Ірина Грабовська: “Література – це те, що дає нам можливість спілкуватися із прийдешніми поколіннями і розуміти попередні”

Ірина Грабовська – українська письменниця та блогерка, авторка книг у жанрі фентезі та стимпанк: “Замок із кришталю”: “Зірки й кістки” (частина 1) та “Земля крилатих” (частина 2); “Хроніки незвіданих земель. Збірка оповідань” (співавторка); “Остання обитель бунтарства”. Також співзасновниця літературного об’єднання “Фантастичні talk(s)”.

Що для вас означає література? 

Це гарний засіб, щоб зафіксувати, проаналізувати і прожити невідомі події та емоції, змоделювати різні ситуації і замалювати характери. Література – це те, що дає нам можливість спілкуватися із прийдешніми поколіннями і розуміти попередні.

Розкажіть, що вплинуло на ваше рішення стати письменницею? 

Не було як такого рішення – я просто завжди писала. Не пригадую себе у стані, коли я нічого не вигадувала. У дитинстві в мене була купа блокнотів із недописаними оповіданнями, казками, замальовками природи, навіть початими “романами”. Я завжди знала, що так чи інакше писатиму і видаватимусь, щоправда, йти до першої книги довелося майже 10 років.

На вашу думку, натхнення підтримує чи підриває письменницьку діяльність автора? 

Натхнення – це приємна, але не обовʼязкова складова творчого процесу. Що більше у письменника досвіду, то менше він може покладатися на натхнення, бо здатен спланувати роботу і написати задуманий текст заздалегідь складеним поепізодником чи пропрацьованою ідеєю. Щоправда, така робота подекуди страшенно виснажує і не дає ніякої насолоди. Водночас писати під сильним натхненням – набагато приємніше, іноді стається, що ти не встигаєш записувати слова, які виринають у твоїй голові. Втім, у професійного письменника ви навряд чи відрізнятимете текст, написаний під натхненням, і текст, який був написаний планово, як частина рутинної роботи.

Який фантастичний/фентезійний світ вам подобається найбільше? 

Якогось одного нема, не кажучи вже про те, що я не хотіла б насправді жити у фантастичному світі. З останнього, що читала, найбільше мене вражають світи Брендона Сандерсона, а також дуже непоганий світ змалював Джей Крістофф у “Безночі”. Якщо звертатися до фантастичних світів, що змінили жанр і вплинули на цілі покоління майбутніх фантастів, то, звісно, це світ Дж. Р. Р. Толкіна і “Дюна” Френка Герберта.

Можете розповісти, як ви створюєте фантастичні світи в своїх творах? На які аспекти ви найбільше звертаєте увагу? 

Перш за все, варто вибрати ключовий фантастичний елемент, який закладається в основу вигаданого світу. Наприклад, в “Дюні” це були прянощі, специфічна речовина, яка дозволяла лоцманам торговельної гільдії подорожувати в космосі і перевозити товари та людей між планетами і галактиками. Потім довкола ключового елементу будується все інше – географія, клімат, флора, фауна, історія та суспільство зі своїми релігіями, традиціями, грошовими одиницями і т.п. Як на мене, чим логічніше побудований такий світ, тим легше у нього повірити, і чим більше письменник сам дасть відповідей про устрої свого світу – тим логічніший він буде. Також дуже впливають на достовірність пропрацьовані дрібні деталі: місцевий фольклор, одяг, їжа, звичаї.

Які літературні образи жінок вас дратують найбільше у фантастичній літературі? 

Мені не подобається, коли жінок досі, у 21 столітті, зображають гарним додатком до головного героя. Але взагалі, кожен персонаж – жінка, чоловік чи небінарна особа – має бути прописаний достатньо добре, щоби хотілося за нього перейматися. Зі своїми слабкостями і силами, сумнівами і проявами хоробрості, з минулим, впізнаваними рисами характера. Персонажка мусить діяти і впливати на сюжет – так само, як будь-який інший персонаж, якого створює письменник.

Цікава ваша думка, чи потрібно додавати до шкільної програми з української літератури твори фантастичного й фентезійного жанрів (класичні та сучасні)? 

Необхідно. Фантастика – це надзвичайно цінний жанр, який підіймає багато важливих тем, подекуди алегорично опрацьовує травми, про які люди не завжди готові читати реалістичні тексти, бо знаходяться у процесі проживання певних історичних подій. Також завдяки своїй формі фантастика не рідко сильніше приваблює підлітків, їм просто цікавіше її читати, і це дає змогу вчителю зацікавити їх читанням взагалі і поговорити про певні події та явища з фантастичних текстів так само, як розбирають на заняттях реалістичні твори.

Зараз ви над чимось працюєте? 

Так, над третьою книгою трилогії фентезі меча і магії “Замок із кришталю”. Перші дві – “Зірки й кістки” і “Земля крилатих” – вийшли друком у 2022 і 2023 роках, сподіваюся, третя вийде цього року. Ця трилогія оповідає про пригоди Янна, княжича крилатого народу, що бореться за своє спадкове право на престол. В основі фентезійного сюжету лежить реальна історія Столітньої війни і герцогства Бретань у 14 столітті.

Яку книжку ви можете обговорювати годинами?

Якоїсь одної у мене нема, важко сказати.

"Фантастика – це надзвичайно цінний жанр, який підіймає багато важливих тем, подекуди алегорично опрацьовує травми, про які люди не завжди готові читати реалістичні тексти, бо знаходяться у процесі проживання певних історичних подій"

До якого чарівного гуртожитку зі всесвіту “Гаррі Поттер” ви хотіли б потрапити й чому? 

Я би не хотіла до Ґрифіндора, бо це якось дуже банально – майже всі позитивні персонажі звідти. Так само мені не подобається, наскільки Слизерин є демонізованим, тож, ймовірно, я була би в Рейвенкло. Мені просто подобаються ворони. 

Ви разом з иншими авторками-фантастками (Наталією Довгопол, Наталією Матолінець, Дарією Піскозуб та Світланою Тараторіною) створили літературне об’єднання “Фантастичні talk(s)”. Як ви познайомилися? І чи є така книга (або книги), яка подобається усім вам?

Познайомилися ми на різних літературних подіях і так чи інакше одна одну бачили і знали. Але ідея створити спільний проєкт прийшла випадково – у коментарях про книгу Лі Бардуґо “Шістка воронів”, яку ми і взяли обговорювати на першому ефірі. Насправді, ми всі надзвичайно різні і знайти книгу, яка всім однаково сподобається, дуже складно, тому я такого не пригадую. Але в цьому і найцікавіше – ми можемо дискутувати й не погоджуватися одна з одною!

Які фантастичні книжки ви порекомендуєте нашим читачам? 

Кеттердамську дилогію і “Девʼятий дім” Лі Бардуґо, “Безніч” Джей Крістоффа, “Літопис Сірого ордену” Павла Деревʼянка, серію “Книга змін” Андрія Новіка, а також твори Фантастичних talk(s) – “Дім солі” Світлани Тараторіної, “Машину” і “Гемму” Дарії Піскозуб, “Керамічні серця” Наталії Матолінець і “Витязя й Вірлицю” Наталії Довгопол. А також від всього серця рекомендую нашу спільну збірку “Хроніки незвіданих земель”, бо вона вийшла надзвичайно гарною. Там фантастичний Донбас, Крим, Поділля, Львів між двома окупаціями в 20-му столітті й українці, котрі підкорюють Космос.

Інтерв’юєри: Карина Горай, Богдан Красавцев