Поет з Вінниці та прозаїк з Франківщини стали лауреатами цьогорічного «Гранослову»

 

111 творів надійшло до журі конкурсу. Серед них визначили фіналістів:

• Аліси Гаврильченко (проза, Полтавська обл., м. Кременчук);
• Сергія Рубніковича (поезія, Кіровоградська обл., Новоархангельський р-н, с. Кам’янече);
• Юлії Свідий (проза, Тернопільська обл., м. Кременець);
• Катерини Бойко (поезія, Запорізька обл., Василівський р-н, с. Орлянське);
• Тараса Яреська (поезія, м. Вінниця);
• Єлизавети Ховрах (поезія, м. Київ);
• Христини Козловської (Христини Денис), (проза, Івано-Франківська обл., Велика Кам’янка, с. Коломийський район);
• Ольги Саліпи (проза, м. Хмельницький);
• Ліни Романухи, (поезія, м. Київ);
• Олега Осташека (поезія, м. Чернівці);
• Анни Гаврилей (поезія, м. Київ);
• Андрія Карпенка (поезія, м. Київ);
• Анни Поліщук (проза, м. Львів);
• Валерії Чупири (поезія, Житомирська область, м. Коростишів);
• Андрія Шийчука (поезія, Польща, Вроцлав).

 

Всім фіналістам хотілося поставити найвищу оцінку. Бо це справжня література, незалежно від того, чи це власне роман, чи трилер, чи будь-які інші фантазії. Бо й сюжети цікаві, непередбачувані. Часто до останньої сторінки не знаєш, куди ж прийдемо ми разом із героями. І мова гарна, соковита. І художні образи небанальні. Немає гламуру, якихось пізнаваних ідей. У кожному з творів є внутрішній болючий нерв, але без сюсюкань і непотрібних, нещирих сліз. Тобто, про що б не писалося, які важкі, трагічні події не були б представлені, але ніхто не тягне читача у прірву, в болото, в непролазну, страхітливу невідомість. Навпаки: крізь випробування — до перемоги! над бідою, над собою. І ще одне: усі твори-переможці (а увійти в фінал — це вже могутня перемога!) просякнуті найпотужнішим патріотизмом, який просто й мудро живе у тексті

 

— зазначила вчений-літературознавець, науковий співробітник Відділу рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, член журі Алла Диба.

15 фіналістів – дійсно, кращі з кращих. Видавництво «Саміт-Книга» (що є генеральним спонсором конкурсу) організувало роботу журі (тринадцять спеціалістів галузі) «сліпим» методом – роботи були закодовані, а імена фіналістів стали відомі тільки зараз (в тому числі – для журі). Були певні питання пов’язані з поезією – молоді поети часто використовують жанр «потік свідомості», отже, серед них обрати кращого було справжньою проблемою. Також члени журі одноголосно визнали, що молодим авторам треба частіше звертатися до літературних редакторів.

Голова журі — кандидат мистецтвознавства, професор, театрознавець, режисер, актор, драматург, заслужений діяч мистецтв України Василь Неволов зазначає:

 

«У мене особисто є можливість порівняти цьогорічну добірку конкурсних робіт “ГРАНОСЛОВА” з  попередніми роками і, виходячи з цього, мені здається, що цьогорічна є доволі обширною. «Прозаїчний» ужинок» видався, знову ж таки, на мою експертну думку, ґрунтовнішим і різноманітнішим за тематикою, за способом “препарування” обраного зрізу людських доль і характерів. А ось щодо поетичної частини конкурсних робіт — вона, в загалі своєму, справила враження слабкіше, бо традиційно в попередні роки поезія завжди була представлена на високому і творчо переконливому рівні, нині ж став дещо вужчим її тематичний спектр. Але загалом картина літературних пошуків конкурсних робіт достатньо обнадійлива і серйозна. І в цьому сенсі конкурс своє завдання виконав!»

 

Тепер – до переможців!

Літератор Христина Козловська (народилася в селі Велика Кам’янка, Івано Франківська область) ще в 2011 році стала переможницею Івано-Франківського конкурсу «З точки зору осені» (2011 р.), потім – премії видавництва «Смолоскип» (2014) та україно-німецької премії імені Олеся Гончара. В останньому випадку – це був рукопис роману у новелах «Золотий ланцюжок». Згодом він вийшов в літературній агенції «Discursus» під назвою «Коштовніше за золото» (м. Брустурів, 2015 рік).

Визнання як прозаїка – очевидне. Хоча можна згадати і збірку поезії 2008 року (Коломия) – «Торкнутися весни». Вважаємо, що подібний успіх на «Гранослові» був заслужений, і її наставниця (Галина Петросаняк, літературна студія «Нобель», Івано-Франківськ) може пишатися своєю ученицею.

Після видання «Коштовніше за золото» авторка продовжила співпрацю з видаництвом Discursus і видала ще декілька книжок – «Ящірка ті її хвіст» (2018), При надії. Дев’ять особливих місяців» (співавторка, 2018).

Літераторка також часто друкується  в журналах та газетах: «Світ молоді», «Буковинський журнал», «Перевал», «Література і життя», «Галицький кореспондент», а також у виданні українців Північної Америки «Українське слово» (Чикаґо, США).

Найбільш цікава прихильність авторки до есперанто (перекладач – Петро Паливода). Перерахуємо тільки не велику кількість видань, де друкувалася Христина -  «Ukraina Stelo»  (2016), «Penseo» (видається в Китаї), «La Riverego» (Канада), «Saluton!», «Beletra Almanako» (обидва видаються в США), «Turka Stelo», «Pola Esperantisto», «Kresko» (Хорватія), «Teranido» (Корея), Угорщині «Vesperto. Literaturaj folioj» (Угорщина), а також у Чехії шрифтом Брайля – журнал «Esperanta ligilo».

Також варто згадати і німецький часопис «Zeitglas» («Склянка часу»), у книзі «Aus 20 Jahren Zeitglas».

Лауреат поетичної премії - Тарас Яресько народився в 1986 р., живе в місті Вінниці. Працює в Міському лікувально-діагностичному центрі. Видав збірку поезій «У ритмі повстання» («Нілан-ЛТД», 2015). Співавтор збірки віршів «Голос крові» (2015). Друкувався в альманахах «Скіфія», «Дух землі», в журналі «Чорнильна хвиля».

Іван Миколайович Степурін (генеральний директор видавництва «Самі-Книга) вже займається підготовкою до друку рукописів фіналістів:

 

«Талановиту молодь потрібно підтримувати, і ми з радістю до цього долучаємось. Також готові узяти під своє “крило” і видати книги переможців минулого року»

 

Це перший рік, коли давній літературний конкурс з блискучою історіє взяли, «під крило», про яке зазначив Іван Степурін. На останок – варто означити яскраве журі, представлене непересічними експертами в літературній сфері - Василь Неволов (голова журі), Дмитро Дроздовський (відомий поет), Дмитро Чистяк, Вікторія Осташ, Ольга Ольхова, Ігор Павлюк, вже цитована раніше Алла Диба (Інститут Літератури НАН України), Олег Федоров, Тетяна П’янкова, Василь Кузан, Теодозія Зарівна, Володимир Цибулько та Ірина Зелененька.