“Тобі треба не вмерти”: як запустити успішне видавництво в пандемію Філософія видавця “Лабораторії” — Антона Мартинова
Антона Мартинова давно знають у видавничому бізнесі. А от його проєкт “Лабораторія” всього рік на ринку, але вже встиг запам’ятатися гучними новинками. Ми поговорили з видавцем про те, як запускати видавництво в часи пандемії, як обрати хорошого перекладача та як боротися із засиллям російських книжок. Про все це — далі.
Як це — запустити видавництво у пандемію?
Видавничий цикл досить довгий. Ми вели підготовчі роботи до запуску у квітні-липні, і в кризу, коли зачинилися всі книгарні ми не потрапили. Ми попали у другу хвилю наступного року.
Минулого року, коли зачинилися книгарні, у всіх все зупинилося, почав стрімко рости ринок онлайн продажів, який компенсував витрати. Але все одно половина людей звикли купувати в книгарнях, і десь половину обороту ми втратили. Це досить відчутно, коли ти злітаєш, а в тебе не вистачає пального. Нам довелося домовлятися з типографіями про додаткове відтермінування платежу.
Особиста історія
Коли я закінчував працювати у “Нашому Форматі”, думав про інші проєкти, але сталася криза і всі проєкти стали під великим питанням. Я розумів, що досвід застаріває, я хотів зайти в IT галузь, для цього створив Librarius i Notio, з іншого боку я мав великий досвід, який не хотів втрачати і так відбулась Лабораторія.
Тригером стала “Черчилль та Орвелл”. Я її читав англійською, коли відпочивав. Дай думаю зайду подивлюсь чи є вона українською. Виявилось — немає. Рікс не був викуплений ніким. Тоді я телефоную знайомій редакторці, кажу “Допоможеш книжечку зробити?”. Ми зробили.
Потім з'явився ковід і почало нас всіх трясти дуже сильно з дезінформацією. Я слухав подкаст Джо Рогана з епідеміологом Марком Остергольмом, де він конкретно розкладав, що нам робити і що пандемія не закінчиться так швидко. І він говорив про свою книжку. І я подумав “Ця книжка має бути в Україні”, тому що кількість дезінформації була величезною.
Ми видали цю книжку. І після цього зрозумів, що мене знову засмоктує. Коли в тебе вже є книжки, тобі треба мати штат мінімальний, мати систему. Зі штатом, з якими робиш 6 книжок, можна робити і 20 книжок.
Ми запустили крафтове видавництво, але зараз увійшов в смак і думаю: чи не змінити хід історії? Якщо ми зупиняємось, то всі здобутки йдуть в небуття. Знову повернеться російська книжка, а з нею і відповідні наративи.
Лабораторія — це ...
Формула успіху
Ми знаємо формулу корисних книжок: сенс, комфорт, дизайн. Сенс — це про те, що ми обираємо ті книги, які подобаються і нам і людям.Комфорт — це зручність форматів — електронна, паперова двох видів (тверда та м’яка палітурки), та аудіо формати. Дизайн — це естетика видання: пухкий папір, зручність палітурки, винесення перекладача на обкладинку.
Фішки видавництва
- Винесення перекладача на лицьову обкладинку та всієї команди на клапан обкладинки
- Ціна надрукована одразу на книзі, для зменшення тиску демпінгу на ринок
Читачі “Лабораторії” ...
Це — жителі міст, з гарною освітою і великим сентиментом до читання та розвитку.
Сегменти книг
Біографії дуже цікавий сегмент. Ми будемо його збільшувати. Зараз у нас готуються до виданняостанні біографії Ангели Меркель та Роджера Федерера.
Що може з’явитися в Лабораторії?
Можливо з'явиться класика. Я б хотів видати Драйзера, всю трилогію. Але коли ти стартап, тобі треба не вирішувати, чим займатися, а вирішити чим не займатися. Ресурс маленький, і поки ти виростеш в цьому бізнесі пройдуть роки, і тобі треба не вмерти.
В нас фокус на сучасну літературу, не тільки на закордонну. З наступного року дещо зарелізимо з українських авторів.
Видавничий бізнес як система координат
Про фінанси
Фінансові розрахунки дуже прості: ми знаємо скільки коштує переклад, друк, тому ми заповнюємо табличку і розуміємо скільки буде коштувати собівартість видання. Обов’язково ми беремо це до уваги. Особливо це критично на великих книжках — 500-600 сторінок. Книжка “Гітлер і Сталін” — це був такий челендж, якби ми не продали наклад (зараз це понад 5000 екземплярів за пів року), то ми були б в мінусах.
Майже всі гравці на ринку працюють за подібними правилами. Але у малих гравців є більше свободи та волюнтаризму.
Як обрати хорошого перекладача
Якщо вживати футбольні порівняння, то серед перекладачів можна виділити вищу лігу; є ті, хто отримав «жовту картку»; є дебютанти, які перекладають свою першу або другу книжку, і ми приглядаємось до них. Є лава запасних. У нас бувають випадки, коли людина перекладає книжку добре, потім перекладає не дуже добре. Ми вказуємо на помилки, людина робить домашню роботу і третю книжку перекладає перфектно.
Ми взяли багато з IT сфери. видавнича сфера — це також робота в командах, але проєктом є не програмне забезпечення, а книга. Ми збираємо все в одну систему координат, завдяки чому в нас зберігається інституційна пам’ять по кожному проєкту.
Що робити, коли на обкладинці помилка, а тираж вже надрукований?
Коли помічаємо на обкладинці — то повністю замінюємо обкладинку. Але у 2016-2017 роках було двічі таке, що вже книги поїхали за передзамовленням з одруківкою — то зараз такі книжки можна продавати з аукціону.
Як боротися з засиллям російських книжок
Є дві стратегії:
— Заборонити все. Це не спрацює, адже це гра з нульовою сумою.
— Запустити програми підтримки рітейлу та осучаснення асортименту, щоб книжка була на радарах людей і широта пропозиції задовільняла попит. Це емоційна покупка: якщо ви не бачите книжку, ви її не купите. Необхідно підтримати книжкові магазини, видавництва і розширювати та оновлювати асортимент.
Зараз ми у “Лабораторії” намагаємося видавати книжки українською паралельно з виходом оригіналом. Наприклад, виходить Білл Гейтс англійською, виходить він одночасно і українською. Це стосується вже ¾ наших нових видань.
Зараз Український інститут книги вносить на розгляд правильні ініціативи. Єдине, що я б додав — це розвиток електронної книги. Кількість електронних книг доступних українською мовою нікчемно маленька — 3-5 тисяч комерційних позицій. Російський же каталог — це 200-300 тисяч позицій. Це величезний розрив. Не треба гнатися за кількістю, треба гнатися за якістю. Кожна книжка, що виходить в Україні на папері, має бути ще й в електронному вигляді. Таким чином ми осучаснимо асортимент в папері і в діджиталі. Тобто, підтримуючи видавців для осучаснення асортименту - держава має ставити умову - наявність електронної книги в продажу.
Ліричний відступ
Чому люди не читають книжки?
Тому що в житті стало надзвичайно багато різних розваг. Книжка тимчасово втратила першість за розваги та розвиток. Ми порівнюємо з часом, коли крім книжки та телевізора з трьома каналами не було. Люди перестали розуміти, що насправді важливо через надмірність контенту. Ми зараз виходимо в нову епоху — slow life. Тут вже книжка мусить відвоювати свої позиції, в людини є інтимна можливість побути з книжкою, побути з собою, побути собою.
Три питання до видавця:
Як ви розумієте, що книга стане бестселером?
Коротка відповідь: інтуїтивно. Ми видавали колись Канемана “Мислення швидке та повільне”, зараз видавали Олів’є Сібоні “Досить вже помилок”. І вони якраз описують як працює наш мозок і як ми приймаємо рішення. Ми ніби-то думаємо, що ми раціональні, але ми спочатку приймаємо рішення, а потім під нього підводимо базу. Приблизно так і приймається рішення, що видавати. Ти займаєшся тим бізнесом, де дуже важлива емоційна складова. Ти хочеш видати цю книжку — ти її видаєш. Звісно, ти маєш розуміти аудиторію книги, адже мінімальний наклад, який треба продати, це 2-3 тисячі екземплярів. Якщо не продати хоча б це — то не вийдеш навіть в нуль. Саме тому зараз, коли ми видаємо Хічкока, наша редакція і я персонально, беремо цей тягар відповідальності — переконати читачів ми несемо. Зараз ми обрали найкращий із кількох рукописів і працюємо над біографією Ангели Меркель. Ми хочемо познайомити українського читача з її чудовою біографією саме в момент, коли пані Канцлерка залишає посаду після двох десятків років служіння. Але є ще інша ділова література, бізнес-література, яка допомагає розвиватися компаніям та людям. Якщо в книзі є користь для людей, з якими нам цікаво спілкуватися, комунікувати або жити, то ми її видаємо.
Яку книжку взяли б на безлюдний острів, щоб перечитувати багато разів?
Краще за Даніеля Дефо на безлюдний острів нічого немає. Я би взяв із собою Librarius — додаток, у якому були б Драйзер, Айн Ренд, Генрі Форд, Конан Дойль і Жуль Верн.
Якого автора ви б ніколи не надрукували?
Таких, мабуть, багато. Я не хочу перераховувати Донцову і іже з ними, нічого проти не маю. Вони працюють для свого масового ринку. Я маю проти, коли люди шкодять Україні. І я налаштований проти видання таких книжок не лише у себе, але й загалом.
Авторка: Маргарита Рівчаченко
