Вікторія Задорська: "Кожна книга, тим чи іншим способом, ставала і стає моїм учителем"
Вікторія Задорська – українська письменниця, режисерка та сценаристка, з моменту, як вона вперше взяла до рук ручку і присвятила себе місії створення захопливих і значущих історій. За цей час вона стала авторкою 15 рукописів у жанрі фентезі, які знайшли своїх читачів в електронному форматі. У 2024 році видавництво Discursus випустить її першу друковану книгу "Скелети з шафи моєї бабці". Нині Вікторія зосереджена на підготовці нових видань до друку, працює над рукописом майбутньої трилогії та займається створенням своїх перших фільмів, продовжуючи вірити в те, що історії мають неймовірну силу змінювати життя.
Вікторіє, вітаю! Як Ви стали письменницею, адже шлях кожного автора – свій особливий. Розкажіть про це, будь ласка.
Письменництво саме прийшло до мене ще у початковій школі, коли всі діти вчилися писати. Власне, мій шлях — це дуже багатокомпонентна страва і щоб розкрити всі деталі, то це треба кільгодинне інтервʼю записувати. А якщо скорочено, то ще навіть не вміючи читати, я сприймала книги та книгарні як щось магічне. Коли я навчилася читати, я пішла «у відрив», бо мені подобався сам процес, відчуття книги в руці, а відвідини бібліотеки за чимось новим ставали справжньою пригодою, бо перед тобою стільки варіантів, а милі бібліотекарки сприймали мене як рідну дитину і я цим дуже пишалася. Одним словом, книги завжди були для мене особливими. Окремо треба додати, що я була дитиною інтровертною і великою фантазеркою. Як сьогодні пам'ятаю, я сама бігала подвір'ями, прив'язавши целофановий пакет до нитки, уявляючи, що пакет — це дракон, а я — принцеса, розігруючи цілу виставу зі своїм власним сюжетом. Тому, коли перша вчителька навчила мене писати, я одразу взялася записувати всі свої вигадки. Відтоді й пишу.
Чи любите Ви перечитувати Ваші ранні твори?
Обожнюю! Це справді весело. І не тому, що твори написані «погано», але навпаки — я пишаюся своїми першими роботами. Як на дитину, а потім підлітка, вони написані дуже добре. Однак веселощі викликають саме теми, які мене турбували в тому віці. Ці твори — це відображення мене в тому періоді, моїх переживань, світогляду, досвідів, тому зараз, з цією часовою дистанцією, вони здаються дуже кумедними.
Чи писали коли-небудь на друкарській машинці? Чим це запам'яталося Вам?
Я не мала досвіду письма на друкарській машинці, але, уявляючи собі цей процес, вважаю його досить непрактичним. Зараз, за допомогою комп'ютера, все здійснюється набагато швидше й легше: можна легко видалити, додати або поміняти місцями фрагменти тексту, чого з машинкою було б неможливо зробити без значних зусиль, що сповільнювало та ускладнювало процес.
Вікторіє, а чи писали Ви коли-небудь пером? Що скажете про цей досвід?
Я не мала досвіду письма пером, але якби я спробувала, то, напевно, вибрала б для цього поезію. Цей процес здається мені дуже романтичним, хоча й трохи стереотипним.
"Для мене дуже важливо бачити своїх читачів: посміхнутися їм, обійнятися, поділитися думками"
Як Ви розумієте кохання?
У моїй голові одразу виникає стільки думок! Це і біологічний механізм виживання людства як виду, і причина створення абсолютно прекрасних речей, таких як книги, музика, фільми, картини, а також жахливих, як вбивства, війни, самогубства. Водночас кохання є натхненням. Всі мої найкращі поезії були написані в період перших місяців закоханості. І зараз хочеться сказати, що кохання — це про радість бути людиною, бути поруч з іншою людиною, відчувати зв'язок, який можна назвати коханням, але який в собі поєднує дуже багато різного, що наповнює життя сенсами.
Чи пишуть Вам читачі?
Оскільки наразі всі мої книги опубліковані в електронному форматі, то всі читачі зв'язуються зі мною електронно. Кожне повідомлення, кожне враження є для мене причиною продовжувати писати. Щодо особистих зустрічей, то як тільки моя перша книга буде опублікована видавництвом Дискурс, що станеться вже цього року, я з великим задоволенням почну їздити від презентації до презентації, від одного міста до іншого. Для мене дуже важливо бачити своїх читачів: посміхнутися їм, обійнятися, поділитися думками. Я іноді помічаю, як читачі ставляться до своїх авторів — наче до кумирів. І я це можу зрозуміти. Цікаво, що для мене, моїми «кумирами» є і будуть читачі моїх книг. Я дуже хочу підтримувати тісний зв'язок з ними. Тому я вже підготувала одну цікавинку, яка стане частиною промокампанії. Такого ще в Україні не робили (принаймні я не бачила), тому я повна передчуття.
Які книги вплинули на Ваш світогляд?
Вважаю, що всі. Кожна книга, тим чи іншим способом, ставала і стає моїм вчителем. Деякі надають дуже практичні навички, інші розширюють мої письменницькі та творчі знання, а деякі стають «антиприкладом». Проте будь-яку книгу, яка потрапляє до моїх рук, поважаю і намагаюся приймати з відкритим серцем.
Які у Вас хобі?
Однозначно, це походи. Я уродженка Івано-Франківська і вперше потрапила в гори вже будучи повнолітньою. Це не була любов з першого погляду, але в якийсь момент щось всередині клацнуло й я зрозуміла, що закохалася в походи. Вважаю своїм найбільшим досягненням проходження соло-паломництва, що відоме як Шлях Сантьяго, з Португалії в Іспанію за 9 днів. Пройшла тоді 250 км. І думаю, що колись я повторю повноцінний маршрут, що має 800 км. Ще маю багато мрій: хочу піднятися на Кіліманджаро, побачити базовий табір Евересту. Це не тільки про унікальність цих місць, а й про сам шлях. Коли ти на самоті зі своїм рюкзаком, йдеш, то ти нарешті опиняєшся в моменті. Ти ось тут і зараз. Крок за кроком. Мені дуже не вистачає цього відчуття в житті, яке шалено мчиться, саме тому, можливо, так прикипіла серцем до походів.
Розкажіть про Вашу творчість. Що вона собою являє?
Я думаю, що найбільш доцільно розповісти про книгу, яка першою з'явиться на полицях книгарень. Вона називається «Скелети з шафи моєї бабці». Це дитяча книга, яка буде цікавою і для батьків, адже головна героїня знає, як псувати нерви дорослим занудам (сміється – прим. ред.).
Не хочу розкривати інтригу, але скажу, що продюсерка, якій я довірила прочитати чернетку, запропонувала подумати про екранізацію. Тому бачу велике майбутнє у цієї історії. Окремо хочу розповісти про нову книгу, над якою працюю разом з трьома бета-читачами. Це стане абсолютно новою сторінкою для мене як авторки. Високе фентезі, перспектива трилогії, створення іншого світу з іншими законами й, звісно, епічні пригоди, щоб врятувати світ від вічної зими. Я дуже багато працюю над цією історією, драматургією, арками, твістами. І вже уявляю, яким крутим і епічним буде серіал, коли ця історія буде екранізована!)
Як Ви вважаєте, в чому полягає Ваш сенс життя?
Вірю і знаю, що історії можуть змінювати життя. Тому обрала місією (сенсом) свого життя створювати їх для інших. Бо хто знає, можливо, колись моя книга чи фільм допоможуть комусь знайти відповіді на важливі питання, подолати труднощі або навіть визначити мету свого життя. У цьому я бачу свій внесок у світ, свою можливість зробити його кращим, навіть якщо це стосується життя однієї людини.
Текст Богдан Красавцев
Текст Богдан Красавцев, Анна Слезіна
