Ольга Пінчук – дитяча письменниця. Співавторка збірки казок «Дивозбірка», чаптер-бука «Клік-Клак геть переляк» та авторка книжки-картинки про маму «Особлива традиція» (видавництво “Парасоля”). Любить, коли книжка – це не лише книжка, а щось іще, тому має у своєму доробку книгу-календар, книгу-конструктор та книгу з майстер-класом. Обожнює міксувати науку з літературою і створювати охудожнений нонфікшн для дітей, а ще наносити Україну та її локації на літературну мапу. Мешкає у Києві.



Чому ви захотіли створити свою першу книжку?

Кілька років тому я шила іграшки. І навіть мала свій бренд. Однією з іграшок був лис. Він настільки зайшов аудиторії, що я написала про нього кілька казок. Згодом знайома запропонувала подати мої роботи до збірки, яку вона укладала. Так з’явилася моя перша книжка.

Загалом я завжди тяжіла до письма, а ще більше до фантазування. Хоча в дитинстві твори на шкільних уроках давалися мені нелегко. Та і свої нафантазовані історії я тоді не записувала. Зате любила блукати в уяві цілими світами і довигадувати те, чого не ставалося у реальності. Часом ця звичка трохи шкодить))

Які саме книжки ви пишете: який жанр, яка їхня особливість?

Я пишу дитячі книги. Маю казки та оповідання. Найбільше мені подобається короткий формат книжок-картинок за дуже потужну кооперацію тексту та ілюстрації. Вважаю цей формат челенджем для себе, бо він завжди про стислість і влучність тексту. Ще мені подобаються чаптер-буки: довші історії з розділами. Тут найбільшим викликом для мене є розкидання гачків, які спонукатимуть читати книжку до кінця.

Майже всі мої видані книжки на сьогодні ‒ це завжди трохи більше, ніж просто книжка. У мене була книга-календар, книга-конструктор, книга з майстер-класом. Певно, це і є їхня особливість.

"Я завжди тяжіла до письма, а ще більше до фантазування"

Що надихає вас творити?

Та майже все! Цікаві ТЗ, як було у роботі над чаптер-буком “Клік-Клак геть переляк”. Син, який став прототипом однієї з моїх майбутніх книжок. Чоловік надихнув на книгу “Особлива традиція”, що вийшла друком у видавництві “Парасоля”. Він інколи забував про День матері, тож я вирішила уявити, як би це мало бути в українській родині і для чого таке свято потрібне. Вийшла книга не лише про маму, підтримку, а й про сімейні традиції назагал. Ще мене надихають лиси. Недарма ж я вигадала кілька історій і хочу ще. Також джерелом натхнення є яхтинг, який до війни був сімейним хобі. Хоча я досі не знайшла своєї оповіді про нього.

Якими виданими книжками ви пишаєтеся?

Я вчу себе пишатися кожним життєвим етапом та кроком. Тому всі свої книжки люблю. Я мала кілька самвидавчих проєктів на початку.

Наприклад, збірка “Дитяча мрія” (2018 р.) дала мені натхнення йти далі і не ховати в стіл рукописи. З нею я навчилася робити перші презентації.

Збірка казок “Дивозбірка” (2019 р.) познайомила з майбутніми колегами, які стали моєю підтримкою. У неї досить цікава концепція ‒ це книга-календар, де кожному місяцю відповідає своя казка і тематичне завдання.

Чаптер-бук “Клік-Клак геть переляк” ‒ це взагалі мій виклик. Оскільки я повністю переписувала цю книгу чотири рази, поки не знайшла відповідну форму. Цей проєкт ми називаємо книга-конструктор. Тут є художня частина з пригодами хлопчика та робота Клік-Клака, і теоретична ‒ про електроніку. В наборі з книгою йде конструктор для вивчення базових понять електроніки. Ідею розробила компанія “Радіомаг Україна”, а мене попросили втілити її у художній частині.

Книжка-картинка “Особлива традиція”, що вийшла у травні цього року у видавництві “Парасоля”, ‒ це важлива тема для нас сьогодні. Тема родини, сімейних традицій, свята Дня матері. Книга, яка надихає вигадувати нові родинні традиції, і, маю надію, об’єднуватиме сім’ї.

"Дитиною я мріяла стати акторкою або режисеркою"

Які відгуки ви отримуєте на свої книжки від читачів? Який коментар запам’ятався найбільше?

Кажуть, дітям подобаються мої книги, їх читають і перечитують багато разів. Найбільше відгуків я отримала на останню ‒ “Особлива традиція”. У неї є додаткова фішка ‒ майстер-клас із вирощування квасолі. І кожен читач чи читачка радо діляться зі мною світлинами свого урожаю.

Найбільше запам’яталося, як хтось висадив цілу грядку квасолин, надихнувшись книгою, і як дівчинка Маруся збирала достиглі стручки квасолі на своєму підвіконні. Її мама розповіла, що вони вже навіть зварили з неї борщ.

Над чим ви зараз працюєте?

Зараз у видавництві “Парасоля” готується до друку різдвяна збірка. Під її обкладинкою зібралося чотири авторки ‒ я, Анна Дьоміна, Таніта Маре та Саша Войцехівська. Кожна з нас має по два оповідання у збірці. Це буде ілюстрована книжка для дітей від 4 років. Також у тій же “Парасолі” наступного року має вийти мій чаптер-бук, який я присвятила одній цікавій для мене науковій темі. Люблю поєднувати науку та літературу в книгах і пробувати себе в охудожненому нонфікшні для дітей. В університеті я навіть збиралася пов’язати своє життя з науковою сферою і вивчала екологію та методи очищення води. Тож природничі науки для мене дуже близькі. 

Якщо говорити про рукописи, які зараз у роботі, то це екологічна історія, що заснована на реальних подіях. Її написала вже давно, але досі допрацьовую. Також маю ідею написати про одну цікаву особистість. Проте поки що працюю над збором матеріалу, тож збережу інтригу.

Що ви цінуєте в людях?

Чесність, щирість і вогник в очах. Вміння ставити собі мету і йти до неї.

Якими якостями, на вашу думку, має володіти митець?

Спостережливість та уважність до деталей. Спостерігаючи, ми знаходимо багато цікавих ідей та прототипів для історій, краще розуміємо цільову аудиторію. Я слухаю, як говорить мій син, занотовую його фрази і потім використовую це в рукописах.

Увага до деталей важлива для колориту. Коли я шила іграшки, то дуже добре запам’ятала, як деталі творять кінцевий образ роботи. З текстами це також працює. Деталлю можна змалювати характер, розкрити дію, спонукати героя до змін, викликати емоцію у читача. Тож загалом я збираю деталі у свій уявний літературний кошик. Нещодавно ми гуляли з друзями. Подруга, притишивши голос, сказала: “А тут живе дивна жінка. Кажуть, вона має здібності. У неї є велетенський крук з отакенними лапами і дзьобом. І собака, яка не вміє гавкати, лише протяжно виє”. Уявіть який смачний образ просто з життя!

Якби ви стали знову дитиною, щоб ви зробили зараз? Чому?

Пішла б у театральний гурток. Дитиною мріяла стати акторкою або режисеркою, але нічого для цього не зробила. Тож собі-дитині я б сказала: “Не чекай нагоди! Бери і роби”.

Якби ви побачили Бога, про що спитали б його?

Звісно, перше питання, що спало на думку: “Коли закінчиться війна?” Але не впевнена, що це знання принесе мені користь. Саме по собі воно інфантильне, не спонукає до дії. Тож якщо добре подумати, то я б спитала краще ось це: “Що ще особисто я можу зробити для перемоги?”.

Ваше побажання читачам мережі “Книголенд”.

Мені припали до душі слова Г. Сковороди: “Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори”. Зараз для нас усіх непрості часи. Та попри жахіття війни, ми маємо сили тягнутися до сонця та світла. І ці сили можна знайти, зокрема, і в книгах. Читайте і відкривайте нових себе!

Текст Богдан Красавцев