Про книжку «Врозтіч»
Роман «Врозтіч» — це відверта історія про подружню зраду, втрату себе і спробу знову знайти опору в житті, яке раптом розсипалося. Це книжка про емоції, що не мають швидких рішень: про втому, сумніви, гнів, провину і пошук власної сили. На тлі війни, щоденної турботи про дітей і руйнування звичних стосунків героїня проходить складний шлях — від болю й розгубленості до поступового повернення до себе.
Анотація до книги «Врозтіч»
Головна героїня роману — 28-річна Зера. Вона живе у звичайній київській панельній багатоповерхівці разом із чоловіком Мішею та двома дітьми — шестирічною Машею і трирічним Марком. Їхнє життя зовні виглядає цілком буденним: шлюб триває вже кілька років, подружжя одружилося ще у 21, і між ними давно оселилася звична стабільність, яка більше схожа на застій.
Цей баланс руйнується, коли Зера дізнається, що чоловік має коханку. Деякий час вона мовчки переживає цю новину, намагаючись зрозуміти, що робити далі. Зрештою вона все ж говорить із Мішею — і саме з цієї розмови починається основний сюжет книги.
Подальша історія зосереджується не лише на самій зраді, а на тому, як вона впливає на внутрішній світ героїні. Зера починає переживати глибоку емоційну кризу: сумнівається у власній цінності, відчуває виснаження і втрату сенсів. Авторка дуже уважно прописує її внутрішній стан. До особистої кризи додається ще один фактор - повномасштабна війна. Реальність різко змінюється, і у світі, де щодня панує невизначеність, знайти внутрішню рівновагу стає ще складніше.
Зера не виглядає героїнею, яка миттєво знаходить силу і впевнено рухається вперед. Її шлях — це поступове проживання болю, сумнівів і виснаження. Вона постійно аналізує своє життя, намагається зрозуміти себе і знайти нову точку опори.
У центрі роману — стосунки, зрада і наслідки рішень, що не зникають після однієї розмови. Поруч із цим з’являються інші важливі аспекти життя: виховання дітей, життя під час війни та відчуття поступової втрати себе. Книга багато говорить про самотність у стосунках, відповідальність за власний вибір, мовчазні образи, які накопичуються роками, спробу зберегти себе серед ролей дружини, матері й партнерки.
«Врозтіч» не пропонує простих відповідей і не намагається прикрасити реальність. Натомість книга створює простір для роздумів і чесної розмови про складні емоції.
Чому варто прочитати книжку «Врозтіч»:
- Чесна історія про реальне життя. У книзі немає романтизації чи ідеалізації — лише живі люди з їхніми слабкостями та сумнівами.
- Глибоке психологічне занурення — авторка переконливо показує внутрішній світ героїні та процес проживання зради.
- Актуальний соціальний контекст — події відбуваються на тлі повномасштабної війни, що додає історії додаткового емоційного виміру.
- Роман порушує питання фемінізму, сестринської підтримки, пошуку себе та відновлення після травми.
- Сильний емоційний досвід — це книга, яка змушує співпереживати і залишає простір для власних висновків.
Про авторку
Ірина Виговська — українська письменниця, редакторка та видавчиня. Вона є співзасновницею видавництва «Хто це?» та головною редакторкою бюро Punkt publishing. Раніше працювала головною редакторкою у виданнях The Village Ukraine та Bazilik Media, а також брала участь у розвитку різних українських медіа й брендів, зокрема Сільпо, Кураж, Cosmopolitan Україна, UAnimals, Reima та Only Good Jewels.
Дебютною книжкою авторки став самвидав «Цукром догори», який заявив про неї як про письменницю. Згодом вона написала «Хоробрі казки», «Одного разу в Кровбурзі», а також стала співавторкою книжки «РаціON. Як їжа впливає на нас, а ми на неї». Її творчість охоплює різні жанри — від дитячих історій до соціально важливих видань.
Виговська також активно співпрацює з громадською організацією «Агенти крові», популяризуючи донорство в Україні. У межах цієї ініціативи вона стала співавторкою книжки «Пригоди в Кровбурзі», створеної разом з Оленою Балбек, Мариною Козловою та Іванкою Коваль.
Окрім письменництва, Ірина є голосом подкасту «І будуть люди» та авторкою інтенсиву «Як писати тексти для брендів», де ділиться досвідом роботи зі словом у медіа й комунікаціях.
