Відомий болгарський письменник Ніколас Димитров провів дитинство в сирітському притулку комуністичної Болгарії. Навчався в престижних вишах Брюсселя, Вашингтона і Буенос-Айреса. У 22 роки почав кар'єру в ООН. У 24 – став наймолодшим представником Світового банку в Македонії. Після того, як змінив безліч професій (актора, продюсера, засновника глобального PR-агентства), вирішив відзначитися в літературі.

 

- Ніколасе, Ваш дебютний роман «Дилер реальності» нещодавно був опублікований українською мовою. Чому для його видання Ви обрали видавництво «Фабула»?

 

- Вибір був взаємним. Мені надійшло кілька пропозицій від українських видавців, але я віддав перевагу співпраці з одним з найпрестижніших видавництв України. «Фабула» викупила авторські права для україно- та російськомовного видання книги. Я впевнений, що не помилився з вибором, оскільки книга вийшла в чудовому художньому оформленні та в якісній палітурці. Сьогодні «Дилер реальності» продається в мережі книжкових магазинів «Книголенд» та інших найбільших книгарнях країни.

 

- Як відомо, загальний тираж виданого російською мовою роману перевищує 20 тис. примірників. Це явний успіх для дебюту. Чи плануєте продовжувати письменницьку творчість?

 

- Роман не тільки добре продається в Україні, Росії та Болгарії. Він уже зазнав кілька перевидань. У Болгарії це взагалі бестселер. З моменту виходу першого видання в грудні 2019 року мій болгарський видавець додруковував ще 5 тиражів. У Росії роман теж активно розкуповують. Не тішить тільки піратство. На кожне оригінальне видання припадає 20 піратських копій. Тільки на ХХХ (умовна назва) [прим. ред.] – «популярному» піратському онлайн-ресурсі – за 6 місяців було завантажено 125 тис. піратських копій і переглядів, що зробило мій роман одним з найбільш «спірачених» видань в російськомовному сегменті Інтернету.

 

- Звичайно ж, я продовжуватиму письменницьку діяльність. У моєму арсеналі є чимало яскравих історій, якими я планую ділитися з читачами. Історія «Дилера реальності» це історія корпоративного шпигуна, який став «месією» першої у світі цифрової ліги. Аби звільнити простір для формування нової цифрової релігії, яка обіцяє вірянам цифрове безсмертя, головний герой береться за порятунок світу від хаосу. Як він це зробить – загадка, яку я планую розв’язати разом з українськими читачами. Паралельно я працюю над створенням містичної історії вбивства діджея, який працює на найбільш «тусовочному» острові планети – Ібіца. Також займаюсь написанням казки для дорослих про успішну світську кар'єру собачок, яких забрали з притулку. Собачкам серйозно поталанило, вони потрапили до нових заможних господарів, котрі створили для улюбленців розкішний світ, наповнений подорожами на власних літаках, VIP-тусовками, участю у телешоу та фотосесіями в глянці. Уже зараз з приводу публікації нових творів, у першу чергу англійською мовою, я веду переговори з найбільшим видавництвом світу «Penguin Random House». Крім того, видавництво готує до виходу «Дилера реальності».

 

- Як гадаєте, чи дійде Ваше письменство до того, що Ви зможете заробляти літературою, як Браун, Кінг, Роулінг, Беґбеде? Останній, до речі, теж раніше був успішним піарником.

 

- Заробляти письменством зараз дуже важко. Публіка стала набагато менше читати. Увагу читача втримати вкрай непросто. Я завжди заздрив своїм друзям-музикантам, до яких увага глядача прикута протягом 3 хвилин, максимум 5. Письменник же повинен тримати за руку свого читача впродовж годин, днів, тижнів, а часом і місяців, ведучи його сторінками книги. А в сучасному світі людина просто може луснути від кількості інформації.

Саме описана ситуація привела мене до нового рішення - публікації моїх творів у соціальних мережах. «Дилер реальності» уже тестується у форматі 100 постів у Інстаграм. До слова, новий формат подання книжкових видань дуже зацікавив «Penguin Random House».

Про заробіток виключно письменництвом я зможу конкретно відповісти після завершення переговорів з кількома американськими кіностудіями, які обмірковують мою пропозицію щодо екранізації «Дилера…». Серед них фігурує і «НВО». У мене немає літагента, доводитися все встигати самому. Процес затягується. На даний момент я перебуваю в Мексиці, веду переговори з місцевою телестудією про екранізацію книги у форматі серіалу. А паралельно очікую запрошення до Лос-Анджелеса з метою продовження діалогу з американцями. Безумовно, для отримання серйозного доходу на письменницькій ниві твори повинні виходити на широкий екран.

 

- Ваша творчість належить до жанру «психологічний кіберпанк». Цей жанр більш характерний для епохи 80-90 років. Відомо, йому на зміну прийшов менш похмурий і більш сатиричний посткіберпанк. Ви плануєте рухатись у наперед заданому напрямі чи шукатимете щось нове?

 

- Це смішна історія. Оскільки ще до прочитання моєї книги редактор відніс рукопис до цього жанру, і я гадки не мав, що мій твір настільки «техногенно похмурий». Більш того, описані мною події небезпечні для людства, але не демонструють насиченого сюжету про кіберзлочинців та штучний інтелект, який домінує над людською расою, як це прийнято в кіберпанку. Уважаю, що це скоріш маркетинговий хід. Сам я кваліфікував роман як філософсько-футуристичний шпигунський трилер. У творі дуже багато філософії, софізму. Крім того, не варто забувати, що в сюжетну канву вплетена романтична історія, а друга частина роману написана від імені головної героїні, що взагалі не властиво кіберпанку. Як я вже зазначав, наступні два романи будуть написані в зовсім іншому жанрі. Перший – трилер про вбивство найвідомішого діджея у світі. Другий – казка для дорослих.

 

- Про Вашого «Дилера реальності» написано чимало рецензій, серед яких є різко негативні. Як Ви ставитеся до критики експертів?

 

- Негативні рецензії приносять не менше користі, ніж позитивні. Найрозгромніша рецензія була від Всеволода Чапліна – священика, колись спікера російської православної церкви. Він повідомив про те, що створена мною в романі цифрова релігія є утопічною і закликав громадськість «зупинити цифровізацію православ'я». Свою думку Чаплін обґрунтував неможливістю молитися Богу за допомогою ґаджетів, оскільки для спілкування із Усевишнім необхідно звернутися в храм. На це я відповів, що священнослужителі вкотре намагаються монополізувати Боже слово. Уважаю таку заяву лицемірною, оскільки саме Російська православна церква нещодавно запустила онлайн-застосунок, у якому парафіяни можуть замовити інтерактивний молебень і діджитал свічки в понад 100 православних храмах, а це дуже нагадує мені одну з перших глав «Дилера реальності».

 

Інтерв'ю записав Віктор Кузьменко