Здавалося б, питання дивне, правда? Та не кожен зможе на нього відповісти, і абсолютно точно відповіді ці будуть різними. Хтось полюбив читання завдяки історії Гаррі Поттера, а хтось читає лише посібники для роботи. То чому ж усе-таки навіть в епоху комп’ютерних технологій люди так люблять читати книжки? Спробуємо відповісти.

Більшість із нас вчать читати батьки. І якщо вони терпляче підходять до процесу, книжковий світ відкривається дитині як величезне поле для гри, і це гра фантазії. Тут стається неможливе, тварини розмовляють, а полетіти до іншої галактики можна не ступивши ані кроку! А ще це час, проведений разом з рідними. Важко згадати, як мама вчила нас читати, та якщо розпитати й уявити, як це було, на душі одразу теплішає.

Та це лише перша емоція, насправді книги роблять куди більше! Бо чому ми читаємо історії, які вже й так знали? Тому що книги допомагають знайти потрібні слова й сенси для того, що нам відомо. Тому що важлива не лише подія, а й її причини, передумови, контекст і наслідки. Осмислення є тим, що робить нас саме тими людьми, якими ми є. Як говорила письменниця Фран Лебовіц: «Думай, перш ніж говорити. Читай, перш ніж думати». Адже наша власна думка може бути хибною, поки ми не розглянемо ситуацію з усіх боків, поки не дізнаємося, що про це думали люди сто років тому, а в цьому допоможуть книги.

Але книги дозволяють подорожувати не лише в просторі та часі. З ними ми можемо подорожувати мріями. Так-так, саме мріями! Тут вам і чарівні замки, і делекі галактики, і Америка сімдесятих (не найкраще місце, та для подорожі в часі й порятунку президента цілком згодиться). Напевно, краще за Ніла Ґеймана й не скажеш: «Книга — це мрія, яку ти тримаєш у руці». Та що там, навіть схема нашого мозку змінюється під час читання! Чи це не справжня магія, нехай її й називають нейропластичністю.

Книги роблять для нас дуже багато: звільняють від невігластва, розширюють уяву, допомагають звільнитися від буденних клопотів, розповідають нове й ведуть до пригод. Та чи не головним є те, що читання дарує нам радість. І для кожного ця радість своя, особлива й неповторна. Здається, саме час почитати!