Стефан Цвейг

Австрійський письменник, новеліст, біограф, драматург і журналіст. Народився 28 листопада 1881 року у Відні, у заможній єврейській родині: батько Моріц володів текстильною мануфактурою, мати Іда походила з банкірського роду.

 

Цвейг виріс у середовищі, яке сам згодом назве загубленим світом: віденський бомонд кінця XIX століття, культ мистецтва, відчуття, що цивілізація нарешті стала безпечною. Вивчав романську філологію у Віденському університеті, здобув ступінь доктора. Першу поетичну збірку, «Срібні струни», видав ще студентом.

 

Після університету він майже не сидів на місці: Лондон, Париж, Італія, Іспанія, Індія, США, Куба, Панама. Товаришував із Ромен Ролланом, Фройдом, Ріхардом Штраусом. Писав есеї про письменників, яких любив, і вважав себе насамперед європейцем, а не австрійцем.

 

Світову славу принесли збірки «Амок», «Сум'яття почуттів», «Перші переживання» — короткі історії про те, як одна мить перевертає життя. Паралельно Цвейг створив жанр, у якому йому мало рівних: белетризовану біографію. Марія Стюарт, Магеллан, Еразм Роттердамський, Бальзак, Фуше — історичні постаті в його викладі читаються як романи. «Нетерпіння серця» (1939) залишилося єдиним завершеним романом у його доробку.

 

1934 року Цвейг покинув Австрію: його книжки в Німеччині вже палили. Лондон, потім Нью-Йорк, потім Бразилія — маленьке гірське містечко Петрополіс під Ріо. Там він написав «Бразилію, країну майбутнього» і закінчив мемуари «Вчорашній світ» — прощання з Європою, якої більше не існувало.

 

Наступного дня після того, як рукопис мемуарів було відіслано видавцеві, Цвейг і його дружина Лотта пішли з життя. Це сталося 22 лютого 1942 року; їх знайшли наступного ранку. У прощальній записці він писав, що його світ зруйновано, а сили відбудовувати життя заново в нього вже немає. Будинок у Петрополісі сьогодні — музей Casa Stefan Zweig.