Степан Процюк – сучасний український письменник, прозаїк та есеїст. Автор понад 30 книг. Лауреат низки літературних нагород, зокрема, володар відзнаки «Золотий письменник України». Член Українського ПЕН.

Чим є для Вас література на сьогодні?

Місцем, де витончуються людські душі.

На яких книгах Ви зростали?

Як син політв’язня, я змалечку читав всю доступну українську класику. Взагалі, завдяки вихованню бабуні Ганни, я ще не вмів читати, а вже знав – у два-три роки! – напам’ять близько сорока імен та прізвищ письменників з «Антології української літератури», впорядкованої Максимом Рильським.

Що Ви зараз читаєте? Або що читали з останнього, що Вам сподобалося?

Найновіше із прочитаного: збірка психологічної  прози Романа Черковського «Лабіринти» і роман Василя Тулая «Пластилін імперії», де йдеться про патології світосприймання у сучасній шовіністичній Росії.

Сучасна українська література: як би Ви її охарактеризували?

Це література, творена багатьма талановитими людьми. Це література зі значними потенційними можливостями.

Щоб Ви побажали молодим авторам-початківцям в Україні?

По-перше, слід мати літературний талант, тому що без таланту нема про що говорити, адже зараз книжки намагається писати занадто багато людей.

І по-друге – мати людську і літературну мужність при умові таланту. Вміти бути собою, як при сприятливих (тоді це легко), так і при несприятливих зовнішніх обставинах.

Яка Ваша улюблена літературна епоха? Чому?

Україна, Київ, початок 20 століття. Там було багато чистих сподівань, багато романтизму і радості першопрохідців.

Чи хотіли б повернутися у далеке минуле на кілька днів? В яку саме епоху?

Якщо вже повернутися на кілька днів у минуле, то якраз туди, до Києва, на початок 20 сторіччя, або у Полтаву, у 1903 рік, на відкриття пам’ятника Котляревському, яке перетворилося на усвідомлення українцями себе як значної сили, здатної боротися за власну державу.

Що чекає на українську літературу в майбутньому, на Вашу думку?

Сподіваюся, що розквіт.

Над якою літературною роботою Ви зараз працюєте?

Зараз я пишу роман про Євгена Чикаленка – українського мецената і громадського діяча. Залишається вже не так багато до завершення роману .

Сподіваюся, що його можуть ще цього року дочекатися ті читачі, які є шанувальниками моїх книжок у різних жанрах.

Чи полюбляєте кінематограф? Які Ваші улюблені фільми?

Так, люблю. Мої улюблені фільми – психологічні, про різноманітні пригоди людської душі.

Яку музику Ви полюбляєте слухати?

Переважно класику. Але починаю для себе поволі відкривати різні музичні світи.

"Моя улюблена літературна епоха – Україна, Київ, початок 20 століття. Там було багато чистих сподівань, багато романтизму і радості першопрохідців"

Які у Вас улюблені міста, села або громади України, де Ваша душа співає?

Я живу в Івано-Франківську, який люблю. Обожнюю прогулюватися біля міського озера. Інколи під час таких прогулянок до моєї голови приходять свіжі ідеї та у кількох моїх крайніх книжках є сцени, придумані під час такої ходьби навколо цього озера.

Також дуже люблю Київ, де живуть мої сини і де я колись вчився в аспірантурі.

Люблю ліс, але дуже рідко випадає можливість безтурботно поринути у таємниче і тонке життя лісу і всіх його мешканців.

Інтерв'юер Богдан Красавцев