12 років рабства (Золота полиця)

У березні 1841 року Соломон Нортап — вільний громадянин штату Нью-Йорк, тесля, скрипаль, чоловік і батько трьох дітей — поїхав до Вашингтона на заробітки. Двоє чоловіків запропонували йому гру в мандрівному цирку. Прокинувся він у підвалі, закутий у кайдани, за кілька кварталів від Капітолія. Його продали на Південь під чужим іменем — Платт. Повернувся він через дванадцять років.

Книжку Нортап продиктував редакторові Девіду Вілсону одразу після звільнення, і головна її сила — у відмові від художності. Він називає імена, дати, ціни, розташування плантацій, прізвища наглядачів. Саме ця документальність зробила «12 років рабства» аргументом у суспільній дискусії напередодні Громадянської війни: спростувати конкретику було важко. 1853 року книжка стала бестселером, а 2013-го Стів Макквін зняв за нею фільм, який наступного року отримав «Оскар» за найкращу картину.

Жанр книги

Документальні мемуари та фундаментальний зразок невольничого наративу — канонічного жанру американської документально-автобіографічної прози XIX століття. Твір із приголомшливою документальною точністю та безкомпромісною чесністю фіксує трагедію людського безправ'я, стаючи поруч із видатними спогадами Фредерика Дагласа.

Про автора

Соломон Нортап (1807/1808 — після 1857) — вільний афроамериканець із Нью-Йорка, тесля і скрипаль, якого 1841 року викрали й незаконно продали в рабство; його свідчення про дванадцять років неволі стало одним із найважливіших документів американської історії.