Тисячі років тому словниковий запас і досвід людини розвинулися настільки, що виникла потреба в збереженні інформації. Спершу були малюнки на стінах печер, потім глиняні таблички, які з часом замінили пергамент і папірус. Згодом у Китаї вигадали складати товсті бамбукові сторінки докупи, фактично створивши перші книги. І лише в 15 столітті з появою друкарського верстату книга остаточно набула сучасної форми й стала куди більш доступною.

Тепер це не тільки спосіб передачі інформації, а й форма розваги, що сприяє розвитку уяви й навіть має терапевтичний ефект. Адже є щось магічне в гортанні цупких сторінок, що пахнуть деревиною й друкарською фарбою, правда? Саме завдяки цьому безліч читців обирає саме паперову книгу навіть в епоху гаджетів.

Звичайно, з часом почали з’являтися й книжкові свята: річниці відомих письменників, день поезії, бібліотек, дарування книг, дитячої книги тощо. На диво, зовсім нещодавно з’явився Всесвітній день книги, який відзначають 23 квітня.

То що нам дають ці свята? На що вони впливають і кому потрібні? І чому день книги — одного з найвизначніших винаходів людства — не користується такою ж популярністю, як релігійні свята або традиційні дні праці/сім’ї й далі за списком?

Основних ідей книжкового свята дві: вшанування видатних авторів і популяризація читання. Тут криється й пояснення не такої високої популярності цих днів порівняно з іншими великими святами: їх не так легко комерціалізувати. За відсутності розвиненої культури читання споживацький попит недостатньо високий для влаштування масштабних святкувань, незважаючи на беззаперечне визнання досягнень авторів. Тільки уявіть обсяг продажу товарів до новорічних свят або Великодня! Що ж люди купуватимуть до дня книгодарування? Правильно, книги (це в кращому випадку, бо цей день збігається з іншим популярним святом, і валентинок 14 лютого продається куди більше, ніж книжок).

То чому ж нам потрібні літературні дні? Насправді достатньо вже того, що ми любимо книги. Безліч людей читає для задоволення, а читаючі діти мають ширший словниковий запас, вищі результати тестів і глибші знання, а також краще розуміють інші культури. Незалежно від того, читаєте ви паперову книгу чи електронне видання з екрану телефону, література занурює вас у новий світ, дозволяючи проживати в уяві новий досвід.

А що ми зазвичай любимо? Як там було в «Мовчанні ягнят» — «нам подобається те, що ми постійно бачимо». Тож чим більше уваги до книжок, тим ширше спільнота книгоманів, а отже, вище загальний розвиток суспільства й критичного мислення.

Не можна точно сказати, чи настане той день, коли презентації книг збиратимуть стільки ж глядачів, як музичні концерти (Макс Кідрук впевнено рухається в цьому напрямку й дасть фору багатьом музичним заходам, та це поки радше виняток), а вечори поезії транслюватимуть на всю країну, як футбольні матчі (концерти Жадана і Собак не рахуємо, усе-таки це більше музика). Хоча кого ми обманюємо? Якщо ви зараз тут, а не переглядаєте відео на ютубі, ми рухаємося в правильний бік. Читайте хороші книжки, ходіть на презентації Кідрука, цитуйте Ліну Костенко й підспівуйте Жадану. Чому б не зараз? Давайте, «квітнуть мальви на маминому ґанку…»