Книга Елефантіна

Москва вісімдесятих — безпардонна, просякнута столичним гонором, байдужа, огидно вихована. Місто без правил, у якому для юних провінціалів існує лиш одне правило: вистояти. Щойно помер Брежнєв, іще триває Афганська війна, а героїня опиняється в самісінькій гущавині літературної тусовки, де нетверезо клубочаться майбутні класики концептуалізму й пост­модернізму російського розливу. Серед цих «учителів цинізму», в ностальгійному Задзеркаллі, героїня знаходить кохання, а з ним — і пронизливу гостроту по­гляду.