Богдана Романцова: "Читання нарощує письменницькі м'язи"
Богдана Романцова – літературна критикиня, літературознавиця. Викладачка літературних платформ: Litosvita, Nobilitet, Prometheus. Кураторка Річного курсу письменницької майстерності від Litosvita. Авторка оглядів та аналітичних статей у різних виданнях.
Богдано, вітаємо! Ви дуже багато часу у своєму житті приділили письму. Чому саме літературу та слово Ви обрали за основу?
Тут усе дуже просто. Я завжди любила читання. Напевно, це моє улюблене заняття з дитинства. Нічого мені не дарувало такої насолоди, як добра книжка.
Досить рано зрозуміла (десь з 8 класу), що хочу пов'язати своє життя з чимось таким. Спочатку думала: це буде журналістика, проте згодом вирішила, що ліпше філологія.
Мені здається: література дає багато ключів для розуміння світу, контакту з ним. Адже символічні системи, які працюють в тексті, також існують у різних сферах життя.
Тривалий час Ви працюєте з видавництвом Темпора: що можете розповісти про цей досвід?
Так, я надалі працюю з "Темпорою". У нас дуже плідна співпраця, і я вдячна цьому видавництву.
Мені, мабуть, найбільше імпонує в цьому досвіді – змога публікувати тексти, яких ще не було в українській перекладній літературній традиції, тому що я насамперед займаюся перекладними текстами.
Працюю з інтелектуальним романом – Джуліаном Барнмом, Антонією Баєтт, Кормаком Маккарті, Томасом Пінчоном – зі складними текстами.
Я люблю контакти з цікавими людьми, мені подобається працювати і на культурному полі: презентації, публічні події – це те, що мені дуже близько.
Чи маєте Ви побажання українським авторам і авторкам, як написати гідний твір?
Гадаю, насамперед потрібно багато читати, адже це нарощує письменницькі м'язи. Читати не лише у своєму жанрі, а в різних. Гарний автор має бути начитаним.
Також треба пробувати безліч разів.
Перші книжки, можливо, не будуть вдалими, можуть стати наслідуванням.
Однак згодом автор зможе випрацювати власний літературний стиль, досягти успіху і ввійти в літературний процес.
Крім того, не варто боятися критики і самопрезентації. Насправді, критик – не ворог. Це людина, яка працює для читацької аудиторії, аналізує тексти та пише на цю тему зазвичай дуже гарні статті.
До того ж раджу обрати жанри, які вам близькі та писати на теми, що насправді вас хвилюють. Важливо бути щирими.
Які типові помилки роблять початківці-письменники?
Ситуації бувають різними.
Через начитаність іноді тексти звучать вторинно. Іноді замало часу приділяють редагуванню.
Часом автору шкода викинути якийсь зайвий епізод, тому текст має перевантажений вигляд. Інколи письменнику складно працювати з якимись певними моментами – кульмінацією або фіналом. І там щось починає провисати.
Іноді – слабкий словниковий запас.
Дуже часто буває у перших творах стандартні, нецікаві персонажі – неглибокі. Наприклад, однозначно гарні чи однозначно погані.
Дуже багато помилок може зробити письменник-початківець, але це не привід кидати писання і творчість, адже кожна книжка може бути трохи кращою за попередню.
Богдано, та чи є рецепт, як написати гарний літературний твір?
Насправді, якогось сталого рецепту немає. Але спробую дати декілька порад.
По-перше, треба зважати на імпульс. Кожен текст починається з певного дрібного імпульсу, і ось його треба зловити і далі розкрити.
По-друге, потрібно чітко визначити тему.
І по-третє, будьте відвертими, не бійтеся використовувати прототипи, тому що вони роблять текст переконливішим, а героя – більш психологічним.
Окрім того, важливо розставити емоційні гачки і пам'ятати про читача. Також не можна забувати про конфлікт, адже дуже сумно, коли у книзі немає зіткнення. Неодмінно треба пам'ятати про жанри і межі, які накладає на нас жанр.
До того ж, мені здається, що дуже добре працювати із живим мовленням, як персонажі поводяться і спілкуються. Тобто, звертати увагу на діалоги.
Які книжки вплинули на розвиток Вашої особистості найбільше?
Це насамперед письменник Франц Кафка (мій улюблений автор). Дуже люблю його глибоких героїв, які постійно страждають. Також подобається "Улісс" Джеймса Джойса.
Люблю Вірджинію Вульф, як вона працює з образами, а також Умберто Еко і його інтелектуалізм. "Фауст" – теж мені дуже близький. Серед сучасних – Ольга Токарчук.
Чи пишете Ви самі? Що саме: прозу/поезію? Можливо, надішлете один зі своїх віршів, який ми опублікуємо в цьому інтерв'ю?
Ні, я не пишу ані прозу, ані поезію.
Якби писала поезію, то я б нікому її не показувала. Тому що у нас так багато сильних поеток і поетів, тому розумію: ймовірно, моя поезія не буде на достатньому рівні.
А взагалі... Що більше я працювала над літературною критикою, то менше в мене було бажання займатися цією творчістю. Але нонфікшн та есеїстика мені близькі.
Яким є сучасний ринок української книги: чи вистачає читачам різноманітності? Чого, навпаки, бракує? Які ризики можуть бути для ринку в майбутньому?
Відповім так: нині, звісно, топова література, пов'язана з війною – фікшкн і нонфікшн. Романи, оповідання.
Перше – це психологічні романи: що відбувається на передовій; про які моменти ми можемо розповідати, а що ні; переживання переселенців.
Також література може бути різновидом терапії: любовні історії на війні; пригодницькі романи...
Крім того, у нас є: антиутопії, горори, детективи та дуже потужна фантастика. Сильні дівчата, які працюють з фантастичним жанром. Це Світлана Тараторіна, Дарина Піскозуб, Грабовська тощо.
До того ж можна виділити репортажистику, яка зараз вийшла наперед: Олександр Михед, "Бахмут" Мирослава Лаюка, книжки Катерини Зарембо, "Сєверодонецьк" Світлани Ославської.
Дитяча література теж неймовірно бурхливо просувається. Тут можна виокремити:: Галину Ткачук, Ольгу Купріян, Тетяну Стус, Лесю Вороніну, Сашка Дерманського, Галину Погутяк, Сергія Іванюка.
Попри те, що у нас багато історичних романів ("Амадока", "Музей покинутих секретів", "Іван і Феба" Оксани Луцишиної), мені бракує текстів про деякі історичні періоди. Наприклад, гарних романів про Київську Русь.
"Не треба боятися використовувати прототипи, адже вони роблять текст переконливішим"
Оскільки Ви – експертка в літературній сфері, чи можете розповісти, які книги зараз найпопулярніші серед українських читачів? Як змінювалася динаміка до початку повномасштабної війни?
Тут варто згадати дослідження Українського інституту книги. УІК опублікував результати опитування щодо продажів 2023 року і розділив книжки за номінаціями.
Найпопулярніші видання – "Українські класики" – книги сучасних українських авторів, переклади, твори для дітей.
Серед продаваних – найпопулярніша українська класика, серія "Неканонічний канон". Зокрема, "Місто", "Записки кирпатого Мефістофеля", "Тигролови", "Сад Гетсиманський", "Повість про санаторійну зону".
Якщо ж говорити про сучасних українських авторів, то це: "Я бачу, вас цікавить пітьма" Ілларіона Павлюка, "Драбина" Євгенії Кузнецової, "Нові Темні Віки. Колонія" Макса Кідрука.
Щодо перекладів, то це дуже часто нонфікшн. Наприклад, "Фактор Черчилля" Бориса Джонсона і "Моссад – найвидатніші операції ізраїльської розвідки".
Серед дитячої літератури: книга Юлії Ярмоленко "Малечі про інтимні речі" і класика – "Тореадори з Васюківки".
Ви часто модеруєте літературні події. Чи даєте Ви майстерклас, як можна навчитися так само вміло проводити літературні дискусії з митцями й читачами?
Як навчитися модерувати? Насправді у цьому немає нічого складного. Треба насамперед дуже багато готуватися до кожної події.
Наприклад, під час підготовки до цих подій, я читаю текст (який модерую), а також попереднє інтерв'ю автора, переглядаю різні матеріали з ним на YouTube – усе, що можу знайти. Також я чимало прослуховую подкастів
Інтерв’юери: Богдан Красавцев, Анна Слезіна
