Таїсія Наконечна, “Парасоля”: «Наша мета – відкриття нових імен в українській літературі»
Таїсія Наконечна – засновниця та головна редакторка видавництва «Парасоля». Таїсія також письменниця, перекладачка, редакторка та менеджерка культури.
Таїсія є авторкою поетичних збірок «Безріччя» (2003), «Солов’ї з Шаоліня» (2017), «Безріччя 2.0» (2018) та збірки короткої прози «Життя під парасолею» (2018). Перекладачка збірки поезій бельгійського автора Алена Ванклостера «Прісний сир з полином» (2021), що присвячена Чорнобильській трагедії.
Видавництво «Парасоля» засноване у 2021 році.
Чому Ви захотіли створити видавництво? Що надихнуло Вас на це?
Я кілька років думала про власне видавництво, але це було щось таке, що я завжди відкладала на «коли я виросту». В якийсь прекрасний момент я зрозуміла, що, мабуть, уже виросла достатньо, а якщо відкладати цю ідею на потім, то можна її так ніколи й не реалізувати. До остаточного прийняття рішення також підштовхнула пандемія і перехід в онлайн. Я зрозуміла, що можна спробувати це все робити на відстані. Оскільки я постійно проживаю за кордоном, цей фактор став вирішальним.
Чи відчуваєте Ви, що у Ваших руках — надзвичайний інструмент культурного впливу? Якщо так, то яка мета стоїть перед видавництвом?
Я відчуваю, що те, що ми робимо – важливе. Особливо, коли до нас надходять замовлення з прифронтових міст, куди батьки дітям замовляють наші книги. Та й узагалі, книжка – це інструмент, різець, якщо хочете, яким викарбовується особистість людини, особливо це працює з дітьми. Я впевнена, діти, з якими батьки читають книжки, читають багато книжок, читають в задоволення, такі діти точно виростуть щасливими людьми. Що ж до дорослих, то є дослідження, що демонструють пряму кореляцію між тим, як багато людина читає та її фінансовим достатком. Тож, гадаю, є над чим замислитись.
"Усі наші книжки отримують позитивні відгуки від читачів"
Якими виданими книжками Ваше видавництво пишається?
Ми пишаємось абсолютно всіма нашими проєктами. Наразі їх не так багато, але в кожен з них ми вкладаємо багато натхнення, праці й любові. Саме тому, мабуть, нас помічають, наші книжки помічають, як читачі, так і професійна спільнота. Наші книжки «Казка про чорний квадрат» Марії Білінської та «Пригоди Котлетки» Лариси Рудак увійшли до списку книг, рекомендованих PEN Ukraine у 2022 році, а «Казка про чорний квадрат» ще й виграла в номінації «Найкращий книжковий дизайн» від Книжкового Арсеналу.
Наша найперша книга, збірка поезій Ірини Вікирчак «Альгометрія» отримала нагороду в престижному конкурсі від фонду Петра та Лесі Ковалевих минулого року. Ця ж збірка уже вийшла в польському перекладі.
Зараз ми ведемо перемовини про продаж за кордон прав по ще кількох позиціях. А всі наші книжки отримують позитивні відгуки від читачів.
Які книжкові проєкти готуються до друку?
Зараз ми готуємо до друку книжку Оксани Лущевської, якою, маю надію, започаткуємо серію книг-картинок про видатних українців, а ще: підліткову повість молодої авторки Світлани Вертоли, книжку-картинку Анни Дьоміної про пошук ідентичності й свого місця у світі. Також готуємо продовження всіх наших серій – історії про Оле та Уле, пригод дівчинки Лілеї та її друзів та історії про песика-Котлетку.
Також чекаємо з друкарні роман Лариси Рудак «Не тепер» та другий наклад моєї збірки короткої прози «Побачити Париж».
Чи приймаєте Ви рукописи від молодих або невідомих авторів?
Більшість авторок, з якими ми працюємо, є авторками-початківицями. Власне, з самого заснування видавництва нашою метою було відкриття нових імен в українській літературі.
Чи є успішні приклади такої співпраці?
Практично кожна наша співпраця є по-своєму успішною, адже кожна з них вилилася в книги, які знаходять своїх вдячних і щасливих читачів. Окремо хочу відзначити першу прозову книжку, яку ми видали в кінці 2021 року, психологічний роман Інгурен Гутен (псевдонім, під яким пише українська авторка Юлія Мироненко) «Ми помираємо лише раз», над яким ми працювали у співпраці з літагенцією ОВО. Ця книжка стала хітом продажів на всіх платформах, з якими ми співпрацюємо і тираж розлетівся за кілька місяців. Щойно приїхав з друкарні другий тираж роману, на який читачі вже зачекалися.
Яким Ви бачите видавничий ринок України у 2024 році?
Не думаю, що за рік усе може кардинально змінитись, тож, гадаю, видавничий ринок 2024 буде більш-менш таким самим, як сьогодні. Чого б мені хотілося, так це щоб людей які купують і читають книги, ставало щораз більше.
"Мені хочеться, щоб людей, які купують та читають книги, ставало щораз більше"
На Вашу думку, що полюбляє читати пересічний українець? Які уподобання були до повномасштабної війни й зараз?
На жаль, пересічний українець не те щоб сильно полюбляв читати. На жаль, в цьому напрямку багато треба докласти ще багато зусиль, щоб зробити читання частиною життя пересічного українця. Якщо ж говорити про пересічного читача, то за моїми суб’єктивними спостереженнями, найохочіше люди купують і читають повісті та романи, на другому місці коротка проза. Поезія, на жаль, не надто популярний жанр. Так було і до вторгнення, так є і тепер. Щоправда, тепер люди часто просять порадити їм щось легке, позитивне та оптимістичне. Навіть обкладинки частіше обирають ті, які яскравіші. Все ж, загальний емоційний фон дається взнаки й люди хочуть читанням відволіктися від жахів реальності.
Як Ваше видавництво переживає часи війни? Чи доводилося обмежити діяльність?
До повномасштабної війни видавництво «Парасоля» працювало менше року. Ми стартували в розпал коронакризи й навіть не встигли зіп’ястися на ноги, як вибухнула велика війна. Варто, мабуть, констатувати, що рівно рік тому, в червні 2022 року ми заново перезапустили видавництво. Перед цим робота зупинилася на 4 місяці, нам довелося евакуйовувати склад з Києва, потім ще тричі його перевозити, доки ми знайшли теперішнє місце дислокації в Чернівцях, до того ж довелося шукати нову команду. А це все і зусилля, і час, і додаткові витрати. За часів війни працювати складно, особливо, якщо бізнес тільки на стадії становлення. Але ми рухаємось вперед, хоч і повільно й дякуємо всім нашим читачам, які своєю підтримкою допомагають нам триматися на плаву. Попри все нам вдалося минулого року з нуля зробити й видати вісім книг і я досі не розумію, як ми це зробили.
З якими мріями дивитеся в майбутнє української книги?
Мені б хотілося, щоб українська книга була відома у світі. Щоб кожен іноземець, принаймні, кожен європеєць міг без заминки назвати принаймні 5 книг різних українських авторів, які він читав чи хоча б чув про них.
Хоча, що вже там іноземці, можна почати з того, щоб кожен українець міг назвати мінімум 5 імен українських сучасних письменників, книги яких він чи вона читає.
"У видавництві «Парасоля» ми не вважаємо інших видавців конкурентами"
Чого бракує українським майстрам слова/видавництвам/Україні загалом, щоб українські письменники стали відомі на весь світ? Від чого це залежить?
Це від багато чого залежить. Найперше, умови диктує ринок і тому багато видавців донедавна відмовляли більшості молодих або маловідомих авторів. Їх можна зрозуміти, це завжди великі фінансові ризики. Але, якщо в літературі не з’являється або з’являється мало нових імен, навряд чи можна говорити про подальший якісний розвиток. На щастя, останніми роками ці тенденції змінюються, особливо тепер, на тлі великого попиту саме на українських авторів.
Крім цього, на мій скромний погляд, не вистачає чіткої стратегії, загального плану розвитку книжкового ринку, чи навіть ширше – культурного сектору. А, відповідно, і злагодженої роботи на всіх рівнях, і достатньої державної підтримки. Досі український ринок розвивався в досить складних умовах – засилля російської книжки, яка, як отруйний бур’ян, заважала йому рости. Якщо коротко – адекватна стратегія і всебічна державна політика підтримки – це запорука росту і розвитку українського книжкового ринку.
Загалом, ми маємо «ростити» українських авторів. Їх має бути багато, успішних, в різних жанрах. На результат мають працювати всі: від держави, яка сформує запит на книжки українських авторів для бібліотек, запустить програми підтримки авторів, видавців, перекладачів і до консультантів у книжкових крамницях, які ретельно вивчатимуть асортимент і пропонуватимуть читачам не лише книги топ-авторів.
З якими авторами Ви співпрацюєте?
Наразі нашими авторками є Ірина Вікирчак, Інгурен Гутен (Юлія Мироненко), Світлана Козаченко, Анна Дьоміна, Яна-Марія Кушнєрова, Лариса Рудак, Ірина Фінгерова, Ольга Пінчук, Марія Білінська, Ольга Жук, Ірина Мацко, Анна Ковальова, Міла Радченко та Оксана Лущевська.
Щоб Ви побажали людям, які хотіли б створити своє видавництво в Україні?
Побажала б добряче подумати (жартую). Побажала б багато сили, витримки, наснаги, натхнення і мільйонних тиражів. У видавництві «Парасоля» ми не вважаємо інших видавців конкурентами. Не тому, що ми такі чудові й тому поза конкуренцією, а тому, що ми всі пливемо в одному човні. Людина, яка придбала книжку в одного видавця з більшою ймовірністю купить ще одну книжку вже іншого видавництва, ніж людина, яка взагалі не має звички купувати книжок. Отож, успіх колег-видавців – це автоматично і наш успіх, а що більше в Україні успішних видавництв, то краще!
Текст Богдан Красавцев
