ВВС News Україна визначила Довгі списки літературної премії Книга року ВВС-2020, Книга року ВВС - Есеїстика-2020 та Дитяча Книга року ВВС-2020, яка проводиться у партнерстві з Культурною програмою Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). До довгих списків конкурсу Книга року ВВС-2020 увійшли 34 видання у трьох категоріях із понад 80, які подали цього року на конкурс. Відбором займалася редакція ВВС News Україна разом із журі конкурсу. На прохання видавництва Фоліо з конкурсу зняли книжку Андрія Куркова та Юрія Винничука "Ключі Марії".

 

До Довгого списку премії Книга року ВВС-2020 увійшли 13 видань:

Софія Андрухович. Амадока. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2020

Максим Беспалов. Східний Вал. - Київ: Темпора, 2020

Дмитро Вербич. Точка неповернення. - Київ: Наш формат, 2020

Наталка Доляк. На сьомому небі. - Київ: Темпора, 2020

Владислав Івченко, Юрій Камаєв. Стовп самодержавства, або Тринадцять справ Івана Карповича Підіпригори. - Київ: Темпора, 2020

Олесь Ільченко. Порт Житана. - Чернівці: Меридіан Черновіц, 2020

Андрій Курков. Юрій Винничук. Ключі Марії. - Харків: Фоліо, 2020(знята із конкурсу на прохання видавництва)

Марія Матіос. Букова земля. - Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Га, 2019

Ілларіон Павлюк. Я бачу, вас цікавить пітьма. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2020

Сергій Сергійович SAIGON. Юпак. - Київ: Білка, 2020

Олег Сенцов. Другу також варто придбати. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2020

Олег Сенцов. 4 з половиною кроки. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2020

Ксенія Фукс. 12 сезонів жінки. - Чернівці: Книги - XXI, 2020

Петро Яценко. Магнетизм. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2020

До Довгого списку премії Дитяча Книга року ВВС-2020 увійшли 11 видань:

Іван Андрусяк. Морськосвинський детектив. - Харків: Віват, 2020

Кирило Безкоровайний. Моя подруга з темної матерії. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2020

Ірина Грабовська. Остання обитель бунтарства. - Київ: КМ-Букс, 2020

Ніна Дмитрієва, Аліна Ревенко. Бальтазар назад. - Київ: ТОВ "Ай Ес Ді Груп", 2020

Євгенія Завалій. Це всі ми. - Чернівці: Чорні вівці, 2020

Олеся Кешеля-Ісак. Непосидючка, який любив бігати. - Київ: Yakaboo Publishing, 2020

Мирослав Лаюк. Ківі Ківі. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2020

Сергій Лоскот. Чубзики. - Харків: Ранок, 2020

Яна Сотник. Рака така, або Риба, яка співає. - Чернівці: Чорні вівці, 2020

Василь Тибель. Медова казка. - Київ: Wise Bee, 2020

Уляна Чуба. Мед і Паштет - фантастичні вітрогони. - Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Га, 2020

 

До Довгого списку премії Книга року ВВС - Есеїстика-2020 увійшли 10 видань:

Наталя Гуменюк. Загублений острів. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2020

Оксана Забужко. Планета полин. - Київ: Комора, 2020

Ольга Карі. Рибка дядечка Завена. - Київ: Темпора, 2019

Віра Курико. Вулиця причетних або Чернігівська справа Лук'яненка. - Київ: Темпора, 2020

Анастасія Леухіна. Зовсім не страшна книга. - Київ: Дух і Літера, 2020

Тарас Лютий. Культура принад і спротиву. - Київ: Темпора, 2020

Василь Махно. Уздовж океану на ровері. - Київ: Yakaboo Publishing, 2020

Олександр Михед. Я змішаю твою кров з вугіллям. Зрозуміти український Схід. - Київ: Наш формат, 2020

Олег Сенцов. Хроніка одного голодування. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2020

Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. - Київ: ArtHuss, 2020

Цього року до журі премії "Книга року ВВС" увійшли:

Віра Агеєва, професорка Національного університету "Києво-Могилянська академія"

Вадим Карп'як, телеведучий

Світлана Пиркало, письменниця, радниця з питань культури ЄБРР

Віталій Чепинога, блогер

Марта Шокало, головна редакторка BBC News Україна

Фінал конкурсу Книга року ВВС відбудеться у грудні 2020 року.

Переможець у кожній номінації отримає грошову премію в розмірі гривневого еквіваленту £1,000.

 

Правила проведення конкурсу Книга року ВВС

Видавці книг-переможців у обох номінаціях отримають право використовувати логотип премії Книга року ВВС на наступних виданнях.

Переможці премії Книга року ВВС за 12 років

Днями, «BaraBooka. Простір української дитячої книги» оприлюднив довгий список цьогорічних найкращих видань для дітей і підлітків.

 

Окрім традиційних номінацій, які щороку визначає редакція проєкту, кожен охочий має нагоду долучитися до визначення переможця в номінації «Вибір читачів».

 

Голосування триватиме впродовж двох тижнів – результати стануть відомі під час оприлюднення переможців топу напередодні свята Миколая.

 

Правила для голосування за номінантів: можна вибрати один або кілька книжок, за які ви вболіваєте. Також ми закликаємо у вільному полі вписувати ті видання, яких ви не бачите у списку, але вважаєте гідними відзнаки. Не забудьте зазначити: 1) авторів книжки; 2) назву; 3) видавництво. Рік видання – 2020.

Днями, в Ужгороді в рамках культової закарпатської зимової акції за прилавком книгарні "Кобзар" стояв Андрій Любка, читачі мали нагоду поспілкуватися з молодим харизматичним українським письменником та отримати автограф.

 

За словами Любки, цей рік для спілкування письменника із читачем особливий, адже через коронавірус було скасовано 90% літературних подій в Україні, в тому числі й такі знакові заходи, як Форум видавців у Львові чи Книжковий Арсенал у Києві.

"Але невеликі заходи можна проводити, цілком дотримуючись карантинних обмежень: і письменник, і читачі будуть у масках, за автографом можна підходити в черзі по одному, одночасно в книгарні не буде багато людей. Слід розуміти, що читаюча публіка - це інтелігентні люди, які й без сторонніх нагадувань виконують усі санепідемічні норми!, - наголосив він.

 

Нагадумо,  що 1 грудня в Ужгороді в книгарні "Кобзар" стартувала культова зимова закарпатська акція “Письменник за прилавком”, вона триватиме до 15 грудня щодня, крім вихідних. У рамках акції закарпатські письменники торгуватимуть своїми книгами, роздаватимуть автографи та радитимуть читачам літературні новинки. 2 грудня до акції долучиться закарпатський історик, професор УжНУ Сергій Федака, 3 грудня — лауреат Шевченківської премії, "український Коельйо" Мирослав Дочинець, 4 — андеграундний ужгородський письменник Банди Шолтес.

Також в цьому році до акції вже зголосилися письменники Мар'яна Попович-Павлик, Андрій Дурунда, шевченківський лауреат поет Петро Мідянка та автор роману про легендарного Івана Силу, за яким зняли однойменний фільм, письменник та драматург Олександр Гаврош.

Поет з Вінниці та прозаїк з Франківщини стали лауреатами цьогорічного «Гранослову»

 

111 творів надійшло до журі конкурсу. Серед них визначили фіналістів:

• Аліси Гаврильченко (проза, Полтавська обл., м. Кременчук);
• Сергія Рубніковича (поезія, Кіровоградська обл., Новоархангельський р-н, с. Кам’янече);
• Юлії Свідий (проза, Тернопільська обл., м. Кременець);
• Катерини Бойко (поезія, Запорізька обл., Василівський р-н, с. Орлянське);
• Тараса Яреська (поезія, м. Вінниця);
• Єлизавети Ховрах (поезія, м. Київ);
• Христини Козловської (Христини Денис), (проза, Івано-Франківська обл., Велика Кам’янка, с. Коломийський район);
• Ольги Саліпи (проза, м. Хмельницький);
• Ліни Романухи, (поезія, м. Київ);
• Олега Осташека (поезія, м. Чернівці);
• Анни Гаврилей (поезія, м. Київ);
• Андрія Карпенка (поезія, м. Київ);
• Анни Поліщук (проза, м. Львів);
• Валерії Чупири (поезія, Житомирська область, м. Коростишів);
• Андрія Шийчука (поезія, Польща, Вроцлав).

 

Всім фіналістам хотілося поставити найвищу оцінку. Бо це справжня література, незалежно від того, чи це власне роман, чи трилер, чи будь-які інші фантазії. Бо й сюжети цікаві, непередбачувані. Часто до останньої сторінки не знаєш, куди ж прийдемо ми разом із героями. І мова гарна, соковита. І художні образи небанальні. Немає гламуру, якихось пізнаваних ідей. У кожному з творів є внутрішній болючий нерв, але без сюсюкань і непотрібних, нещирих сліз. Тобто, про що б не писалося, які важкі, трагічні події не були б представлені, але ніхто не тягне читача у прірву, в болото, в непролазну, страхітливу невідомість. Навпаки: крізь випробування — до перемоги! над бідою, над собою. І ще одне: усі твори-переможці (а увійти в фінал — це вже могутня перемога!) просякнуті найпотужнішим патріотизмом, який просто й мудро живе у тексті

 

— зазначила вчений-літературознавець, науковий співробітник Відділу рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, член журі Алла Диба.

15 фіналістів – дійсно, кращі з кращих. Видавництво «Саміт-Книга» (що є генеральним спонсором конкурсу) організувало роботу журі (тринадцять спеціалістів галузі) «сліпим» методом – роботи були закодовані, а імена фіналістів стали відомі тільки зараз (в тому числі – для журі). Були певні питання пов’язані з поезією – молоді поети часто використовують жанр «потік свідомості», отже, серед них обрати кращого було справжньою проблемою. Також члени журі одноголосно визнали, що молодим авторам треба частіше звертатися до літературних редакторів.

Голова журі — кандидат мистецтвознавства, професор, театрознавець, режисер, актор, драматург, заслужений діяч мистецтв України Василь Неволов зазначає:

 

«У мене особисто є можливість порівняти цьогорічну добірку конкурсних робіт “ГРАНОСЛОВА” з  попередніми роками і, виходячи з цього, мені здається, що цьогорічна є доволі обширною. «Прозаїчний» ужинок» видався, знову ж таки, на мою експертну думку, ґрунтовнішим і різноманітнішим за тематикою, за способом “препарування” обраного зрізу людських доль і характерів. А ось щодо поетичної частини конкурсних робіт — вона, в загалі своєму, справила враження слабкіше, бо традиційно в попередні роки поезія завжди була представлена на високому і творчо переконливому рівні, нині ж став дещо вужчим її тематичний спектр. Але загалом картина літературних пошуків конкурсних робіт достатньо обнадійлива і серйозна. І в цьому сенсі конкурс своє завдання виконав!»

 

Тепер – до переможців!

Літератор Христина Козловська (народилася в селі Велика Кам’янка, Івано Франківська область) ще в 2011 році стала переможницею Івано-Франківського конкурсу «З точки зору осені» (2011 р.), потім – премії видавництва «Смолоскип» (2014) та україно-німецької премії імені Олеся Гончара. В останньому випадку – це був рукопис роману у новелах «Золотий ланцюжок». Згодом він вийшов в літературній агенції «Discursus» під назвою «Коштовніше за золото» (м. Брустурів, 2015 рік).

Визнання як прозаїка – очевидне. Хоча можна згадати і збірку поезії 2008 року (Коломия) – «Торкнутися весни». Вважаємо, що подібний успіх на «Гранослові» був заслужений, і її наставниця (Галина Петросаняк, літературна студія «Нобель», Івано-Франківськ) може пишатися своєю ученицею.

Після видання «Коштовніше за золото» авторка продовжила співпрацю з видаництвом Discursus і видала ще декілька книжок – «Ящірка ті її хвіст» (2018), При надії. Дев’ять особливих місяців» (співавторка, 2018).

Літераторка також часто друкується  в журналах та газетах: «Світ молоді», «Буковинський журнал», «Перевал», «Література і життя», «Галицький кореспондент», а також у виданні українців Північної Америки «Українське слово» (Чикаґо, США).

Найбільш цікава прихильність авторки до есперанто (перекладач – Петро Паливода). Перерахуємо тільки не велику кількість видань, де друкувалася Христина -  «Ukraina Stelo»  (2016), «Penseo» (видається в Китаї), «La Riverego» (Канада), «Saluton!», «Beletra Almanako» (обидва видаються в США), «Turka Stelo», «Pola Esperantisto», «Kresko» (Хорватія), «Teranido» (Корея), Угорщині «Vesperto. Literaturaj folioj» (Угорщина), а також у Чехії шрифтом Брайля – журнал «Esperanta ligilo».

Також варто згадати і німецький часопис «Zeitglas» («Склянка часу»), у книзі «Aus 20 Jahren Zeitglas».

Лауреат поетичної премії - Тарас Яресько народився в 1986 р., живе в місті Вінниці. Працює в Міському лікувально-діагностичному центрі. Видав збірку поезій «У ритмі повстання» («Нілан-ЛТД», 2015). Співавтор збірки віршів «Голос крові» (2015). Друкувався в альманахах «Скіфія», «Дух землі», в журналі «Чорнильна хвиля».

Іван Миколайович Степурін (генеральний директор видавництва «Самі-Книга) вже займається підготовкою до друку рукописів фіналістів:

 

«Талановиту молодь потрібно підтримувати, і ми з радістю до цього долучаємось. Також готові узяти під своє “крило” і видати книги переможців минулого року»

 

Це перший рік, коли давній літературний конкурс з блискучою історіє взяли, «під крило», про яке зазначив Іван Степурін. На останок – варто означити яскраве журі, представлене непересічними експертами в літературній сфері - Василь Неволов (голова журі), Дмитро Дроздовський (відомий поет), Дмитро Чистяк, Вікторія Осташ, Ольга Ольхова, Ігор Павлюк, вже цитована раніше Алла Диба (Інститут Літератури НАН України), Олег Федоров, Тетяна П’янкова, Василь Кузан, Теодозія Зарівна, Володимир Цибулько та Ірина Зелененька.

Через карантинні заходи, спричинені пандемією, засідання журі найбільшої у Франції літературної премії відбувалося у вигляді відеоконференції. Цьогоріч престижну нагороду отримав Ерне Ле Тельє за «нуарний» науково-фантастичний роман «Аномалія».

 

У романі йдеться про пасажирів авіалайнера що летить з Парижу до Нью-Йорка, з якими відбуваються незвичайні події.

За словами письменника: «Маю щастя отримати цю премію у час, коли книжкові крамниці опинилися у важкому стані. Книготоргівельна  мережа суттєво постраждала внаслідок карантину через закриття так званих магазинів «не першої потреби». Я вважаю, що книжки, культура, навпаки, це те, що необхідно зберегти».

Гонкурівську премію присуджують авторам на знак відзначення прозових творів, написаних французькою мовою. Премія присуджується щорічно з 1903 року за рішенням Гонкурівської академії, до складу якої входять відомі французькі літератори.

Назва премії походить від прізвища класиків французької літератури 19 століття — братів Жуля та Едмона де Гонкурів.

Хоча нагорода становить символічні 10 євро (раніше було ще менше – 10 франків), а також обід у ресторані, де брати Гонкури й заснували її, премія вважається однією з найпрестижніших, адже престиж для француза важить більше, ніж гроші, то й нагородження цією відзнакою збільшує продаж книжок лавреата.

Погодьтеся, що ви б ніколи не подумали спитати поради... У кого б ви думали? У Баби-Яги! І не тільки тому, що це персонаж народних казок, але й тому, що це героїня негативна. Тобто, якщо вона й може дати пораду, або чогось навчити, то тільки поганого. Але в Сполучених Штатах Америки з такими тонкощами не знайомі, і Бабу-Ягу сприймають як навчену життєвим досвідом жінку зі слов’янського фольклору, тому і  ставлять їй запитання на кшталт: «Як мені вижити після Апокаліпсису?» або «Чому мої сексуальні фантазії такі похмурі?»

Відповіді на ці запитання та безліч інших публікувалися в 2013-2015 роках на сайті «The Hairpin» («Шпилька») Таїсією Китайською – американською письменницею російського походження. У 2017 році автор зібрала їх під обкладинкою видання «Запитай Бабу-Ягу: потойбічні поради для повсякденних проблем». У книзі представлені реальні питання реальних людей про життя, кохання, людські стосунки й життєві цілі, а також відповіді Баби-Яги, написані в її власному поетичному стилі. Після виходу книги авторка зрозуміла, що світ став ще більш дезорієнованим, ніж будь-коли. А люди, як ніколи, потребують порад старої і мудрої жінки Яги. Тепер читачів стало цікавити, що вона думає про зміни клімату, глобальні катастрофи тощо. Поряд із повсякденними турботами люди відчували занепокоєння з приводу того, що станеться з людством у ці смутні часи. Як пише «Literary Hub», цього місяця вийшов другий том порад від Баби-Яги, який називається «Поетичні ліки від смутних часів «Запитай у Баби-Яги».

На честь ювілею розповідаємо про «Небудь-де»  моторошний, атмосферний і смішний роман про фантастичний підземний Лондон.

Здається, сам Ніл Ґейман не ніколи не чекав прориву від книги «Небудь-де» (в оригіналі «Neverwhere» прим. ред.). На момент написання в нього ще не було «сольних» літературних проєктів. Він був відомий як співавтор «Добрих передвісників», створених на пару з Террі Пратчеттом. Спочатку «Небудь-де» планувався, як серіал і був написаний у вигляді сценарію. Причому серіал дійсно зняли, але бюджет був маленьким, а спецефекти не вражали, тож популярності він не здобув і зараз про нього пам’ятають тільки особливо віддані фанати Ґеймана. Побачивши, що екранна версія історії не «вистрілила», письменник вирішив зробити з неї повноцінну повість. «Небудь-де» розповідає про звичайного, не дуже щасливого молодого чоловіка на ім’я Річард Мейг’ю, який вирішує допомогти пораненій незнайомці й у результаті потрапляє в Нижній Лондон – світ, який існує паралельно зі звичайним, Верхнім Лондоном і лише зрідка з ним перетинається. Світ цей сповнений дивних створінь, дивовижних істот і незвичайних небезпек. Врятована Річардом дівчина на ім’я Дуері має здатність відкривати будь-які замки й шукає свою викрадену молодшу сестру. По п’ятах за нею та Річардом Мейг’ю слідують двоє жахливих найманців – містер Круп і містер Вандермар. Дуері й Річард повинні обійти всі пастки Нижнього Лондона й знайти таємничого ангела Ізлінгтона. На цьому шляху їм зустрічаються як друзі, так і вороги.

Роман написаний у жанрі міського фентезі, він помірно похмурий і дуже затягує. Читач занурюється в підземні лабіринти, наповнені дивними звуками й злими істотами, зрідка з’являючись на цілком реальних станціях лондонського метро. Фірмовий британський гумор письменника тільки прикрашає твір. Книга стала хітом і однією з візитівок Ґеймана, на її основі поставили кілька п’єс і намалювали комікси. Ходили чутки про екранізацію, однак поки історія так і не отримала повноцінної адаптації. Зате на BBC записали дуже якісну аудіокнигу – у ній роль Річарда виконує Джеймс Макевой, а текст Ізлінгтона читає Бенедикт Камбербетч. Одразу після «Небудь-де» Ніл Ґейман узявся за «Зоряний пил» – роман, що приніс йому першу номінацію на премію журналу «Локус». Буквально через кілька років Ґейман виграє і «Локус», і «Г’юго», і премію Брема Стокера і з маловідомого британця перетвориться на письменника зі світовим іменем. Але це вже зовсім інша історія.

Чудова новина для книголюбів, а також для тих, хто дуже хотів би частіше бувати в книжкових магазинах, проте з тих чи інших причин не завжди може це собі дозволити. Іспанська торгова мережа магазинів одягу та товарів для дому Zara випустила парфуми з книжковим ароматом.

Новий аромат «A Book Liason In Lisbon» обіцяє перенести того, хто його використовує чи навіть просто нюхає, у книжковий магазин, причому не в звичайний, а в Лісабоні. Це – жіночий парфюм. Причому аромат відноситься до групи шипрових фруктових. Базовою нотою є пачулі, середньої нотою – полуниця, і верхньою нотою – слива. Творець аромату – парфумер Ані Айо (Ane Ayo) прокоментувала своє творіння: «Потрапляючи в це неймовірне місце, ви втрачаєте рахунок часу. Все почалося з того дня, коли батько вперше привів мене сюди й запропонував обрати книгу. З тих пір це стало традицією. Щотижня ми приходили до книгарень та насолоджувалися величезним розмаїттям книг, що очікують, коли ж їх прочитають».

Згідно з повідомленням The New-York Times пані Літтман померла 16-го жовтня у своєму будинку в Лондоні.

Маргеріт була широко відомою в богемних колах США та Великої Британії й дружила зокрема з Крістофером Ішервудом, художником Доном Башарді, Гором Відалем, Девідом Гокні, а також письменником Труменом Капоте. У 1986-му році вона організувала збір коштів серед своїх друзів, який ліг в основу Фонду боротьби зі СНІДом у Британії. Краудфандингові кампанії в межах цієї ініціативи продовжувались протягом десяти років. У 1997-му році принцеса Діана подарувала фонду для продажу свій гардероб. Повість Трумена Капоте «Сніданок у Тіффані» вийшла у 1958-му році. За словами Капоте, Літтман стала прототипом для головної персонажки книги – Голлі. Дія відбувається на Мангеттені. Молодий письменник знайомиться з 19-річною сусідкою, яка веде екстравагантне життя у «вищому світі», знайомиться з немолодими багатіями. Водночас вона тужить за своїм братом, якого призвали до війська, – єдиною близькою людиною після смерті батьків. Із часом письменник, від імені якого ведеться розповідь, розуміє, що Голлі просто шукає себе й біжить від реальності. Українською книжка видавалася в перекладі Володимира Митрофанова (Дніпро, 1977), а також Тараса Бойка (Комубук, 2016).

Український режисер Олег Сенцов став лауреатом премії міста Кракова імені Станіслава Вінценза, повідомляє польське видання Onet. Нагороду мають вручити 18 листопада під час саміту Open Eyes Economy в Кракові.

«Цьогорічний переможець Олег Сенцов поєднує мистецьку діяльність з участю в боротьбі за свободу та базові права людини, особливо за права репресованих осіб і тих, кого переслідують», – зазначив голова Краківської міської ради й керівник премії Вінценза Домінік Яськовєц.

Премією Вінценза нагороджують за видатні досягнення в популяризації культури Центральної та Східної Європи. Лауреат отримає приз та 40 тисяч злотих (близько 300 тисяч гривень). З моменту заснування премії у 2005 році її отримували Сергій Жадан, Світлана Алексеієвич та Агнєшка Голланд.

Станіслав Вінценз – польський письменник, філософ і перекладач. Його головною роботою вважають тетралогію «На високій полонині».

Літературна премія ЄБРР відзначає найкращі художні твори, перекладені на англійську мову, у країнах, де працює інституція,.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) у співпраці з Британською Радою приймає заявки на Літературну премію ЄБРР 2021, що відбуватиметься вчетверте. Ця премія присвячена висвітленню багатства культур у регіонах, де працює банк, що простягаються від центральної Європи до Східного Середземномор’я, Середньої Азії та Північної Африки й охоплюють 38 країн (зокрема Україну).

Літературною премією ЄБРР 2021 буде нагороджено автора/-ку, а також перекладача/-ку художнього літературного твору (збірки оповідань одного авторства), написаного будь-якою з мов країн, де працює Банк, уперше перекладеного англійською мовою та виданого в період від 15 листопада 2019-го до 31 грудня 2020 року. Оригінальна мова твору може бути офіційною мовою держави, а також однією з мов національних меншин, а автор/-ка повинні мати (зараз або в минулому) громадянство цієї держави.

Фінальний термін подання на премію –27 листопада 2020 року.

Літературна премія ЄБРР не лише нагороджує автора/-ку, що представляє ці різноманітні культури, але й відзначає неоціненну роль перекладача/-ки, що робить художні твори доступними для англомовних читачів. Перша премія, що присуджуватиметься переможцеві, становить 20 тисяч євро, які порівну розділяться між автором/-кою і перекладачем/-кою. Дві інші премії становлять по 4 тисячі євро, що теж ділитимуться між письменниками/-цями й перекладач(к)ами.

У столиці з’явилися реально-віртуальні літературно-архітектурні артефакти, поєднані в унікальний екскурсійний маршрут.

Двадцять «конвертів» із цитатами українських поетів і прозаїків, присвяченими місту взагалі чи конкретній локації, віднедавна з’явилися в різних точках Києва. Спеціальний QR-код на «конверті» легко переносить на сайт проєкту, де можна прочитати повний текст, дізнатись більше про місцину, про автора та роль Києва в його творчості.

Засновниці проєкту «Читати Київ» – Дарія Лисенко та Вікторія Назаренко – головною метою вважають включення текстів українських письменників у символічний простір міста. Відтепер, гуляючи Києвом, можна справді читати місто завдяки рядкам із творів українських класиків та сучасних авторів: від Івана Нечуя-Левицького до Юрка Позаяка. Всі 20 табличок складаються у великий маршрут від Печерська через Хрещатик і Старе місто на Поділ. Повноцінна відео-екскурсія створена студією Davideo у співпраці з GUGA Entertainment Group вже опублікована на сайті проєкту.

Авторки впевнені, що «конверти» стануть не лише частиною екскурсійних маршрутів столицею, а й «наочними посібниками» для школярів та студентів, які вивчають українську літературу. 20 «конвертів» – це лише початок: у планах продовження проєкту в Києві та його поширення на інші міста України.