Білченя, яке шукало свою справу

«Білченя, яке шукало свою справу»

«Історії про фей» та «Історії про принцес» Юліти Ран ми свого часу зі старшою дитиною зачитали до дір, тож коли побачила в інтернет-магазині ще одну книжку цієї авторки, купила без вагань. Старша вже з дитячих книжок виросла, але з молодшою читали із задоволенням.

Сама по собі історія дуже цікава і описана так, ніби ти не просто читаєш, а дивишся мультфільм. Ще й такі чудові акварельні ілюстрації Жені Птиця, їх хочеться роздивлятися і роздивлятися! Про що ця історія? Про дитину, яка дорослішає і шукає себе в цьому світі, хоче вийти «з родинної справи» і спробувати щось новеньке, але врешті-решт, перепробувавши купу всіляких професій, розуміє: краще робити те, до чого ти маєш справжній хист. І не має значення, стосується ця історія людей чи білок, і звуть головного героя якийсь хлопчик Назар чи білченя Туррі.

У книзі безліч персонажів – лісові звірі і птахи. Вони носять трохи дивні, як на мене, «англізовані» імена, але в тому, що стосується переліку професій і опису того, як влаштоване життя звірів-фахівців, авторка проявляє велику фантазію. Усі тварини виходять дуже живими і пізнаваними – ти читаєш і одразу розумієш: ага, такі слова могла сказати лише сорока,  вовк поводився би саме так, а не інакше.
 

Окремо хочу відзначити, що в цій книзі зашифроване дуже мудре послання батькам! Те, як поводяться тато-білка і мама-білка, є прикладом здорових і гармонійних родинних відносин. Вони бачать, що дитина зараз наб’є собі гуль, але не тримають на місці, не тиснуть, а в усьому дають підтримку, чекаючи, поки Туррі сам зрозуміє, що для нього краще. Ох, якби ми в житті могли завжди вибирати найкращий спосіб поведінки і спілкування зі своїми дітьми, як ці мудрі білки!)))

Казка довга, її краще читати не за один вечір, а розтягнути на кілька вечорів.