Там де переплітається правда і вигадка

«Мандрівні казки»

Цю книжку я спочатку прочитала сама, потім почала читати доньці – а в результаті ми читали її три місяці щовечора. Це якісь дивні історії – вони зачаровують, до них хочеться повертатися, про них згадуєш. Серед них є смішні, є сумні, є філософські. Хоча, здається, усі вони філософські, я би сказала: це не просто казки, це казки-притчі. І вони точно не для дітей, тобто, не суто для дітей, вони саме для родинного читання.

До речі, оскільки ми читали так довго, то донька вивчила майже все на пам’ять, і ми з нею читали казки, де є діалоги, по ролях.

Написані ці казки красивою мовою, вона тече, як вода. Інколи в цю воду занурюєшся – аж залипаєш, а інколи весело стрибаєш поверхнею, наче камінцями в горній річці. В уяві одразу виникають дуже яскраві картинки – тим більше що ілюстрації в книзі чудові, це репродукції картин. Дякую авторам книги і всім причетним до її створення за таке справжнє диво.