Прозріння (КС)

Розповідь починається з дня виборів. Вони проходять як належно, і в той же час не зовсім так, як очікувалося. Тому що більшість громадян (жителів столиці), які прийшли на виборчі дільниці, не проголосували ні за кого. Більш ніж 80% бюлетенів виявилися білими, незаповненими. І хоч таке волевиявлення людей не є протизаконним, уряд все ж таки вирішує, що це неспроста, і що в країні готується заколот, і що громадян треба рятувати, і якщо потрібно, то навіть проти волі самих громадян, бо ж ті, наче малі діти, не усвідомлюють масштабів катастрофи... А ще ця ,,пошесть,, може поширитися на всю країну. Тут і стає ясно, на що готовий піти уряд для того, щоб утримати владу в своїх руках і повернути віру в себе співвітчизників. Для мене ця книга - найменш цікава з прочитаних у Сарамаго. Можливо тому, що в першій частині книги основними дійовими особами виступають влада і жителі столиці. Тобто розповідь іде про всіх і ні про кого конкретно, і тому вся історія здається якоюсь безликою і знеособленою. І тільки коли в книзі з'являється комісар з його завданням знайти і викрити заколотників, починаєш дійсно пропускати всі події крізь себе і співпереживати героям...