Погляди, все про книжки - стор. 9

Ходить по землі святий Миколай,

Тільки ти засни і його чекай.

Ти лише повір в те, що він прийде,

Якщо будеш ти добрим до людей.

Ось і настав грудень, а це чарівний місяць, що несе з собою мандаринки, гірлянди, сніг, ялинки та подарунки! А які найкращі подарунки під час зимових свят? Звичайно, книги, з якими можна зручно вмоститися після ковзанки або санчат. Сьогодні ми підготували підбірку з десяти дитячих книжок, які занурять маленьких читачів в атмосферу свята!

«Від Миколая — до Різдва. Велика книга зимових розваг»

Якщо ви шукаєте все в одному — перед вами скарб. Тут зібрані вірші, пісні, колядки, щедрівки, розмальовки та творчі завдання, загадки, завдання з наліпками для розвитку дрібної моторики, і, звичайно, лист до Святого Миколая. Особливістю книжки є те, що вона ніколи не дасть нудьгувати, тому що кожна наступна сторінка готує нове цікаве завдання! Наліпки до книжки яскраві і гарні, а завдання мають різні рівні складності, аби дитина могла виконувати їх як сама, так і з допомогою батьків.

«Різдво приходить у країну Мумі-тролів»

«Світ дітей — це пейзаж, намальований яскравими фарбами»

Саме так вважала Туве Янссон, і цей чарівний пейзаж можна побачити у різдвяній книзі про Мумі-тролів. Взагалі-то взимку вони впадають у сплячку, та цього разу щось піде не так і все сімейство прокинеться напередодні Різдва, зовсім не розуміючи, що це таке та що з цим тепер робити. Як магічні істоти готуватимуться до незнайомого свята й що з цього вийде, розповість ця добра книжка.

22 листопада 1963 року сталася жахлива подія, яка змінила хід історії: Джона Кеннеді було вбито. Можливо, в усій цій історії є лише один позитивний момент: багато років потому один письменник написав про це чудову книгу. Книгу про життя та смерть, любов і танці, учителя й президента. Книгу, яку можна порадити кожному, тому що вона про все.

До шістдесятої річниці трагедії поговоримо про роман Стівена Кінга «11/22/63» і пригадаємо десять цікавих фактів, пов’язаних із ним.

1.     Для точного відображення епохи 1950-1960-х Кінг провів безліч досліджень: вивчав старі газети і документи, переглядав рекламу та результати спортивних подій того часу, відвідав будинок, де жив убивця президента Лі Гарві Освальд. Завдяки цьому книга містить докладні історичні факти, аж до ціни на пиво, яке п’ють герої. «Я ніколи раніше не намагався написати нічого подібного. Спочатку це було справді дивно, наче розношувати нову пару черевиків», — зізнався письменник.

2.     Книга тісно пов’язана з іншими історіями всесвіту Кінга, зокрема з романом «Воно». В одному з епізодів герой книги Джейк Еппінг опиняється в місті Деррі й зустрічає там пітьму, пов’язану з присутністю Воно. Він навіть перетинається з кількома учасниками Клубу Невдах.

3.     Події роману пов’язані не лише з іншими книгами Кінга, а й із життям самого автора. Герої книги слухають WKIT-FM (100,3 МГц) — комерційну FM-радіостанцію, що обслуговує район Бангор у центральному Мені. Власником цієї радіостанції є власне Стівен Кінг.

А головний герой книги — шкільний учитель англійської, тож не складно здогадатися, що прототипом цього персонажа принаймні частково є сам автор.

4.     Стівен Кінг серйозно думав над продовженням цієї книги, але зрештою відкинув таку ідею. За планом у продовженні Джейк мав би знову увійти до кролячої нори, щоб зупинити лихих змінювачів часу. Звичайно, він знову зустрічав Сейді, тому що їхній зв’язок сильніший за час. Та зрештою письменник зрозумів, що ризик розчарувати шанувальників першої книги надто великий, до того ж, йому знову довелося б просиджувати місяці за дослідженням епохи. Тому Кінг вирішив, що історія завершена і продовження не буде.

5.     У «11/22/63» є великоднє яйце до «Назад у майбутнє». Якщо ви добре пам’ятаєте історію Марті Макфлая, пригадаєте й альманах спортивних подій, який Біфф Таннен використав для зміни майбутнього. Такий же альманах використовує для заробітку в минулому і Джейк Еппінг. Кінг прямо не згадує «Назад у майбутнє», але очевидно, звідки герой запозичив цю ідею.

«Коли я прокинулася, місце біля мене було холодне. Пальці інстинктивно потягнулися вперед, шукаючи тепла, яке завжди випромінювало тільце Прим, але не намацали нічого, крім цупкого жорсткого покривала, недбало кинутого на ліжко. Мабуть, сестричці наснився кошмар, і вона перекочувала в постіль до матері. Ну звісно, вона так і вчинила! Адже сьогодні Жнива.»

Так почалася історія, яка збурила книжковий світ 2008 року, а потім підтвердила власну високу планку двома продовженнями. Її успіх швидко спробували повторити різноманітні дивергенти п’ятої хвилі в лабіринті, але жодному з них це повною мірою не вдалося. Як же завоювала читацькі серця Сюзанна Коллінз і чому варто прочитати нову книгу серії «Голодні ігри» — приквел «Балада про співочих пташок і змій»?

Персонажі: сміливі, захопливі, живі

Коли йдеться про підліткові серії, вимоги до героїв зазвичай не надто високі. «Нехай просто не будуть картонними», — просять голоси юних читачів. Та це геть не той випадок. Персонажі «Голодних ігор» — це характери, відважні у своїх переконаннях, незважаючи на обставини. Тут немає прохідних учасників, які потрібні для просування головної героїні по сюжету: кожен з них додає історії щось нове, глибше розкриває світ і себе як особистість.

Що важливіше — вони не статичні. Піта, якого ми зустрічаємо на початку, це не той самий Піта, якого ми побачимо в останній книзі. Усі герої розвиваються, і їхні зміни логічно відображають пройдені випробування. Це робить їх справжніми, практично живими людьми, яким не можна не співпереживати.

Виживання: від сюжету неможливо відірватися

І це не жарт: якщо попереду у вас багато роботи, а ви хочете почитати книжку пів годинки й повернутися до праці, це буде непросто. Сюзанна Коллінз таки гарна письменниця з яскравим стилем, а «Голодні ігри» ще й підкупають тим, що написані від особи головної героїні, а дія відбувається в реальному часі. Ефект занурення тут максимальний, а події розвиваються стрімко й нагадують серіал, де фінал кожної серії містить гачок, що підштовхує до перегляну наступної. Збіса майстерна авторка!

Вона працювала медсестрою у військовому шпиталі під час Першої світової, ненавиділа мармеладний пудинг і навчилася серфити одною з перших у всій Великій Британії. Та знаємо ми її не як серфінгистку, а як найпопулярнішу авторку детективів за всю історію людства. Звичайно, це Аґата Крісті, і сьогодні ми нагадаємо про сім її романів, які вам точно варто прочитати. У цій підбірці не буде книги «І не лишилось жодного», бо вона заслуговує на окрему увагу. 

«П'ятеро поросят»

Тепер цей прийом став класикою: до відомого детектива звертаються по допомогу в розкритті вбивства, яке вже багато років як начебто розкрите. Та Пуаро не був би собою, якби це завадило йому в ексцентричній і кумедній манері докопатися до істини. Особливо цікаво спостерігати, як він взаємодіє з іншими героями, адже склад персонажів тут надзвичайно яскравий, і кожен із них має приховані таємниці.

Психологія — надзвичайно різноманітна галузь науки, що охоплює безліч тем, та узагальнити їх можна одним-єдиним питанням: як мені жити? Воно і про психічне здоров’я, і про пізнання себе, і про досягнення успіху в роботі або стосунках. Які ж книги можуть нам у цьому допомогти?

«Ігри, у які грають люди», Ерік Берн

Це супер-пупер-мега-бестселер сучасної психології, і ми не іронізуємо! Автор розглядає різноманітні патерни людської поведінки як такі собі ігри, за якими ми проводимо все життя. У своїй головній праці він буквально моделює найрізноманітніші ситуації з життя та пояснює, чому ми поводимося саме так і якого результату від «гри» слід очікувати.

Прохолодного осіннього вечора, коли земля встелена жовтим листям, а перехожі шукають, де зігрітися, хіба є щось краще за новеньку атмосферну книжку? Саме тому до цього Геловіну ми вирішили скласти добірку цікавезних книжечок з містично-осіннім настроєм. Про Ширлі Джексон, Стівена Кінга та Роджера Желязни ми вже говорили, тому сьогодні вони поступляться місцем іншим авторам.

«Престиж», Крістофер Пріст

Імовірно, ви бачили екранізацію цього роману від Крістофера Нолана: вона майстерно розставляє по місцях події, героїв і декорації, та насправді це інша історія. У книзі ви зустрінете спіритичні сеанси, майстерні трюки й містичний фінал, від якого кров холоне в жилах. Це вистава, де переплітаються любов, ревнощі, помста й неймовірне магічне протистояння.

Є на землі така країна, середньостатистичний представник якої впевнено розкаже вам, що Україну в 1917 році вигадав Ленін, українців не існує, Степан Бандера — надзвичайно погана людина, і взагалі це ми самі на себе напали й окупуємо власні території. Це чудово показує істинні причини сучасної війни, бо це не битва за територію або ресурси — хіба в недоімперії мало землі чи копалин? — це війна за ідею. Ідею самого існування українського народу. І коли ворог сприймає розвал Радянського Союзу як трагедію, а Україну як «втрачені» землі, які треба «повернути», важливо самим розуміти, хто ми, ким були наші пращури та як розуміння історії України допомагає нам у цій війні. Підготували для вас підбірку з п’яти книжок, які допоможуть краще зрозуміти історію нашої країни.

«Нарис історії українського народу» Михайла Грушевського — справжня панорама нашої історії від найдавніших часів до початку ХХ століття. Так, це той самий Грушевський, який був головою Української Народної Республіки, тобто книзі вже понад сто років. Та чи справді вона досі актуальна? Ще й як, адже історичні факти не змінюються, різною може бути лише їхня інтерпретація залежно від археологічних і архівних знахідок. А через окупацію УНР московцями й включення нашої держави до складу Союзу праця Грушевського на багато десятиліть залишилася найвидатнішим дослідженням української історії.

Може здаватися, що письменницький успіх залежить не стільки від таланту, як від удачі. Працюючи над книгою, автор ніколи не може бути певен, чи стане вона популярною, чи буде гідно винагороджено результат його довгої роботи. Тож не дивно, що письменники часто схильні до забобонів, які мають допомогти в досягненні успіху. То в що ж вірять письменники?

Часто відомі письменники є надзвичайно дивними й ексцентричними особистостями, тож їхню химерну поведінку сприймають як нормальну. Буває й таке, що певні звички допомагають їм зосередитися й налаштуватися на «творчу хвилю». Та іноді це не просто химерність, а цілі ритуали й традиції, відступати від яких автори не наважуються, аби не відлякати удачу.

Коли в середині минулого століття світ побачив трилогію «Володар Перснів», серед схвальних відгуків були й такі, які зараз здаватимуться смішними. Відомий літературний критик Вілсон назвав романи «підлітковим сміттям», а письменник і критик Тойнбі вже через шість років заявив, що «сьогодні ці книги милосердно відійшли в забуття». З екранізацій, перевидань і популярності в масовій культурі ми це «забуття» бачимо й сьогодні, а великі фентезі трилогії так само тішать читачів усього світу. Про три таких серії ми й поговоримо сьогодні.

Сонце вже не припікає, кава вистигає підозріло швидко, а м’які коцики просяться з шафи до вас на коліна? Що ж, тоді вітаємо вас у містично-романтичному жовтні — місяці, який найліпше підходить не лише для святкування Геловіну, а й для затишного читання. Бо як писав Стівен Кінг, жовтень — саме той місяць, коли людина думає про далекі місця і дороги, що ведуть до них. І якщо ви досі сумніваєтеся з вибором книжок на цей місяць, тримайте нашу спеціальну жовтневу підбірку!

І почати слід із, безперечно, найбільш осіннього письменника — Рея Бредбері. Якщо бажаєте повного занурення — читайте «Геловінське дерево» в оригіналі. Та щоб відчути атмосферу меланхолії й п’янкої ностальгії за літом, яке немов щойно скінчилося, скуштуйте «Кульбабове вино». Ця історія змушує осінні зливи ненадовго поступитися місцем магічним спогадам про теплі літні вечори й безтурботне дитинство. Вона зігріває й заколисує, а чи не цього нам так часто бракує?

Було б дивно говорити про підліткову літературу й не згадати «Гаррі Поттера». Зараз це всесвітній культурний феномен і найпопулярніша літературна серія. Та коли виходили перші книги, це була історія про пригоди хлопчика-чарівника, що викликала дилему в багатьох дорослих людей. Адже вони теж хотіли читати про світ магії, тільки от соромилися робити це на людях. Тому доводилося загортати томики в непрозорий папір і чекати виходу видань у «серйозних» обкладинках. Але чому ж дорослим була цікава ця, здавалося б, дитяча історія? І чому нам так подобається повертатися в дитинство у книжках? Зараз поміркуємо.

Очевидно, що підліткова література зосереджена саме на підлітках. Та коли 2012 року в Британії провели читацьке дослідження, виявилося, що 55 % читачів янґ едалта — дорослі. Парадокс? Не зовсім. Насправді для цього є цілком логічні причини.

Здавалося б, питання дивне, правда? Та не кожен зможе на нього відповісти, і абсолютно точно відповіді ці будуть різними. Хтось полюбив читання завдяки історії Гаррі Поттера, а хтось читає лише посібники для роботи. То чому ж усе-таки навіть в епоху комп’ютерних технологій люди так люблять читати книжки? Спробуємо відповісти.

Більшість із нас вчать читати батьки. І якщо вони терпляче підходять до процесу, книжковий світ відкривається дитині як величезне поле для гри, і це гра фантазії. Тут стається неможливе, тварини розмовляють, а полетіти до іншої галактики можна не ступивши ані кроку! А ще це час, проведений разом з рідними. Важко згадати, як мама вчила нас читати, та якщо розпитати й уявити, як це було, на душі одразу теплішає.