Заповіти. Книга 2 (Оповідь служниці)

«Оповідь Служниці» закінчилася фургоном і невідомістю: що сталося з Фредовою, Етвуд не сказала. «Заповіти» відповідають на це через тридцять п'ять років після виходу першої книжки — і зовсім з іншого боку. Тут три оповідачки: тітка Лідія, яка будувала цю систему й тепер таємно збирає на неї компромат; Аґнес, вихована всередині Гілеаду як донька високопосадовця; і канадська підлітка Дейзі, яка дивиться на все здалеку, доки не з'ясовує, що пов'язана з Гілеадом безпосередньо.

Це роман не про те, як виживати в диктатурі, а про те, як вона падає — і хто саме її валить. Етвуд отримала за нього Букерівську премію 2019 року, розділивши її з Бернардин Еварісто. Варто знати заздалегідь: «Заповіти» помітно легші за «Оповідь Служниці». Там був задушливий монолог людини без прав, тут — політичний трилер із трьома голосами й рухомим сюжетом. Частина критиків бачить у цьому ваду, частина читачів — саме те, що робить книжку такою, яку неможливо відкласти.

Жанр книги

Книга заповіти - це монументальна антиутопія, побудована за законами напруженого політичного трилера з глибоким психологічним підтекстом. Твір майстерно поєднує гостросюжетну залаштункову боротьбу за повалення тоталітарного режиму з психологічною драмою трьох жінок, чиї долі й вибори стають рушієм історичного зламу

Про автора

Марґарет Етвуд — канадська письменниця, поетка й літературна критикиня, дворазова лауреатка Букерівської премії, чия «Оповідь Служниці» стала символом протестних жіночих рухів у всьому світі.