Андрій Пермяков: «Я дуже люблю невигадані долі та біографічні сюжети»

Андрій Пермяков – письменник, автор п’яти книжок поезій та прози, артист. Дипломант та лауреат літературних та мистецьких конкурсів. Є як автором текстів, так і майстром їх сценічного втілення. Автор книги та артист власного проєкту документального театру «Залізна евакуація». 

Андрій створив власні поетичні стендап-вистави, які називає «Віршоу»: РіздWAR, «Віршотелінг», «Ніжні Переможуть» та «Любов, рок-н-рол і V». Через несамовиту артистичну манеру виконання віршів його вже стали називати віршотелером і віршоуменом. 

Упродовж 2021 – 2023 років багато гастролював в Україні та за кордоном: мав виступи в Аргентині, Іспанії, Польщі, Швейцарії, Австрії, ОАЕ та Казахстані. У 2023 році в Латинській Америці вийшла книга віршів та оповідань іспанською мовою «Ucrania. Los tiernos vencerán», яку Андрій презентував на міжнародному книжковому ярмарку в Буенос-Айресі. Автор текстів та артист англомовної  фентезі-опери «Orpheus and Eurydice forever” М. Брунського, яка у 2019 – 2021 роках була в репертуарі Дубайської опери. Виконавець головних ролей Астора Пьяццолла у виставах «Пьяццолла» і «Танго свободи». Співавтор та артист вистави-концерту “Бла-бла-ленд за лаштунками”.

Пане Андрію, розкажіть, будь ласка, про Ваші перші літературні кроки. Якими яскравими подіями вони Вам запам’яталися?

Ну, коли це можна назвати літературними кроками, то це складання віршиків дівчатам та декламування їм на лавочках. Я і досі пишу словесні портрети та присвяти, так звану альбомну лірику. Цим мені часто-густо дорікають. Але насправді не так легко написати достойну не тривіальну віршовану присвяту.

Багато чудових спогадів від різних проєктів. Особливо виділю Міжнародний фестиваль поезії в 2014 році, який я допомагав організовувати Лесі Мудрак. Дуже тішить спеціально створена та вперше вручена в історії «Коронації слова» відзнака за переклади рок-пісень. Також слід згадати рівненські фестивалі СУП, КУСТ та «Віршсток», до організації яких я був причетний разом із Іриною Баковецькою. Сюди ж додам суголосні літературні міні-вистави з письменницею Хеленою Андрейчіковою та виставу-концерт «Бла-Бла ленд за лаштунками» з Наталією Сумською та Сергієм Лазо.

Нині найяскравіша подія для мене – книга моїх поезій та прози іспанською «Ucrania. Los tiernos vencerán» – Ніжні Переможуть та участь у міжнародному книжковому ярмарку в Буенос-Айресі та власні «Віршоу», які стають популярними не лише в Україні, а в Іспанії, Австрії, Польщі та Швейцарії.

Які українські та світові автори були для Вас фаворитами, коли Ви починали свою письменницьку діяльність? Чому?

Мене завжди надихали театр та рок-енд-рол. Відповідно і автори. Тексти рок-гуртів, Аллен Гінзберг, Кен Кізі, драматург Григорій Горін. Безліч імен, поезія будь-яких проявів була мені цікава. Давно любив Орвелла, знаходив масу паралелей в наших системах. Щодо поезії – безліч імен, поезія будь-яких проявів була цікава. Шекспір, Верлен, також поети шістдесятники.

Нещодавно на одній з презентацій спікери та глядачі розмірковували про високу полицю, які з останніх книг вони прочитали і які перечитують постійно, і хто і як повипливав на їх геніальний доробок.

Майстри слова вчителькувато-претензійно згадували: Маркеса-Борхеса-Кабо Абе-Пруст-Джойс… Ще гарно звучало «ранній Андрухович»…

А я сиджу і думаю, що останнім часом мені найбільше сподобалася книжка Оззі Осборна. «Все, що спромігся згадати». Я взагалі дуже люблю невигадані долі та сюжети з біографій.

Серед Ваших творів є книга “Залізна евакуація”. Розкажіть, будь ласка, які емоції Ви відчували, коли працювали над цим твором?

В «Залізній евакуації» зафіксовані історії евакуаційного досвіду простих українців-залізничників: колійники, енергетики, машиністи, провідники та руховики, чергові по вокзалах та депо. Я розмовляв з кожним, відчув їх емоції, як свої власні їхнім емоціям: і плакав, і сміявся, і надсилав прокльони ворогу, матюкався разом з ними…

Головне, що я захоплювався сміливістю з них брати на себе прийняття рішень та бути готовими нести відповідальність за ці рішення. Такої риси почасти бракує навіть багатьом топ-топ менеджерам.

І саме з таких особистих історій і складається історія евакуації та наша Велика Спільна Історія! А історія провідниці Ірини Юрченко, матері фотографа Азовсталі Дмитра Козацького, стала відома на всю країну, попала в сценарії фільмів, навіть у комікси.

Окрема тема, це – презентації книги у форматі документального, що пройшли на залізничних вокзалах. Київ, Дніпро, Харків, Львів, Одеса, Рівне, на мистецькому фестивалі в Україні “Протасів Яр” пам’яті Романа Ратушного “Мистецтво і війна”.

Разом зі мною історії читали улюблені актриси та актори театру та кіно Наталія Сумська, Римма Зюбіна. Наталія Васько, Наталія Цимбал, Галина Цьомик, Таня Пилипець, Зіновій Карач, Антон Меженін та актори Дніпровського театру драми та комедії.

Аналогічний формат іспанською мовою відбувся у Барселоні та Валенсії. У проекті брати участь українські та іспанські митці.

Маю обов’язково зазначити. Видавець книги: Ігор Степурін, Благодійний Фонд “Бібліотечна країна” та ТОВ «Креативна агенція «Артіль», за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України.

Що для Вас найцікавіше під час творчого процесу?

Коли пишеться текст я вже уявляю, як читаю його зі сцени. Певно це і відрізняє мене від інших авторів. Кожен автор бачить та творить по-різному. Особисто я не бачу його написаним літерами, а бачу озвученим зі сцени. Потім даю редагувати, щоб, так би мовити, літературна складова не розчинилася у специфіці мого авторського бачення. Дякую Олександрові Косенку, моєму постійному редакторові. Му працюємо суголосно в тандемі вже давно.

Про особливості свого літературного процесу мені випало писати у своїй книжці ВIРШОтелiнг. Прихильні до мене читачі та діячі мистецтв підшукували слова. Хто ж я є? А кожне їхнє слово — на вагу золота: не лише письменник, літератор. Це сучасний стендап-кобзар-лірник-менестрель-бард-трубадур- декламатор-актор! Зійшлись на тому: Автор на сцені. Автор не лише текстів, а й їх сценічного втілення. Сторітелінг у віршах? Не лише у віршах, але й на сцені. ВІРШОТЕЛЕР на сцені! ВірШОУтелер! Далі взялась назва Віршоумен та Віршоу – стиль моїх перформансів.

Які почуття переповнюють Вас, коли презентуєте свої книги?

Натхнення найвищого рівня. У акторському середовищі це назвали б куражем. Це не презентація у звичному форматі. Це – дійство: театр, буфонада, стендап, рок концерт. Це Віршоу! Доречно буде згадати критика Євгена Барана: “Пермяков – літературно-театралізований мікс, що не страждає «муками творчості», а робить те, що потрібно та на часі”.

Які запитання від читачів під час презентацій Вам найбільше запам’яталися?

У моєму вірші про старого ловеласа є такі слова:

“Як римський бог, красивий, мужньо-ніжний,

І кожна в нього – янгол на долоні.

Він звечора їх кличе до Парижа,

А каву зранку дасть на Оболоні.

Я набирався досвіду свого,

І він простий секрет розкрив мені:

«Відповідальні ми за тих, кого – того

Тай ще за тих, кого ще поки – ні»”.

Запам’ятав статну, красиву, дуже доглянуту, я навіть сказав би випещену, яскраву жінку, яка поцікавилась: «А можна нескромне запитання?». Я кивнув. І вона млосним голосом поцікавилася: «А на Оболоні – це де саме?». Певно, це була одна спільна хвиля, а можливо і адреса. Я про цей випадок завжди розповідаю на концертах. 

А ще запам’ятовується особиста подяки від кожного військового.

"Я намагаюсь задіювати всі види емоцій. Наше існування, це – вакханалія емоцій, ми живемо ними" (на світлині: Андрій Пермяков, режисерка Таніна Позняк, музиканти Сергій Курдицький та Сергій Пархоменко, вокалістка Любов Буличьова, фото Юрія Вереса)

Як Ви вважаєте, у чому полягає важливість літератури у формуванні особистості?

Я можу сказати лише за себе. Я намагаюсь задіювати всі види емоцій. Наше існування, це – вакханалія емоцій, ми живемо ними. Нас, з якогось переляку, вчили і досі навчають їх ховати. Але я не хочу, щоб ми їх приховували. Тоді ми будемо більш відвертими, щирими, справжніми.

А ще для мене мають значення стиль та смак. І уява. Пригадую дещо про письменницьку уяву. Є такий вираз: не потрібно псувати історію правдою. Письменник часом додумує, дофантазовує. Літератор – міфотворець. Коли він фантазує, він знаходить більш виразні художні образи для опису. В мене інша історія – я стільки бачив цікавого, що інколи просто хочу цим поділитися.

Але зараз ми переживаємо такий досвід, що це уявити та сфантазувати навіть не було можливо навіть із найбуйнішою або навіть найхворішою фантазією.

Які книги Ви б рекомендували прочитати читачам Книголенду?

В першу чергу, рекомендую читати мої та ходити на мої виступи. А якщо більш серйозно. Почніть із древніх греків і по сьогодні. Дуже люблю нашу сучасну літературу. В мене дуже багато друзів – письменників. Можу назвати безліч, але боюсь когось забути.

На Вашу думку, як змінилася книжкова сфера в Україні під час війни?

«Русская классика почила в бозе», і я мрію, щоб разом із нею зник отой шлак російських ментовських детективів, тюремної та блатної белетристики, так званих жіночих романів про добрих олігархів та цнотливих коханок.

Наше нинішнє життя народить багато болючого матеріалу про страждання та лють, віру, надію і кохання, життя та смерть.

Над якою літературною роботою Ви зараз працюєте?

Велика п’єса. Знаю точно, що тема в наші літературі зовсім не розкрита, та не стану спойлерити.

"Я надалі працюю над своїми музично-поетичними стендапами – Віршоу, що поєднують різні жанри, ідеї та естетичні імперативи"

фото Ілля Канкров

Головне, що працюю над своїми музично-поетичними стендапами – Віршоу, які поєднують різні жанри, ідеї, естетичні імперативи. Формати дуже різні: самостійно, вдвох із Зиновієм Карачем, з камерним оркестром Рівненської філармонїї, або самостійно або у складі як на фото  

Дякую команді, яка працює зі мною. Іронія та гумор, шарм та харизма моїх друзів – учасників дійства, драйв та імпровізація надихнуть глядачів на шалений та ніжний джаз-н-рол життя! «Пермяков Віршоу» – це своєрідне перезавантаження на нові звершення, а головне в них ствердження життя та віра в Перемогу.

Отже, Віршоу має тривати!

Текст Богдан Красавцев, Анна Слезіна