Великі сподівання

Піп - сирота, якого виховує сувора сестра в болотній глушині. Якось він допомагає втікачеві-каторжнику, потрапляє в будинок ексцентричної міс Гевішем, яка тридцять років не знімає весільної сукні і тримає зупиненими весь годинник, і закохується в її виховану на зневагу вихованку Естелу. А потім анонімний благодійник дає йому гроші та шанс стати джентльменом у Лондоні.

Далі роман робить те, чого від вікторіанської прози не чекаєш: він показує, як гроші псують гарного хлопця. Піп соромиться людей, які його любили, погано поводиться з вірним другом і дізнається правду про походження свого багатства надто пізно, щоб нею пишатися. Діккенс написав це у першій особі – так він зробив лише двічі за все життя – і саме тому книга читається як сповідь, а не як повчання. До речі, фінал роману спочатку мав інший, набагато сумніший: письменник переписав його на прохання друга вже перед самою публікацією.