Ім'я рози

Листопад 1327 року, бенедиктинський монастир у північній Італії. Францисканець Вільям Баскервільський приїжджає на богословський диспут, а потрапляє на серію смертей: ченці гинуть один за одним, і всі сліди ведуть до монастирської бібліотеки — найбагатшої в християнському світі й закритої для всіх, крім бібліотекаря. Розповідає все це його учень Адсо, уже глибоким стариком, через багато років.

Еко був не романістом, а професором семіотики — і взявся за прозу в сорок вісім років. Детектив він використав як приманку: під ним ховається роман про те, чому влада боїться сміху, як інквізиція перетворює незгоду на єресь і що відбувається з книжкою, яку всі хочуть знищити. На саму лише схему лабіринту автор витратив два чи три місяці. Коли друзі з видавництва запропонували скоротити перші сто сторінок, він відмовився: повільний вступ потрібен, щоб читач увійшов у ритм. Роман вийшов 1980-го, розійшовся десятками мільйонів примірників і став однією з головних книжок XX століття.

Жанр книги

Багатошаровий інтелектуальний роман, що філігранно поєднує класичну форму історичного детективу з глибокою філософською прозою. Це видатний зразок сучасної світової класики, де розслідування загадкових злочинів стає лише першим шаром для роздумів про природу знання, віри та істини.

Про автора

Умберто Еко (1932–2016) — італійський письменник, філософ і професор семіотики Болонського університету, який до п'ятдесяти писав лише наукові праці, а потім створив «Ім'я рози» — один із найуспішніших романів століття.