Вальтер Скотт

Вальтер Скотт (1771–1832) — шотландський письменник, автор «Айвенго» й «Роб Роя». Народився 15 серпня 1771 року в Единбурзі. У два роки переніс поліомієліт і на все життя залишився кульгавим.

 

Спершу він прославився як поет: «Пісня останнього менестреля» (1805) за рік витримала п’ять видань, а «Діва озера» (1810) за перший рік розійшлася накладом 20 тисяч примірників. 1813 року Скотт відмовився від звання поета-лауреата, і його отримав Роберт Сауті.

 

Свій перший роман, «Веверлі», Скотт 1814 року видав анонімно. Його надрукували в кількості в тисячу примірників, але того ж року довелося додрукувати ще три тисячі, і наступні книжки виходили з підписом «Від автора „Веверлі“». Своє авторство Скотт приховував до 1826 року. За ці роки вийшли «Роб Рой» (1817), «Айвенго» (наприкінці 1819-го з датою 1820 на титулі) і «Квентін Дорвард» (1823), а всього «романів Веверлі» 27.

 

1820 року він отримав титул баронета.

 

1822-го за три тижні підготував візит Георга IV до Шотландії, і короля зустрічали в тартані, забороненому після якобітського повстання 1745 року.

 

Під час банківської кризи 1825 року збанкрутувала друкарня Баллантайнів, у якій Скотт був єдиним партнером із грошовою часткою, і він опинився з боргом у 130 тисяч фунтів. Оголошувати себе банкрутом відмовився: передав будинок і доходи в управління кредиторам і писав, щоб розрахуватися. Останні борги погасили невдовзі після його смерті.

 

Помер Скотт 21 вересня 1832 року в маєтку Абботсфорд, де зібрав бібліотеку з понад 9 тисяч томів.

 

Його портрет досі друкують на банкнотах Банку Шотландії, а единбурзький вокзал Веверлі, відкритий 1854 року, названо на честь його першого роману.