звичайно, мемуари не претендують на досконале відображення дійсності того часу й бізнесу родини Маркус, але мені хочеться в це вірити. Люди створили цінності, яким слідували все своє життя незважаючи ні на що! А це надзвичайно важливо, особливо для бізнесменів, перед якими стоїть спокуса зрадити свої принципи заради комерційної вигоди. Нагорода завжди знаходить своїх героїв, потрібно тільки вміти чекати й рухатися вперед. У цій книзі можна знайти не тільки секрети ідеального магазину, цікаві історії про світ моди й зародження життя Техасу, тут закладені принципи бізнесу з людським обличчям і підтвердженням їх успішного використання на практиці.

 

«Як виходити заміж стільки разів, скільки захочете», Ірена Карпа, Видавництво «Книголав»

 

Є одне жартівливе прислів’я про те, що один раз заміж виходять лише ліниві жінки. Звісно, буває, що вражень від першого шлюбу так багато, що він стає й останнім, але це не узагальнення. Розлучення – не вирок, не діагноз. Насправді, ніхто не пропаде без повторного шлюбу. Але якщо полюбляєте «ходити заміж» – ідіть скільки хочете. Проте хіба це отак просто? Ірена Карпа, письменниця й любителька білих вельонів, уважає, що так. І дає цікаві поради в дотепній книжці «Як виходити заміж стільки разів, скільки захочете». Які моделі поведінки – точно не наш метод?

1. Скандальна баба з радянськими замашками «ти мнє должен» і «мнє мало».

2. Женщіна-кіся, покірна й інфантильна, яка «без мужа не проживе».

Наш із вами варіант, скоріш за все, простий і «європейський»: ми соціально активні. Нам потрібен партнер не для галочки і «що люди скажуть», а для щастя, сексу, спілкування й задоволення. (Згадаймо тваринну біологічну схему: самець завойовує самицю, а самиця вибирає з кількох самців. Самиця випромінює секс. Але їй пофіг на самця – вона за ним не бігає). Рецепт правильного «пофігу» простий і неодноразово тут згаданий: бути зайнятою собою і кайфувати від власного життя. При цьому не обов’язково бути ні капєц красивою (скільки самотніх красунь ми знаємо?), ні дико багатою, ні з Нобелівською премією. Можна хоч фіранки цілий день фігурно розвішувати й плести макраме, якщо це приносить кайф і додає ресурсу... Про деталі прошу читати в книзі Карпи.

За для розуміння походження та прихованого значення безкінечних опитувань, заяв, інтриг та пліток, що трапляються під час виборчих перегонів автор ТОП- 5 - кореспондентка програми Вікна-новини на СТБ Емма Антонюк пропонує краще зрозуміти їхню природу. Зробити це можна за допомогою п’яти книжок, які розкривають диктаторство, популізм, суперництво та боротьбу за владу у всій їхній політичній красі.

 

Мустафа Найєм "По обидва боки колючого дроту, Юрій Луценко"

Видавництво "А-ба-ба-га-ла-ма-га", 2014 рік.

 

Я думала, ця книжка допоможе мені краще зрозуміти, яка людина Юрій Луценко. Вийшло навпаки. В одній главі він розповідає, як зачитується есеями Адама Міхніка, в іншій пригадує, як кричить «Ей, придурошний, іди сюди» Черновецькому і гатить йому по обличчю.Розмова тоді ще журналіста Мустафи Найєма з Юрієм Луценком відбулася у липні 2013-го, одразу після виходу Луценка з тюрми. Найєм розпитав його про ув’язнення, роботу міністром МВС, обвинувачення, стосунки з Януковичем, Ющенком і Тимошенко. Він упорядкував відповіді Луценка так, що вийшла така собі повість про українську політику і пенітенціарну систему. Дуже відвертий текст, який за законами книжкового ринку мав усі шанси стати супербестселером про таємниці української політики, але чомусь не став. Вулфф смакує інтригами і плітками навколо оточення Трампа. Окрім кулуарних історій української політики «міжмайдання», у книжці багато цікавих деталей, про які не розповідали в новинах. Наприклад, ви знали, що «Альфа» арештовувала Луценка, коли той вигулював свого собаку? Луценка не могли посадити до автозаку, бо не знали, куди діти тварину. Так він і стояв, оточений спецпризначенцями, доки не прийшов син, щоб забрати пса. Луценко розповідає, як у Відні познайомився з Рінатом Ахметовим («це був перший і останній раз у житті, коли я пив один бокал пива шість годин»), як омбудсмен Ніна Карпачова змусила адміністрацію ліквідувати грибок з Луценкової камери (він мало не вмер від інтоксикації, бо щойно завершив голодування), як смердить у СІЗО («суміш оселедців, жиру, калу й сечі»), як зеки ліпили снігову бабу у дворику (і назвали його «дворик сексуальної розгрузки»). Словом, це багатогранна захоплива розповідь про Луценка-міністра, Луценка-політв'язня, Луценка-інтелектуала і Луценка-дебошира. Особливо цікаво читати цю книжку зараз, із перспективи часу. Коли Луценко вже встиг попрацювати прокурором і пішов із політики, а Найєм встиг попрацювати нардепом і пішов в Укроборонпром.

 

Майкл Вулфф "Вогонь і лють. Всередині Білого дому Трампа",

Видавництво  "Книголав", 2018 рік.

 

Ви колись читали дослівні розшифровки Трампових промов? Це дуже смішно. Розбиралися в розстановці сил в адміністрації Трампа? Це дуже заплутано. Досліджували стосунки Трампа з американською розвідкою та ліберальними ЗМІ? Це дуже скандально. Я веду до того, що детальнішого розбору передвиборчої кампанії і перших місяців правління Дональда Трампа, мабуть, не існує. А на українському ринку й поготів.

Автор книжки — американський журналіст Майкл Вулфф. Він співпрацював із командою Трампа 18 місяців, із серпня 2016-го. Також Вулфф використав інсайди від власних джерел у Білому домі та опрацював 200 інтерв'ю, щоб детально та з різних боків відтворити роботу Трампа та його оточення. Одразу попереджаю: автор не симпатизує Дональду Трампу. Не дивуйтеся оцінкам у стилі: «Сказати, що Трамп у принципі не мав жодної-жоднісінької гадки про базові інтелектуальні засади своєї майбутньої роботи — це не сказати нічого».У книзі ви знайдете приголомшливі деталі, які супроводжували історичні для США моменти. Наприклад, коли Трамп зійшов із подіуму після свого інавгураційного виступу, то без кінця повторював: «Ніхто не забуде цієї промови». Стоячи на помості, Джордж Буш видав фразу, яка увійде в історію як примтка до виступу Трампа: «Це якесь стрьомне лайно». Історія Трампа (згідно з версією Вулффа) навчає того, що справді успішними в політиці є найбільш непередбачувані люди, які не належать до кола традиційного істеблішменту і не мають видатних інтелектуальних здібностей. Книжка стала фурором у США — лише за перших три дні після виходу було розпродано мільйон примірників.

Автор забезпечує детальне знайомство з оточенням Дональда Трампа та ключовими посадами у Білому Домі, тож насолодитися цією книжкою може будь-хто, навіть без базових знань сучасної американської політики.

 

Боб Вудворд , "Страх. Трамп у Білому Домі"

Видавництво  "Yakaboo Publishing", 2020 рік.

 

Так-так, це ще одна книжка про поведінку, стиль роботи та звички Дональда Трампа. Але без неї ніяк. Припустимо, завдяки попередній книжці ви вже відрізняєте радницю Келіенн Конвей від комунікаційниці Гоуп Гікс і знаєте, що Джаред Кушнер має жахливі стосунки з очільником передвиборчої кампанії Трампа Стівом Бенноном. Що далі? А далі — детальний і захопливий світ внутрішньої та зовнішньої політики Білого Дому Трампа. ІДІЛ, Північна Корея, «золотий дощ» у Москві, чорна бухгалтерія Манафорта у Києві, посольство США в Єрусалимі та ще багато гучних історій, про які ми чули в новинах. Перш ніж написати цю книжку, Вудворт мав розмову з Трампом. Президент відмовився давати інтерв'ю. Наступна розмова відбулася перед публікацією. «Я гадаю, ви завжди були чесними», — сказав Трамп. Боб Вудворт — редактор The Washington Post, у цьому виданні він працює майже півстоліття. Він отримав Пулітцерівську премію за розслідування Вотергейтського скандалу і є одним із найвпливовіших журналістів-розслідувачів світу. Страх. Трамп у Білому домі — це потужна журналістська робота, записи інтерв'ю з джерелами з Білого Дому та аналіз політичної стратегії Трампа. У ній мало емоцій, але багато документів і розбору президентських указів і заяв. Після цієї книжки новини із США сприймаються інакше, розширюється оптика, з’являється краще розуміння причинно-наслідкових зв’язків стосунків Білого Дому з ЄС, НАТО та країнами Азії. Страх. Трамп у Білому домі — справжній скарб для журналістів, політологів, дипломатів, депутатів і всіх, кому небайдужа політика.

 

Гіларі Мантел, "Вулфголл"

Видавництво "Фабула", 2018 рік.

 

Чуттєва і пристрасна книжка про політику. Англія, двадцяті роки XVI століття. Країна на межі катастрофи: у короля Генріха нема спадкоємця. Якщо він помре, неминуче розпочнеться громадянська війна. На арені історії з’являється Томас Кромвель, син алкоголіка-садиста, політичний геній, чиї засоби впливу — підкуп, погрози та лестощі. Це епічна картина суспільства на великому історичному зламі, опис придворних процесів і психологічний портрет наближеного до Генріха VІIІ державного діяча Кромвеля. Гіларі Мантел — перша письменниця у світі, яка двічі отримала Букерівську премію. 2006-го Мантел нагородили Орденом Британської імперії - найвизначнішою монаршою нагородою Британії. Букмекери вже кілька років поспіль ставлять на неї напередодні оголошення лауреатів Нобелівської премії. Критики називають Гіларі Мантел живим класиком.

 

Події у Вулфголлі розгортаються у часи правління короля Генріха VІIІ - того самого, який одружився (і розлучився) із вдовою власного брата. Який засудив до страти свою другу дружину (і через тиждень одружився з її фрейліною). Потім у нього було ще четверо дружин, ожиріння і гангрена. Бурхливе особисте життя короля призвело врешті-решт до відходу країни від католицизму і запровадження англіканської церкви. Увесь час поруч із королем Генріхом був його радник і помічник — політик Томас Кромвель. Він — центральний герой цього історичного роману. Кромвель допомагав королю з одруженнями, розлученнями, стратами та залагодженням справ із Ватиканом. Він — складний, етично неоднозначний персонаж, якого неможливо не полюбити, бо читачі схильні симпатизувати злим геніям. Хоча Кромвель — не зло, а дотепний інтелектуал, який поклав свій талант на служіння злу. Хто знає історію, пригадає, що чекало на Томаса Кромвеля у якості розплати. Рекомендую любителям історичних романів і придворних інтриг.

 

Маржан Сатрапі, "Персеполіс

 Видавництво "Видавництво", 2018 рік.

 

Які у вас асоціації, коли чуєте слово «Іран»? Після Персеполісу цих асоціацій побільшає, вони стануть об'ємнішими і цікавішими. Це автобіографічна історія француженки іранського походження Маржан Сатрапі, яка з гумором і ніжністю розповіла і намалювала підліткову себе та революційний Іран. Перша глава називається Хустка — вона про іранську школу, де раптом дівчаток змушують покривати голови. 1980-ий — Маржан 10 років, отримавши новий головний убір вона з однокласницями грається в привидів на перервах. Потому класи розділяють: дівчатка окремо від хлопчиків. Відтоді у маленької Маржан та її сім'ї розпочинається нове життя. Маржан починає відкривати для себе, що таке «релігійний фундаменталізм», як змінюється її країна, що таке «диктатура». Іранські дівчата на знак бунту витягують пасма волосся з-під хустки, молодь влаштовує підпільні вечірки з вином і рок-музикою, багаті іранці відправляють дітей за кордон, бідні гинуть під завалами під час бомбардувань. До відділка можна потрапити за червоні шкарпетки або розмову з особою протилежної статі на вулиці. Шахська монархія, радикальна ісламізація і початок війни з Іраком — буремні роки для дорослішання. Прагнучи дати гідну освіту та краще життя своїй дочці, батьки змушені відправити її в 14 років за кордон, до австрійського ліцею. Але реальність виявляється несподіваною…

Маржан Сатрапі - авторка коміксів та кінорежисерка. Її Персеполіс переклали 16-ма мовами, включно з івритом і китайською. 2007-го на екрани вийшов анімаційний фільм, знятий за коміксом. Ролі в ньому озвучували французькі зірки першого ешелону, серед яких — Катрін Деньов. Фільм був номінований на Оскар і викликав хвилю переслідувань з боку ліванських та сирійських релігійних фундаменталістів. Якщо ви не фанат жанру коміксів, раджу почати саме з Персеполісу. Зображення в ньому зрозуміло і легко структуровані, текстова частина об'ємна і стилістично багата. Це крутий читацький досвід як для любителів коміксів, так і для тих, хто не часто стикається з цим жанром.

 

Емма Антонюк
Кореспондентка програми Вікна-новини на СТБ
Для Блогів "Новое время"

(публікується з дозволу автора)

 

За повідомленням «The Washington Post», таке дослідження виконав англійський online-сервіс OnBuy, проаналізувавши думки читачів з online-сервісу Goodreads. Завдяки аналізу читацьких відгуків було складено рейтинг художніх романів з найбільш невтішною кінцівкою.

 

Лідером цієї «антідюжіни» книг стала всесвітньо відома шекспірівська трагедія «Ромео і Джульєтта». Переможець Букера Іен Мак'юен посів друге місце зі своїм чудовим романом «Спокута». Замикає трійку фантастичний роман Лорен Олівер з циклу «Деліріум» - «Реквієм».

 

У п'ятірку потрапили містичний роман Ліббі Брей «Велика і жахлива краса», а також знаменита книга Вільяма Голдінга "Володар мух". На шостому місці опинилася казкова історія Кетрін Патерсон «Міст в Терабітію», а сьомий зайняв любовний роман Ніколаса Спаркса «Дорогий Джон».

 

У десятку також увійшли чудові книги для підлітків - про тварин Уїлсона Роулза «Там, де папороть червоний», про чарівників і магію Джоан Роулінг «Гаррі Поттер і Дари Смерті», про фантастичному ідеальному світі Лоїс Лоурі «Дающий». Замикають цей антітоп-12 ще одна книга поттеріани - "Гаррі Поттер і Принц-напівкровка», а також одна з книг вампірської саги Стефані Майєр «Світанок».

 

Однак, книжковий оглядач видання Рон Чарльз розкритикував метод, заснований на пошуку слова «закінчення» і різних варіантів слова «розчарування», зазначивши, що є багато суперечливих причин, за якими читачі ненавидять те, як закінчуються деякі книги. Дхто ненавидить занадто передбачувані фінали. Інші ненавидять занадто несподівані кінцівки. Хтось ненавидить квапливі фінали, а хтось ненавидить розтягнуті закінчення. Якщо і є щось спільне, так це те, що фінали, які читачів найбільше розчаровують, виявляються в книгах, які вони люблять найбільше. Зрештою, ніхто не скаржиться на кінцівку поганий книги.

 

Опитавши нещодавно читачів видання, які книги, на їхню думку, закінчилися найбільш невтішно, він зазначив найпоширеніші відповіді - «Тесс з роду д'Ербервіллей» Томаса Харді, «Пригоди Гекльберрі Фінна» Марка Твена, «Зникла» Джилліан Флінн, «Де раки співають »Делії Оуенс,« Воно »Стівена Кінга,« Прощавай, зброє »Ернста Хемінгуея і шекспірівський« Король Лір ».