«Кушмарджак» Сергія Мартинюка: бандитські розборки, подружні зради, війна і монстри під ліжком
Сергій «Колос» Мартинюк. Кушмарджак. Київ: Наш Формат, 2024. 504 с.
Кушмарджак. Кушмар… в сенсі Кошмар, в сенсі… щооооо? Що це? Хто це?!
Якщо саме це слово на обкладинці викликає у вас тривогу і розгубленість, і неспокій, і відчай в намаганні щось зрозуміти, то автор досяг своєї мети. Він же психологічний трилер все таки пише. Кушмарджаком в романі Колоса з «Фіолету» зветься темна сила, чисте зло, що його успадковують чоловіки однієї родини. Одного дня монстр вилазить з-під ліжка і починає їх переслідувати, того дня, як тільки вони переступили межу людяності в собі, спричинили зло чи не зупинили того, хто коїв зло поруч. Кушмарджак — пітьма, яка починає набувати форми, в ній щось матеріалізується і не може до кінця сформуватися. Кушмарджак — чудовисько, він таке злий, але прийшов він у наш світ задля справедливої відплати. Бо, як часто буває в таких історіях, люди в екстремальних обставинах — страшніші за химерних чудовиськ.
У романі Сергія Мартинюка є три часові виміри. В кожному такому просторі розгортається своя нібито автономна історія, задіяні в ній ті самі люди, але на різних етапах свого життя. Але фатальний зв'язок між історіями, які нам розказують в різних частинах роману, читач має побачити ближче до кінця «Кушмарджаку» — побачити самостійно.
Невеличке місто, супутник Києва, воно не назване, точніше воно зветься, але вигаданим ім’ям П’яні Мости (так називається одна з пісень «Фіолету», фронтменом яких є Мартинюк: автор підморгнув фанатам групи, фанати, сподіваємося, оцінили). В цій локації можна одночасно побачити і Бородянку, і Ірпінь, і Гостомель, і Бучу — містечка київського Полісся. В маленьких містечках дуже складно заховати великі таємниці, знаєте. Попри те, що П’яні Мости нібито втекли з книжок Кінга (з «Під Куполом», наприклад) чи приблудилися з «Твін Піксу» Лінча, опис цього міста в українському романі 2024 року невільно викликати перші і в контексті сюжету правильні асоціації. В цих містах точилися люті бої, вони були окуповані і перетворені на катівні. Таємниці виходять назовні жахами.
У поліському місті в березні 2022 року (в тому самому пекельному березні) п’ятнадцятирічний Женька з дідом Іваном переховуються в підвалі одного з поки що уцілілих будинків кварталу. Женькіна дівчина Віта виїхала. Він відмовився з нею евакуюватися. Дід, у якого нікого, крім Женьки та сина, котрого ні Женька, ні Іван уже років під десять не бачили, нікого більше нема. Вони — старий і малий — залишаються під обстрілами. Женька піднімається на свій поверх за павербанком і чує, як хтось шкребеться в двері. Юнак дзюрить у штани від страху, ну бо він знає, що там за почвара за дверима, він уже її бачив.
Осінь-зиму 2015 року Ярик, Дарка та їхніх малий Женька живуть своє найкраще життя. Або роблять вигляд про чуже око, що саме ним вони і живуть. В маленькому містечку їхня родина на видноті, справляти враження усміхненої-сімейки-з-глянцю їм доводиться. Хоча родина насправді агонізує.
Дарка пише роман, вона уже була написала одну успішну книжку, від неї очікують продовження, але новий роман все не приходить. Вона ходить спортзалами, потягує своє лавандове лате, сидить годинами перед білим екраном ноута — і ніц. А літературний агент уже тисне не по-дитячому, а читач уже забуває, що така зірка-белетристка була. І тут Дарці раптом спадає на думку написати книжку про дружину бійця, який повернувся з АТО після поранення і з жорстким ПТСР. І ні, вона не добачає в цьому нічого поганого, і ні, вона не думає, що цим зраджує довіру Ярика. Хоча герой її нової книжки — таки Ярик, його біографія і його особистістні проблеми.
Колишній атовець, після Іловайська він говорить до загиблих побратимів і шукає психологічної допомоги, його береться консультувати чутлива і толкова психологиня-волонтерка, але поки що Яркові таки важко в мирному житті. І стосунки з Даркою балансують на межі родинного насилля, і чоловік раз по раз заходить за цю межу, до чого його нібито заохочує жінка, яка має в анамнезі зґвалтування. Родинне пекло. Женька все це бачить, ясно річ і реагує, як то уміє дитина.
А тепер ще й в бізнесі проблема. Ярик — стартапер, працює з ШІ, його розробку нині компаньйон пропонує продати одній мутній-мутній контролі, коли Ярик відмовляє, то компаньйона знаходить мертвим. Перемовини з бандюком-при-владі Нетребою (що сильно прагне стати мером П’яних Мостів) тепер везти треба буде самому Ярику.
А скрегіт під ліжком і в двері стає все гучнішим і гучнішим. Ярик знає: це повернувся Кушмарджак і тепер без жертви, що її має заплатити за свої злі вчинки Ярик, монстр не піде. Врятуватися від потвори, як тоді, у юності, уже не вийде.
Літо-осінь 1993 року. Ярик вперше закохався, втюхався, як малолітка (яким він, до честі визнати, і є, йому лише дванадцять). До сусідського Гери — відбитого відморозка з банди Нетреби — приїхала зведена сестра. Катя старша за Ярика, дівчина з великого міста, розкута і провокативна. Але малий її відразу чимсь зачепив, либонь, тим, що поклоняється їй, як богині, і боїться поцілувати навіть тоді, коли вона дає на це дозвіл. Гера до Катьки відчуває щось зовсім не братське, через те починає Ярика переслідувати. Той на деякий час вирішує пересидіти в селі у діда і просить старшу сестру прикрити його втечу з села на рандеву в Мости. І підставляє тим сестру незле так.
У тому розділі, де триває 2015 рік, ми уже знаємо, що сестра Ярика загинула, її смерть фактично розколола і зруйнувала родину. Ярик в своїх нічних кошмарах кілька разів бачить і розказує, що це він убив сестру. І тоді до нього постукав вперше Кушмарджак. Катя розказала парубку, хто той монстр і яка в нього місія, вона з ним уже знайома, він уже на неї полює.
«Повернись уже нарешті зі своєї йо… війни. Ми тут творимо великі речі!», — кричить Яркові бізнес-партнер (який не доживе до 2022-го і не побачить, що війна, яка для нього закінчилася в 2015 році, нікуди не зникала, але нарощувала свою міць). Монстри завжди повертаються — сильніші, ніж були до того. Кушмарджак харчується не просто страхами і провинами, а тими страхами і провинами, які були відтерміновані. Люди, які не здатні пропрацювати свої травми, стають джерелом болю для інших людей. Весь роман побудований на флешбеках, ми забираємося все глибше в спогади від 2022 до 2015 і до 1993. Флешбеки як синдром психічного розладу переживає травмований на війні (і не тільки на війні) Ярик, флешбеки має травмований на війні (і не тільки на війні) Женька. І сам Кушмарджак — це флешбек: почуття провини в минулому стане лютим страхом в теперішньому і ненависним чудовиськом в майбутньому. Так, це роман-алегорія про психічну гігієну скоріше, ніж жахастик (хоча напружених моментів тут є чимало).
Зовсім не нова для літератури штука: нечисті сумління героя набувають форми якогось нездоланного чудовиська і переслідують героя, поки той не розкається чи не сконає. Таких сюжеті достолиха. Але це не робить їх менш цікавими і напруженими. У нас к кожного за душею є грішок, яким заважає спокійно засинати ввечері. І легше собі уявити, що то Кушмарджак спати заважає, еге ж?
У романі є кілька подружніх любовних зрад (не розкажемо, хто кому тут роги наставляє, ні-ні-ні-ні-ні — читайте самі, адже «Кушмарджак» написаний зокрема і про те, як руйнуються шлюби, міркує, чому ті, хто побралися, раптом стають ворогами один одному). Так от, механізм, який закликає Кушмарджака, насправді дуже схожий на механізм подружньої зради. Якщо ти в ролі рогоносця-жертви, то найважче дається не те, що твій партнер мав секс із іншою людиною, а те, що викриття зради відбувається раптом і болісно, відтак розумієш, що тобі довгий час брехали, ця брехня обнуляє все хороше, що було між вами двома до моменту безпосередньо сексуальної зради. Кушмарджак теж має зворотну дію. Він знищує все в момент своєї появи, він обнуляє надію на майбутнє, але ж він і убиває минуле, в якому його іще не було. Ми живемо наше найкраще життя в очікуванні кушмарджаків різного штибу.
Він приходить, щоби покарати тебе за гріхи минулого. Він приходить до твоїх дітей, щоби покарати їх за твої гріхи. Так буває, коли зраджуєш чиюсь довіру. Це і є відповідь на питання, хто такий Кушмарджак… Ну і навіщо?.. Ну і куди ти від нього втікаєш?
