Протягом багатьох десятиліть неймовірні фільми Хаяо Міядзакі зачаровують глядачів з усього світу. Це анімація, цікава і дорослим, і дітям, бо коли історія знята з любов’ю й майстерністю, вона здатна торкнутися будь-якого серця. Про засновану Міядзакі студію Ghibli говорять, що завдяки продуманому підходу та творчому методу роботи вона принесла вітер змін до японської й світової анімації. Та й хто не чув про «Тоторо», «Ходячий замок» або «Віднесених привидами»? Про самого майстра аніме ми знаємо не так багато, оскільки в Японії заведено з повагою ставитися до особистого життя людей. Тому в новій книзі про Хаяо Міядзакі його біографія розкривається з огляду на роботи режисера.

Що ж ми можемо сказати про Міядзакі? Невід’ємною частиною його анімації є польоти. На літаках, драконах або швидкому вітрі — герої майстра летять назустріч пригодам, бо сам Міядзакі змалечку є фанатом авіації. Почасти це передалося від батька, який був директором компанії, яка виготовляла запчастини для винищувачів. Ще одною причиною є час, коли народився митець, а саме період Другої світової, коли розвиток авіації був на часі як ніколи. Тож навіть у назві студії Ghibli Хаяо використав імення італійського літака.

Переглядаючи роботи режисера, також можна помітити, що вони прямо-таки рясніють сильними персонажками. Це сильні й самодостатні жінки та дівчата, готові до останнього боротися за те, у що вірять усім серцем. І вони сильні не тому, що так треба для продажу фільму, не для галочки, а тому що кожну з них автор створює з любов’ю та поважає перш за все як людину, що є невід’ємною частиною історії. Сам Міядзакі так говорить про своїх героїнь:

«Їм знадобиться друг або прибічник, але ніколи не рятівник.

Будь-яка жінка так само здатна бути героєм,

як і будь-який чоловік»

Свій спосіб створення анімації Міядзакі називає «небезпечним»: він ніколи не починає роботу над фільмом, коли історія повністю готова. Процес є живим і дійсно творчим, оскільки навіть сам режисер не знає, в який бік піде його історія. Тим цікавіше йому творити!

І тим образливішою була для Міядзакі історія з американським прокатом «Принцеси Мононоке», коли впливовий продюсер Гарві Вайнштайн вимагав нещадно порізати фільм, знищивши важливі сцени. Міядзакі був шокований варварськими методами перемовин американця і зрештою надіслав йому символ японської культури — катану — із припискою «Не різати». Для японців катана є ключем до самоідентифікації, предметом, що поєднує теперішнє й минуле. Це не зброя, а ментальний і духовний символ, вона не для того, аби різати, а для розуміння історії й традиції, що й хотів сказати Хаяо. Можливо, найкрасивіший жест у сучасному кінематографі! І маємо результат: нахабний продюсер Вайнштайн сидить у в’язниці за зґвалтування й численні домагання, а Міядзакі зайнятий створенням ще однієї чарівної оповіді!

Наостанок згадаємо ще одну історію, яка говорить про майстра як про гідну особистість, для якої мистецтво в жодному разі не є поза політикою. У 2003 році за фільм «Віднесені привидами» Хаяо отримав премію «Оскар», але відмовився їхати на церемонію, яка спокійно відбувалася лише за кілька днів після початку війни в Іраку. Лицемірство завжди було рисою, яку митець зневажав, і це ще одна причина любити його та його творчість. А ще прочитати книгу «Дивовижний світ Хаяо Міядзакі. Життя у мистецтві» й передивитися найкращі фільми геніального режисера та чудової людини.