Гори, книго, гори! Історії письменників, які намагалися знищити власні твори
Гадаєте, сучасні поети схильні до епатажу й дивних рішень? Тоді ось вам історія про англійського поета Данте Габрієля Россетті, що жив двісті років тому. Коли його дружина Ліззі померла від передозування наркотиками, він таємно поклав у її труну зошит із усіма своїми останніми віршами. Через шість років, коли горе минуло, Россетті спробував пригадати вірші, які втратив, але згадав зовсім трохи. Тож він найняв кількох людей, які мали проникнути на кладовище Хайгейт і ексгумувати труну його дружини, щоб повернути дорогоцінні вірші. Жахлива схема мала успіх, і, незважаючи на те, що рукопис було сильно пошкоджено, Россетті опублікував втрачені вірші, отримавши велике визнання.
Сьогодні ж ми поговоримо про трьох відомих письменників, які також, хоч і з перемінним успіхом, намагалися знищити власні твори.
Франц Кафка
За життя Кафка опублікував лише кілька коротких текстів, які привернули скромну увагу критиків. Охоплений невпевненістю в собі, Кафка спалив велику кількість власних творів, а коли усвідомив, що його слабке здоров’я підривається, попросив свого доброго друга Макса Брода знищити всі незавершені рукописи після його смерті, не читаючи.
У 1924 сорокарічний Кафка помер від туберкульозу, і Брод, який вважав, що твори Кафки заслуговують на визнання, пішов проти його волі. Він опублікував найважливіші твори Кафки, зокрема «Процес» у 1925 році, «Замок» у 1926 році та «Америку» в 1927 році.
Роберт Луїс Стівенсон
Коли Стівенсон показав першу чернетку «Дивної історії доктора Джекіла і містера Гайда» своїй дружині Фанні, вона так розкритикувала повість, що письменник її спалив. На написання цієї історії Стівенсона частково надихнув яскравий сон, який він побачив під час приймання медичного кокаїну. На той час Стівенсон жив у боргах і був фактично інвалідом, але, незважаючи на слабкість, він був настільки натхненний видінням, що гарячково переписав першу чернетку лише за три дні.
Фанні ж вважала історію «повною нісенітницею» і сказала, що збирається спалити її сама. Однак Стівенсона це не зупинило, і він переписав історію із 30 тисяч слів від руки. Повість була опублікована з колосальним успіхом і миттєво стала бестселером. Згодом саме ця історія надихнула Стена Лі на створення нині популярного героя коміксів Халка.
Микола Гоголь
А це історія рукопису, який таки згорів, хоча й не цілком. Першу частину «Мертвих душ» сприйняли схвально, тож Гоголь багато років працював над другим та третім томами. Саме в цей час через хворобу його творчі здібності дали збій, і результат виявився значно гіршим за очікування самого автора.
Гоголь почав думати, що відсутність прогресу є ознакою того, що Бог не схвалює його роботу. Шукаючи духовного керівництва, він потрапив під владу фанатичного священика, отця Матвія, який у 1852 році переконав українського автора, що його праця недостатньо хороша, і спонукав його спалити рукопис другої частини «Мертвих душ». Через десять днів Гоголь помер у віці 42 років.
