Як Ви стали письменницею? З чого все почалося? 

Я вигадувала історії, скільки себе пам’ятаю, а почала їх записувати щойно навчилася писати. Це одна з причин, чому я люблю працювати з творчими дітьми: я пам’ятаю себе творчою дитиною і добре пригадую, що тоді мене цікавило і чого хотіла навчитися.

Які дитячі книжки вплинули на Вас найбільше?

Повний список був би нескінченно довгим, згадаю лише декілька книжок. По-перше, наші народні казки – чарівний і таємничий світ, що несказанно рідний та нескінченно цікавий. Також серія творів Туве Янсон про Мумі-тролів. Крім того, книжки Віктора Близнеця, зокрема «Женя і Синько» та «Земля світлячків». У студентському віці вразив фантастичний цикл «Лісом. Небом. Водою» Сергія Оксеника; ці книжки досі є для мене взірцем підліткової літератури.

Чи любили Ви уроки літератури в школі? Чи багато читали в дитячому віці?

Уроки літератури були мої улюблені. Загалом, дев’яності роки, коли я навчалася в школі були особливим часом. Зараз я сказала б, що це був певною мірою інформаційний голод. Банально, але в епоху до широкого доступу до інтернету навіть підготувати доповідь для школи на певну тему часом було проблемою. Книжок давали мені дуже багато. Може, тому що я не шукала у творах зі шкільної програми розваг чи віддзеркалення мого сьогодення – тож я ніколи не розчаровувалася в них. Кожен був окремим світом, який я любила досліджувати. Наприклад, чудово пам’ятаю, як любила читати Івана Франка через діалектизми, яких раніше ніколи не чула. Любила потім дізнаватися значення цих слів у словнику наприкінці книжки. Пам’ятаю, як прочитала на літніх канікулах дилогію Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять» та «Щедрий вечір» – і не могла дочекатися, коли ми ці твори вже будемо обговорювати в школі. Пам’ятаю, як із захватом читала та переказувала на уроках дитячі оповідання Миколи Вінграновського. У мене багато гарних спогадів про уроки літератури та підготовку до них. 

Багато уваги у своїх творах Ви приділяєте збереженню довкіллю. Чому?

Я люблю Землю, люблю природу. І мені надзвичайно приємно і важливо, що для покоління сучасних дітей та підлітків ці теми також дуже важливі. Свою “Книжку про сміття” я спроектувала разом із гуртом підлітків, що дуже показово. Їх справді турбують екологічні проблеми. 

Як народилася Ваша перша книжка? Розкажіть про емоції та хвилювання, коли вона вийшла друком.

Моя перша книжка вийшла за результатами конкурсу молодих літераторів “Гранослов”, в якому я перемогла ще за шкільних часів. Відтоді розумію, як важлива перша публікація, тому і люблю влаштовувати для сучасного покоління юних письменників це свято – можливість потримати в руках свій надрукований текст. З емоцій навколо книжки я найбільше пам’ятаю вдячність її редакторові – надзвичайно цікавому поетові Віктору Кродуну, нині покійному.

Ваші твори переважно написані для дітей. Чи маєте бажання створити книжку для людей старшого віку?

Я не завжди писала для дітей: спершу були вірші та оповідання для дорослих. Втім, з певного погляду, дитяча література – це література без обмежень – її можна читати в будь-якому віці: як самому, так із дитиною. Я, наприклад, обожнюю читати дитячі твори. До речі, чимало дорослих людей писали мені, що їм полюбилися мої книжки, зокрема “Вечірні крамниці вулиці Волоської” та “Білка Квасоля та Опівнічний Пожирака”.

Назвіть ті Ваші книжки, які особисто Вам дуже подобаються.

Завжди найбільше мені подобаються мої останні книжки. Вони ж найновіші та найближчі до мене тут і зараз. Це пізнавальна “Найважливіша книжка про зуби” та художня “Блакитний записник”, яка розповідає про наших дітей у Польщі.

Розкажіть про книжку, над якою Ви зараз працюєте.

Зараз я пишу другу частину фантастичної повісті “Зврк”. Перша її частина, яка власне і називається “Зврк”, ось-ось має вийти у видавництві Vivat. Це підліткова історія, яка відбувається у дуже дивному світі, котрий в певних своїх деталях нагадує Україну в 1990-ті роки.

Чи пишуть Вам листи маленькі читачі? 

Зазвичай мені пишуть їхні мами, а самі діти багато та з задоволенням діляться враженнями усно під час зустрічей. Хоча останнім часом з’явилося чимало дітей та підлітків, які ведуть книжкові блоги. Я дуже їх ціную і вважаю, що зараз саме їхні книжкові блоги мають величезне значення для нашої культури та промоції читання. А що саме вони пишуть про мої книжки – не важко перевірити, адже всі ці дописи є у вільному доступі. Тільки ж, як то кажуть, не забувайте ставити лайки та залишати коментарі :)

Які б поради Ви дали авторам-початківцям?

Кожен письменницький шлях унікальний, тому марно пробувати формулювати

універсальну пораду. Хіба що таку – шукайте свій особливий шлях!

Текст Богдан Красавцев