Усі ми хоч раз чули, що казки — це мудрість народу. Та часом складається враження, що народ таки перемудрив. Складно зі спокійним лицем читати дитині, як Котигорошко відрізає шматки м’яса від власної ноги, аби годувати птаха. Безліч казок оповідають про принцесу в біді, яку має визволити будь-який чоловік, і вона зобов’язана вийти за нього заміж, і ніхто не питає, чи подобається він їй, чи мають вони спільні інтереси та плани, та й чи хоче вона взагалі заміж. Або от іще, питання, на яке більшість батьків не можуть відповісти, як не ламають мізки: чому дід і баба починають плакати, коли мишка розбиває яйце? Адже саме цього вони й хотіли, самі били його з усіх сил. А справді, чому?

Щоб зрозуміти природу такої дивної поведінки, слід згадати, що первісні версії казок вигадували зовсім не для дітей. Вони містили більше подробиць, більше жорстокості й більше самого життя. Не є винятком і та сама «Курочка Ряба». Звичайно, відтворити початковий текст цієї, здавалося б, нехитрої історії, ми не зможемо. Натомість торкнемося його сенсу, що вміщується в кількох символах (а здебільшого в одному).

Не відходячи далеко від теми, згадаємо, де зберігав свій горокракс — голку життя та смерті — казковий Кощій. Саме в яйці. Так, там іще були тварини, та ключовим елементом виступало яйце. І недаремно, адже для наших предків яйце було символом переродження й самого життя, важливим магічним елементом дійсності. Вже ближче до розгадки, правда?

Тож що ми маємо: дід і баба старі. Несподівано до їхніх рук потрапляє дивовижна річ, але вони не радіють, бо розуміють, що під час переродження старе відмирає. Тому золоте яйце для них радше прокляття, аніж благословення, і дід з бабою силяться його розбити.

То чому ж вони плачуть, коли мишка таки робить саме те, чого вони бажали? А тому й плачуть, що це зробили не вони. Не просто так старі били яйце по черзі, адже хто розіб’є символ смерті — неживе золоте яйце, той отримає життя, що міститься всередині, відсуне власну смерть. І саме тому це з такою легкістю вдається мишці, адже вона молода, їй іще жити й жити, на відміну від старих, які в цей час заливаються сльозами.

Та фінал казки все-таки щасливий: адже курочка обіцяє знести їм звичайне яйце, натякаючи, що для них це ще не кінець, і нехай вони немолоді, та свій ковток життя ще отримають.

Існує й простіше пояснення: голодні дід з бабою хотіли з’їсти яйце, тому засмутилися, коли не змогли ним підживитися. Але ця версія вщент розбивається об просту істину, зрозумілу й дитині: продаж золотого яйця приніс би їм значно більше їжі, тож якщо старі ще при своєму розумі, бити таке яйце задля вжитку вони б нізащо не стали.

До речі, в одній із саме українських версій казки дід і баба таки несуть яйце на продаж, та — спойлер — нічого хорошого з цього однак не виходить. Тож читайте казки, не давайте мишкам бити яйця та не бійтеся зазирати глибше в такі знайомі й такі загадкові історії.