Легко вірити в щось, чого не знаєш. Коли тобі в дитинстві говорять не проходити з другом по різні боки дерева, бо посваритеся, ти віриш. Це ж мама сказала, а матір найчастіше — головний авторитет і джерело інформації для маленької дитини. Коли говорять, що подорожник допомагає загоювати рани, ти віриш і слухняно ліпиш послинений листочок на подряпину, навіть не уявляючи, що зцілює сік рослини, а в такий спосіб можна лише занести в рану інфекцію. Легковірні ми, правда? І, на жаль, не надто схильні перевіряти інформацію, подану авторитетними для нас людьми.

Тільки от з часом авторитети змінюються. Чимдалі частіше на перший план виходять судження шкільних учителів, університетських викладачів, провідних науковців. І те, що раніше здавалося очевидним, після найменшої перевірки може виявитися цілковитою неправдою.

Релігійні бабусі з радістю розкажуть, що в неділю не можна працювати, бо так написано в їхній улюбленій книжці. Хоча якщо її розгорнути, там чорним по білому значитиметься: «Пам’ятай день суботній, щоб святити його». І це логічно, адже на час написання книжки тиждень починався саме з «дня сонця» (Sunday) — неділі. Вже другим ішов день місяця — Moon day, що трансформувався в Monday — понеділок. Ну, і так далі. І субота (день Сатурна) дійсно була днем відпочинку, поки імператор Костянтин (язичник, до речі) не вирішив це змінити. Імовірно, на те він мав певні політичні мотиви, бо часто вигадував для неосвічених підданих всілякі знамення, які начебто бачив. Спершу йому являвся язичницький бог Сонця, а коли ж популярнішою релігією стало християнство, до нього став приходити Ісус.

Так і сталося, що ніби й заповіді є, але Костя сказав, що в неділю відпочивати цікавіше, тому звиняйте. А, заповіді. Там же ще стільки цікавого! Напевно, найфеєричнішою є десята: «Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його». Популярний персонаж знаної книжки Мойсей, відомий своїми розмовами з кущем, сказав, що це пряма цитата від бога. Тобто зазначеного бога цілком задовольняє рабство, аби тільки чужих рабів не брали. На цьому моменті виникає безліч запитань про права людини, кріпацтво, Громадянську війну в США тощо, озвучувати які буде зайвим.

Усе частіше релігійні діячі на прямі питання щодо абсурдних або відверто антинаукових моментів їхніх учень відповідають, що ці історії слід сприймати символічно, як морально-філософський, а не документальний матеріал. Але як часто вони говорять це своїй пастві? І як багато людей також це розуміє? За результатами соцопитувань, які наводить Річард Докінз, понад 40 % американців упевнені, що еволюції людини не було, а всіх живих істот створив бог 10 000 років тому. Разом з динозаврами, до речі, про яких у релігійних книжках вирішили не згадувати, не надто вони цікаві, та й були домінуючим видом на планеті всього-то 150 мільйонів років, дрібничка якась. Звичайно, припущення, що тодішні письменники просто не знали про вимерлі організми, оскільки палеонтологія та археологія фактично ще не існували, не надто вписується в таку парадигму.

У кожній своїй роботі Докінз ретельно аналізує аргументи за і проти, відповідаючи на ці питання. Його твердження базуються на доведених наукою фактах, а приклади влучні й зрозумілі кожному. Він говорить максимально просто, описуючі складні процеси, що тривали мільйони років. Наприклад, пояснює еволюційний розвиток видів, виходячи з того, як пересуваються нині деякі тварини. Адже змії плазують сушею, немов «пливучи», а дельфіни якраз пливуть, вигинаючи тіло знизу вгору, як сухопутні тварини.

Дослідження Докінза масштабні й захопливі, а аргументи не залишають сумнівів. Це книги для зацікавлених у науці й пошуку істини, гідні стояти на полиці освіченої людини в третьому тисячолітті.