10 ідеальних книг для читання у жовтні
Сонце вже не припікає, кава вистигає підозріло швидко, а м’які коцики просяться з шафи до вас на коліна? Що ж, тоді вітаємо вас у містично-романтичному жовтні — місяці, який найліпше підходить не лише для святкування Геловіну, а й для затишного читання. Бо як писав Стівен Кінг, жовтень — саме той місяць, коли людина думає про далекі місця і дороги, що ведуть до них. І якщо ви досі сумніваєтеся з вибором книжок на цей місяць, тримайте нашу спеціальну жовтневу підбірку!
І почати слід із, безперечно, найбільш осіннього письменника — Рея Бредбері. Якщо бажаєте повного занурення — читайте «Геловінське дерево» в оригіналі. Та щоб відчути атмосферу меланхолії й п’янкої ностальгії за літом, яке немов щойно скінчилося, скуштуйте «Кульбабове вино». Ця історія змушує осінні зливи ненадовго поступитися місцем магічним спогадам про теплі літні вечори й безтурботне дитинство. Вона зігріває й заколисує, а чи не цього нам так часто бракує?
Не гірше за світового класика занурює в атмосферу жовтня й сучасна українська авторка Рената Літинська. Її збірка оповідань «Рената часом пише» для кожного й про кожного з нас. Це суцільний концентрат почуттів, спогадів і емоцій, книга, в яку дивишся немов у дзеркало, усміхаєшся, плачеш, впізнаєш. Це справжня осіння терапія, до сторінок якої хочеться повертатися знов і знов. Вона дарує натхнення, підтримує й надихає.
«По кутах залягла темрява, а повнощокий купідон весело усміхався їм з камінної полиці.
— Ідеальний час для історії про привидів»
А й справді, які книжки ми найбільше любимо напередодні Дня всіх святих? Звичайно, містичні й загадкові, і особливе місце тут посідають «Привиди Дому на пагорбі». І не біда, якщо ви бачили однойменний серіал, адже він лише надихається книгою, а не повторює її. Тож якщо ви готові до зустрічі з темрявою, відчиняйте двері Дому на пагорбі, він на вас уже зачекався.
«Там, де співають раки» — книга про непросте дорослішання, самотність і упередження, стійкість і віру, надію й утрату. І якщо у вас є серце, то ви точно полюбите головну героїню Кайю. Дівчина залишається сама проти цілого світу, якому не може довіряти, й навчається самотужки стежити за домом, готувати й піклуватися про себе. Звичайно, не всі місцеві жителі дивляться на неї згори вниз, та як же складно буває одразу повірити в доброту, щедрість і любов. Глибока й зворушлива історія.
Звичайно, ми не забули про чарівні історії Дискосвіту Террі Пратчетта! Якщо ви втомилися від глибокодумства, посмійтеся з жартів і дотепів «Морта»! Тут Смерть вирушає у відпустку, залишаючи на хазяйстві юного учня Мортімера. Хіба з цього може вийти щось хороше? Читайте й дізнаєтеся!
А що ви знаєте про «Кельтські сутінки»? Ні, це не історія про вампірів, а книга про зустрічі з потойбічним. Її автор — лавреат Нобелівської премії з літератури поет Вільям Батлер Єйтс, тож атмосфера цих оповідок тривожно-емоційна, моторошна й жива. Яскраві образи, багата мова й містика — усе це ховається в сутінках Вільяма Єйтса.
«Історії звичайного безуму» — досить зла книжка. Кожне оповідання тут волає про порятунок у пляшці, втечу з дому або звільнення з роботи. Цей світ не завжди можна зрозуміти, та не можна не поважати його чесність. Буковскі пише про «неправильне» життя без сорому й огиди, він просто оповідає історію. І щойно ми придивляємося, як бачимо в ній багато знайомого. Бо це безум, який завжди поруч з нами. Достатньо лише зняти рожеві окуляри і розгорнути книжку.
Ви точно чули про «Портрет Доріана Ґрея», навіть якщо не читали цю книгу. Вона вишукана й жахлива, бо говорить про красу, яка не триватиме вічно, про людей, які не будуть з вами завжди, про життя, яке зрештою закінчиться. І це до біса страшні усвідомлення. Якщо ви любите алегорії та міркування над психологією героїв, радимо провести наступні вечори в компанії ідеального й моторошного Доріана Ґрея. Він вас не розчарує (насправді розчарує й не раз, але вам це сподобається).
Який же жовтень без поезії? І тут із ранкових туманів виринає «Бог свободи» Юлії Мусаковської, заворожуючи й манячи:
«Жовтня щорічна вистава, розпродано всі квитки.
Списані залишки літа лови і купуй за безцінь.
Б’ють барабани горішків, і підкрадається до руки
білка місцева — руда полохлива бестія.
Люди — заблудле стадо. І господар осінній парк
заганяє дбайливо нас у свою золоту фортецю.
Доки тремтить у повітрі зачудування тонкий серпанок,
доки комусь ще потрібне таке високе мистецтво.»
А якщо вам цього мало, нагадаємо, що ніколи не пізно перечитати книжку, в якій один незграбний шкільний учитель «підбіг до Дамблдорового крісла, сперся на стіл і, насилу зводячи дух, вимовив:
— Троль!.. У підвалах… Думаю, ви повинні знати!»
Натяк зрозуміли? То гайда до нових книжок!
