Невигадані історії про жінок, чоловіків і тверезий погляд на права людини
Усі в Харкові знають, що таке Градусник. Найкраще місце для зустрічей у самому центрі. Там він і став, цей хлопець зі своєю табличкою. Перехожі мимоволі зупиняли на ній погляд, на мить завмирали, здивовані, тоді усміхалися й ішли далі. Якийсь чоловік із рудими вусами з вкрапленнями сивини після секундного розглядання таблички реготнув і ступив крок назустріч хлопцю, ніби хотів поплескати його по плечах, потім передумав і просто підморгнув малому, перш ніж продовжив шлях.
Було це восени чотири роки тому. Хлопець вчився на другому курсі університету Каразіна, і все б нічого, якби не його сором’язливість, яка не давала навіть заговорити з незнайомою дівчиною. Тому подруга-одногрупниця вигадала для нього цілий план, на який він дивом погодився.
Вони написали на картонці «Я вмію готувати», і хлопець з цією табличкою став у людному місці в центрі. Так, спершу люди просто усміхалися й проходили повз. А тоді подрузі, яка стежила збоку, сяйнула думка допомогти йому ще раз. Вона зробила вигляд, що не знає хлопця, і підійшла «знайомитися». Взяла в нього номер і знову відійшла.
За хвилину до хлопця підійшла інша дівчина, а потім ще одна, і ще. Просто познайомитися й обмінятися контактами, а більшого він і не прагнув.
Весела історія, правда? Хоча радше сумна. Бо люди занадто звикли, що всіма хатніми справами займається жінка, і багатьох можна здивувати й зацікавити вже тим, що хлопець уміє готувати.
Практично кожна жінка щодня витрачає час і сили на те, аби прибирати вдома, готувати, мити посуд, прати, мести, поливати, годувати… Список без кінця, і дехто з чоловіків вважає, що все гаразд, бо це «жіночі справи».
Хоча насправді не існує «жіночих» або «чоловічих» справ. Щоб забити гвіздок, потрібні дві руки та молоток. А щоб зварити борщ, треба сходити за буряком і капустою, і для цього не обов’язково бути чоловіком або жінкою.
А щоб висловити любов і повагу до рідної людини, слід не «допомагати робити», а розділяти обов’язки, аби не перетворювати її на кілька годин щодня на безкоштовну служницю.
Ось про що він, фемінізм. Про повагу та справедливість. Саме це розповідає книга «Фемінізм і місто». Як не боятися самої себе й оточуючих. Як говорити про свої права з рідними та як відстоювати ці права з агресивно налаштованими співрозмовниками. Легко, з гумором, у вигляді захопливого коміксу — завдяки цій книзі ви не лише більше дізнаєтеся про фемінізм, а й отримаєте неабияке естетичне задоволення.
P.S. Щодо того хлопця: з одною з дівчат, які тоді підійшли до нього, вони тепер заручені. Готують по черзі. Читають гарні книжки.
