Фігура Гоголя помітно виділяється на тлі українських письменників. Микола Васильович - один з найбільших оригіналів свого століття. Його життя і творчість насичені таємничістю, надприродним. А які містичні фільми про нього знімають, взагалі окрема історія.

 

Народився письменник в день сміху 1 квітня 1809 року. При народженні отримав прізвище Яновський. Відразу розрив шаблонів - а де Гоголь? Виявляється, його батько, Василь Яновський, був з роду Гоголів-Яновських, польських чи малоросійських дворян. Знову таємниця - так будь все-таки дворян, наших чи польських? Чомусь в юності письменника перша частина прізвища відпала, і він став зватися просто - Гоголь.

 

У гімназії Микола вчився посередньо, робив багато помилок і погано писав твори. Звучить обнадійливо для трієчників. Гоголь почав як сатирик, але з часом перетворився на мораліста. Повчав людей, нав'язував релігійні переконання, закликав до покаяння. Багато від нього відвернулися через цю зміни.

 

Микола Васильович захоплювався куховарство - пригощав гостей варениками і галушками. Займався рукоділлям - в'язав шарфи, кроїв сукні. Письменник боявся грози і незнайомих людей, культивував свої страхи і фобії, вірив у віщі сни, чув голоси. Для створення образів героїв впадав в транс, намагаючись вжитися в їх шкуру. Лякав своїм виглядом покоївок.

 

Найвідоміші твори  -"Вій", "Ніч перед Різдвом", "Вечори на хуторі біля Диканьки", "Ніс", "Портрет"  стали класикою, створеною українським містиком. Від цих книг віє потойбічним духом. Так і чекаєш, перевернёшь сторінку, а звідти відьма вискочить. На ніч читати не рекомендується.

 

Сюжети книг Гоголь черпав з життя, своєї і чужої. Адже він і чиновником працював, і гроші збирав на шинель, і ніс у нього немаленький. Побут і персонажів творів Миколи Висильовича списані з сусідів і родичів. Слава до письменника прийшла після видання "Мертвих душ". Незабаром він взявся за написання другого тому. Писав 10 років, перед смертю спалив.

 

Помер Микола Васильович в 1852 році. Кажуть, незайманим. Природно, ніхто не перевіряв. Гоголь народився в Полтавській губернії, навчався в Ніжині, жив в Петербурзі, Москві, закордоном. Свого будинку у нього не було, від батьківського спадку відмовився на користь сестер. Як не було і сім'ї - ні дружини, ні дітей, навіть позашлюбних. Поневірявся по знімних квартирах, гостював у друзів. В гостях і помер, у графа Олександра Толстого.

 

Гоголь заснув летаргічним сном і був похований заживо. Сам він це передбачав за багато років до смерті і просив не ховати його, поки тіло не почне розкладатися, але його не послухали. Деякі вважають це міфом, створеним самим письменником.

 

У 1909 році череп Гоголя був викрадений з труни.

 

Загалом приводом згадати Гоголя для мене став перший показ відомої кінострічки "Вечори на хуторі біля Диканьки" 15 грудня 1961 року. Хоча вперше екранізували "Ніч перед Різдвом" ще 1913 року, не змінюючи літературну назву, - то було німе кіно.

 

Дехто з сучасників вважать Миколу Гоголя досі живим та навіть створили для литератора сучасний образ, що був навіть зафіксований у Вікіпедії. Отже Гоголь знімає квартиру у якоїсь бабці на Осокорках, щодня влаштовує на хаті тусу з планчиком та тьолочками. Неодружений. Особисто знайомий із Сотоною, вірить у Бога, не вірить у Летючого Мівінового Курдупля. Із мінеральної води найбільше шанує «Миргородську», із овочевих консервів — «Ніжин», із соняшникової олії — «Диканьку», із одягу — шинелі, а з телепередач — знятий за його сценарієм «Ревізор».

 

 

Віктор Кузьменко