Детективи 7+: на що звернути увагу батькам
Детективні історії (себто книжки, які розказують про розслідування злочину) легко і швидко входять до дитячого читання, особливо тих малят, які щойно почали читати самостійно в 6-7 років. Цій аудиторії пасують цікаві, динамічні і насичені подіями історії, стеження, скарби, викриття злочинців, погоні; динаміка сюжету захоплює і не дає полишити книжку недочитаною, а загадки не дозволяють тексту виснажуватися, бо переключають увагу маленького читача. Тож детектив — хороший спосіб залучити і привчити дитину до читання.
Головна місія дорослого тут — підібрати добру книжку і правильно її потім обговорити з малечою.
Щодо обговорення, то:
По-перше, варто наголосити на тому, що всі дії героїв — і злодіїв, і розслідував — мають причини і наслідки. А за наслідками можна відтворити причину. Для цього можна просто попросити дитину переказати, про що була книжка — в двох версія: від викриття до злочину і від злочину до викриття.
По-друге, кожен дорослий знає, що в детективних історіях злочинців не карають, а викривають. Карати злодія — то уже про судові драми, детектив — то лише про розслідування. Тому питання про те, як мусить бути покараним злодій і чи мусить, і хто це вирішуватиме, треба окремо проговорювати.
По-третє, детектив дає неперевершений матеріал, аби сформувати уявлення про гармонію в світі. Все іде, як годиться, все перебуває на своїх місцях, потім трапляється щось неправильне, вторгається якийсь хаос. І треба це неправильне починити, щоби світ знову став впорядкованим. На рівновагу «до» і «після», початкову і відновлену, треба буде звернути увагу дитини (і помітити це самому). Такою є позитивна програма детективних історій.
І нарешті, оскільки детективні розслідування завжди базуються на увазі до деталей, то й тексти про такі пригоди теж місять читало таких дрібничок. Варто акцентувати увагу маленького читача на них, щоби навчити помічати цікавинки-речі в творах (а підказки можуть бути не лише в текстах, а й на малюнках). Час від часу перепитувати щось на кшталт: «Ой, а якого кольору, кажеш, була її сукня?»
Щодо вибору хорошої книжки, то:
Нордквіст Свен, «Як Фіндус загубився»
Дідусь Петсон давно-давно живе один. Часом йому буває так самотньо, що й з ліжка підводитися несила. Сусідка Беда Андерсон радить дідусеві знайти дружину, але він не хоче. Тоді Беда дарує Петсону маленьке кошеня — Фіндуса. І Петсон починає до котика говорити, бо всі знають, якщо довго-довго базікати з котиком, той навчиться людської мови. До речі, так і сталося. Добре їм вдвох із Фіндусом ведеться. Але одного ранку котик не прийшов до ліжка, як завжди, будити дідуся Петсона, аби той збирав снідати. Фіндус зник! Куди?? Дідусь Петсон, мабуть, любить детективні серіали. Точно знає протоколи слідства. Бо спочатку він обшукав дім. Потім допитав дурних курей. Шкода, що не додумався допитати й хитрих полівок. Ну бо відволікся: почав збирати докази. Чому це його чоботи і шкарпетки розкидані на задньому дворі? Чи то вони не розкидані, а обережно розкладені наче вказують на велику дерев’яну скриню?.. Агов, Фіндусе, ти там?
Андрій Кокотюха, «Горобці проти Опудала»
У покинутій будівлі в гущавині гаю живе зграйка горобців. Життя неспокійне, вони звідусіль оточені котами, що відбилися від хат і здичавіли. Непосидючий молодняк навчає старий горобець Дзьоб, він знає, коли втекти, коли прикинутися мертвим. Особливо якщо десь поблизу чатує молодий кіт Тигр. Пояснює свої корисні вправи учитель так: «Це крайній випадок, мої дорогенькі. Ситуації, яких треба уникати. Не лізти на рожен. Ось чому, Куций, я ризикую сам. Ось чому нікому з вас не дозволяю». І тільки сільський горобець Куций вважає себе надто спритним, аби слухати порад Дзьоба. Куций вирішує залюбити в себе синицю Соню і веде її на прогулянку до старого опудала, що ближче до села, подалі від покинутої оселі. Соня випадково зачіпляється крилом за опудало. І тут же поруч виринає Тигр… Ой, яка небезпечна ситуація. До речі, як кіт знав, куди прямують Соня з Куцим, га? І куди зникла Соня, поки Куций відволікся на Тигра?
Юлита Ран, «Кіт-детектив Альф»
Пані Ганна недавно носить окуляри, не встигла до них звикнути і тому весь час їх губить. Андрій постійно губить ключі від авта. Марина кудись весь час діває папери з роботи. Назарчик і Софійка постійно втрачають десь іграшки. І тоді починає лунати з усіх боків: «Альфик, знайди мені це, Альфику, знайди мені те». Ну бо що би не загубили люди цієї родини, коти знаходять запросто. Адже Альф — найкращий у світі детектив ще від тоді, як був кошеням і знаходив під диваном загублені дорослими блискучі штуки. Альф не просто спостережливий, він ще й добре вивчив звички своєї родини і може передбачити момент, коли пані Ганно знову забуде окуляри на лобі, а Андрій глибоко запхне ключі в задню кишеню джинсів. Одного дня, поки тато і мама були на роботі, а бабуся Ганна працювала за комп’ютером, діти гуляли у дворі і Назарчик десь загубився. Тепер саме Альф мусить його знайти! Але спробуйте вивчити «місце злочину», якщо це — дитячий майданчик із купою слідів на піску. Альф приймає виклик.
Холлі Вебб, «Детектив Мейзі Хітчінз, або Справа про вкрадений шестипенсовик»
Мейзі Хітчінз живе в Лондоні початку ХХ століття. Неподалік будинку-пансіону, де на цокольному поверсі живе Мейзі, а на горищі — її улюблена бабуня, орендує апартаменти відомий сищик Скотленд-Ярду. Мейзі спостерігає за його роботою, потай вчиться і заздрить майстерності нишпорки. Дівча обожнює відгадувати складні загадки! У неї ж навіть є відданий помічник — песик Еді, якого Мейзі врятувала, коли того хотіли втопити у мішку в Темзі. Професор-натураліст із пансіону позичив юній детективці лупу. А акторка-сусідка навчила користуватися гримом і маскуватися, скажімо, під хлопчика чи під крихітну стареньку. І у Мейзі уже є перша справа. Її колишнього однокласника Джорджа, який розвозив м'ясо з крамниці замовникам, нагло звільнили. У нього в кишені знайшли шестипенсовик, позначений жовтою фарбою. Фарбою монетку помалював власника, який запідозрив, що хтось його обкладає і так вирішив викрити злодія. Але Джордж божиться, що грошей не брав, а монетку знайшов на вулиці. Мейзі вирішує знайти справжнього крадія.
Катажина Шестак, «Загубився Тигр!»
Ян — молодий, можна сказати, навіть дуже юний детектив. У нього є спеціальний нотатник і талан розгадувати секрети. Ще у Яна є молодша сестра Лілька і чорний котик Тигр, якого три роки тому знайшли у парку. Однієї суботи, поки родина збиралася в басейн, Тигр зник. Тигр не міг сам втекти! Він же — найкращий Яськів друг. Значить, його викрали. Інших версій бути не може. Треба починати розслідування і шукати злочинців. Таааак, спочатку перевірити горище. Тепер обійти заскавули підвалу. Сповістити сусідів про небезпечних викрадачів. У кого міг бути мотив викрасти котика? Які є речові докази?.. І чому це шафа весь час нявчить?
Іван Андрусяк, «Морськосвинський детектив. Котяча справа»
У Стефи та її тата-письменника живе пара котів — Тимко і Степан, а ще пес Геркулес. Коти обожнюють ласувати на подвір’ї жирними бердянським бичками, а Геркулес полюбляє відганяти котів від частування своїм заливистим гавканням. Так сталося і цього ранку. Але на сей раз, поки Тимко і Степан відволіклися на Геркулеса, бички з собачої миски кудись зникли. А значить, до роботи має стати єдиний і неповторний морський свин Жерар (і не думайте навіть називати його свинкою!). Жерар — славетний детектив, гуляти не любить, слідство веде просто зі свого домику, якщо є така можливість, оплату бере свіжою городиною. Жерар — таки грамотний слідчий, у нього все за протоколом. Спочатку перевірити алібі Тимка і Степана, бо й самі могли поцупити рибу. Потім дослідити місце злочину (хто тут пера розкидав?!). За тим — провести слідчий експеримент. Для експерименту треба ще два бички, ідентичні вкраденим… Щось мимоволі підказує, що цього ранку Тимко і Степан залишаться голодними.
Галина Вдовиченко, «36 і 6 котів-детективів»
На першому поверсі звичайного львівського будинку живе незвичайна родина. Пані Крепова, її племінник Стас і банда з 36 дорослих котів і 6 котенят. Коти-танцюристи, хавчики, підвальні коти, кольорові коти, жоржинки, коти з сусідньої брами — всі прибилися до дому пані Крепової і прижилися, допомагають Стасу поратися в родинному кафе, а пані Крепової пекти смачні булочки, ведуть соціальні мережі і щотижня влаштовують танцювальні шоу на терасі кав’ярні. А недавно випадково виявилися: їхня компанія — колективний геній із дряпопису. На ладних липових дощечках коти дряпають якісь картинки, Стас обробляє їх морилкою — краса! Красою треба ділитися з людьми, і в кав’ярні Стаса відривають виставку з котячого наївного мистецтва. Прийняття проходить успішно. Там Стас навіть знайомиться з цікавою і дещо таємничою Ларисою. Але в ніч після вечірки кафе хтось підпалює, і у вогні згоряють картини-дряпалки 36 і 6 котів. Або ні, здається, картини з кафе перед пожогом винесли крадії. Що коїться? Наша банда вирішує дізнатися, хто підпалив кнайпу і кому треба було перед тим викрадати дряпопис.
Клаус Гаґеруп, Гільда Гаґеруп, «Супердетектив Тім і команда. Великодня таємниця»
На Великдень родина Барк поїхали на лижний курорт. Відлюдькуватий і сором’язливий Тім не дуже цього тішиться. Він — дивакуватий восьмирічка, лижі і какао залюбки проміняв би на вивчення колекції камінців. Його вабить якомога більше знати про звичні нудні штуки. Бо не відомо який камінець коли допоможе розслідувати заплутану кримінальну справу. Тім — детектив, справжнісінький Шерлок Гомс, якби той мав міні-версію. А доктором Ватсоном при ньому служить старша сестра Єнні, вона записує пригоди Тіма і допомагає йому в справах. Єнні — спортсменка. Готелем серед лісу володіє Єльса Плоґ, вона подруга батьків і щойно недавно успадкувала цей бізнес. А в готелі ламаються пральки, посудомийки і морозилки, перегоряють реле і запобіжники. Єльса уже припускає, що хтось то робить свідомо, саботує роботу готелю в сезон родинних відпусток. «Хто за цим стоїть?», — питається Єнні. «Чи що за цим стоїться?», — уточнює Тім. «Ура, в готелі водяться привиди!», — припускає нетямуща старша сестра геніального сищика. А Тім тим часом дізнається: в готель заселилася багачка, що мріє відкрити спа-салон… А, може, то все ж були привиди?
