Нортап Соломон

Американський мемуарист і аболіціоніст, автор книжки «12 років рабства».

 

Народився 10 липня 1807 або 1808 року в містечку Мінерва, штат Нью-Йорк. Батько — звільнений раб, мати — вільна жінка. У Нью-Йорку Нортап працював теслею, фермером і професійним скрипалем, володів землею. 1829 року одружився з Енн Гемптон — через місяць після смерті батька. У них народилося троє дітей.

 

1841 року двоє чоловіків, що назвалися Меррілом Брауном і Абрамом Гамільтоном, запропонували йому роботу музиканта в мандрівному цирку. Нортап поїхав із ними до Вашингтона — міста, де рабство було законним. Там його напоїли, закували й продали работорговцю Джеймсу Берчу. Коли Нортап заявив, що він вільний громадянин, його жорстоко побили. Після цього він дванадцять років не розповідав правди про себе жодній людині — ні рабу, ні господареві.

 

У квітні 1841-го його привезли до Нового Орлеана під іменем Платт. Далі — плантації в долині Ред-Рівер, здебільшого в парафії Авойель, і троє власників: Вільям Форд, Джон Тібітс і, з 1843 року, Едвін Еппс — господар, відомий жорстокістю. Мати Нортапа померла, поки він був у неволі.

 

1852 року на плантацію Еппса приїхав канадський тесля Семюел Басс, і Нортап випадково почув, як той висловлюється проти рабства. Він наважився відкритися. Басс написав листи до Нью-Йорка. За законом штату, ухваленим 1840 року, Нью-Йорк зобов'язувався рятувати власних громадян, викрадених у рабство: губернатор Вашингтон Гант призначив агентом Генрі Нортапа — білого адвоката, у чиїй родині колись був рабом батько Соломона. 3 січня 1853 року Нортап вийшов на свободу.

 

Того ж року він продиктував спогади редакторові Девіду Вілсону, і «12 років рабства» вийшли повною назвою, яка сама по собі є документом: «Розповідь Соломона Нортапа, громадянина Нью-Йорка, викраденого у Вашингтоні 1841 року й визволеного 1853-го з бавовняної плантації поблизу Ред-Рівер у Луїзіані». Книжка стала бестселером і одним із головних аргументів аболіціоністського руху за десять років до Прокламації про звільнення рабів.

 

Нортап подав позови проти своїх викрадачів у Вашингтоні та Нью-Йорку. Работорговця Берча судили — і виправдали: за законом округу Колумбія чорношкірий не мав права свідчити проти білого. До 1857 року всі справи закрили. Жоден із тих, хто його викрав і продав, не був покараний.

 

Після 1857 року сліди Нортапа губляться. Відомо, що він виступав із лекціями проти рабства; подальша його доля невідома.